З початку 2018 року у місті розпочато реалізацію проекту Громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля жертв націонал-соціалізму у Переяславі-Хмельницькому». Термін дії проекту: 1 січня 2018 року – 31 грудня 2020 року. Проект фінансується Німецьким фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».
Учасниками проекту стануть 100 представників із категорії «жертви-нацизму». Буде створено дві цільові групи: мобільна та маломобільна. 30 осіб становитиме маломобільна група. 70 – мобільна.
У рамках реалізації проекту будуть проводитися медичні обстеження та медичний супровід членів цільової групи. Буде надаватися консультативна медична допомога, фахівцями в галузі медицини та психології будуть проводитися тренінги та навчальні семінари з питань догляду за людьми літнього віку (для волонтерів проекту та родичів членів ЦГ).
Члени маломобільної цільової групи за потребою будуть отримувати засоби гігієни. Соціальну допомогу за домашніми адресами їм надаватиме соціальний працівник та перукар.
Протягом періоду реалізації проекту буде працювати група самодопомоги, яка разом з працівниками проекту та волонтерами братиме участь у зустрічах за домашніми адресами в («Кафе «Теплий дім»).
Одним із напрямків реалізації проекту є організація дозвілля мобільних членів цільової групи (громадські, навчальні та культурні заходи, екскурсійні поїздки та маршрути, відвідування театрів, екскурсії в музеї міста, вітання ювілярів, участь у загальноміських заходах, зустрічі у клубі «Пам’ять серця»).
Саме про це і йшла мова на зустрічі в клубі «Пам’ять серця», яка відбулася 14 лютого в Будинку освіти. Його керівник, Анелія Ковальська, ознайомила учасників з напрямками роботи проекту, із завданнями, які потрібно буде вирішити за наступні три роки.
На зустрічі було представлено нових членів мобільної цільової групи проекту, яких під оплески прийняли у свої ряди члени клубу «Пам’ять серця».
Представником від мобільної групи проекту була Софія Голянд. 23 грудня минулого року бабусі виповнилося 93 роки. Вона живе по вулиці Сковороди тому і знайшла в собі сили прийти на захід, щоб подякувати за турботу про таких, як сама, «моложавих людей».
Учасників зустрічі тепло вітала заступник міського голови Валентина Губенко. У своєму виступі вона відмітила важливість даного проекту, побажала успіхів у його реалізації, здоров’я, миру, надії на краще майбутнє.
Із своїми музичними вітаннями до членів клубу знову завітали учасники ансамблю «Весняний подих». Вони дарували учасникам проекту пісні їхньої молодості, дарували тепло і радість спілкування. З піснями та гуморесками виступав того дня і відомий у місті Василь Потупа. У нього є важливе доручення: він – садовод у Саду Пам’яті (школа №1).
Із словами щирих вітань перед мобільною групу нового проекту виступила генеральний директор центру по обслуговуванню одиноких та інвалідів Раїса Голованова. Вона зазначила, що приємно сьогодні говорити про те, що є новий проект. А це значить, що буде знову допомога і велика підтримка для жертв нацизму. Вони будуть не самотніми у цьому нелегкому життя. Особливо ця підтримка буде значимою для одиноких і тяжкохворих.
Також на зустрічі виступили лікар Лідія Стефанська, соціальний працівник Олена Руденко, перукар Ірина Аврамчук.
На зустрічі були присутні волонтери: студенти філологічного факультету Переяслав-Хмельницького державного університету імені Григорія Сковороди Марія Лой, Леонід Шелест, а також учні Інна Товкун та Софія Руденко (школа №1 та гімназія). Вони вітали учасників свята та надавали активну допомогу у його проведенні. Разом з ними опікувався старенькими і німецький волонтер Карл Лойшнер, який приїхав до нашого місту з Берліна ще у вересні минулого року від організації «Акція спокути – служба справі миру».
Вітаючи учасників свята, він сказав: «Мені 18 років, я приїхав з Німеччини. Так, я хотів стати волонтером, хотів допомагати людям, які стали жертвами Другої світової війни. Мене цікавить історія України і сама країна. Я хочу пізнати її. На даний час я з великим задоволенням допомагаю учасникам проекту, особливо членам маломобільної групи. Працюю на городі, в саду. Допомагаю в організації свят, тренінгів. Буваю разом зі старшим покоління в театрах, відвідую музеї. Живу на Підварках. Залюбки вивчаю українську мову. Звичайно, це трохи складно, але я обов’язково її вивчу».
