Олександр Матвієнко склав Присягу депутата на 66-й черговій сесії 16 листопада 2023 року. Це був насичений період: тоді у стінах міської ради точилися баталії навколо виділення коштів з бюджету на потреби ЗСУ за участі ініціативної групи громадян.

«Я маю моральне право і обов’язок висловитися з приводу того, що відбувається в сесійній залі»

На початку своєї промови депутат розповів коротку автобіографію та пояснив, що саме спонукало його вийти до трибуни:

– Я корінний переяславець. Народився в родині педагогів, закінчив школу на «відмінно». Працював інженером та начальником ЖКГ, секретарем міської ради, журналістом газети «Діловий Переяслав». Я член Національної спілки письменників України, у моєму творчому доробку сім книг. Маю трьох дітей, старший син з березня 2014 року воює проти московської навали. Я депутат міської ради трьох скликань. Я розповідаю про це, щоб донести: я не хтось, хто прийшов нізвідки і розповідаю переяславцям, як їм жити. Я маю моральне право і обов’язок висловитися з приводу того, що відбувається в сесійній залі.

Олександр Матвієнко зазначив, що особисто знав дев’ятьох із десяти міських голів, які керували Переяславом, і працював з чотирма очільниками міської ради, включаючи Вячеслава Саулка.

– Я присутній у сесійній залі з 1998 року, – зауважив депутат. – І хочу сказати, що колотнеча навколо органів місцевого самоврядування відбувалася й раніше. Продовжується й зараз. Приводи для цього були різні – як всеукраїнські, так і місцеві, але, на моє переконання, глибинних причин дві. Перша – недоліки в самій системі місцевого самоврядування, яка, незважаючи на косметичні зміни, все таки ближча до радянської, а не до європейської. А друга причина полягає в непідготовленості певної частини жителів громади користуватися демократичними інструментами спілкування з владою. Демократії потрібно вчитися, а для декого це, мабуть, складно.

«Депутатам треба вивчати громадську думку. І я вивчав»

Далі Олександр Володимирович поділився роздумами щодо демократичного суспільства та його залученості до політичних процесів:

– Що таке демократія? Мені подобається вислів англійського парламентаризму про те що, демократія – це, передусім, процедура, тобто дотримання законодавства. Наша переяславська громада, як і всієї країни, керується законом України і підзаконними актами. Вухо багатьох людей тішить вислів про права і свободи громадян. А, згідно з Конституцією України, ще є обов’язки, – підкреслив депутат. – Прав без обов’язків не буває, бо це анархія і свавілля. Так само як обов’язки без прав – це рабство. У демократичному суспільстві права і обов’язки більш-менш урівноважені. Тобто хто має більше прав, той має більше обов’язків. Ми, депутати, маємо більше прав, ніж звичайні жителі міста. Наприклад, приймати рішення ради, бо у нас є більше обов’язків.

На думку Олександра Матвієнка, частина людей, присутніх у залі, «хочуть мати права, але не мати обов’язків: мати право виступати, представляти інтереси громади, але не виконувати обов’язки, не дотримуватися законодавства»:

– Нам кажуть: нас обирали згідно закону. І це правда. Ці люди нас і обирали. То як це було? Вони що, приходили на виборчі дільниці, підіймали шум, кричали, казали, що винесуть членів виборчих комісій? Ні, вони обрали нас згідно закону. То чому ж у сесійній залі вони поводяться по-іншому?, – сказав Олександр Матвієнко, вочевидь, маючи на увазі учасників мітингів та активістів, які на одній із сесій вигукували, що «винесуть владу». – З закону Про статус депутатів місцевих рад випливає, що ми, депутати, не є диспетчерами громади, ми, якщо хочете – політична еліта громади, істеблішмент, і нас обирали як найкращих. А якщо дехто говорить, що ми не найкращі – вони нас обрали згідно з законодавством, тому хай і відкликають згідно з законодавством, якщо їм це не подобається. Звичайно, ми повинні враховувати думку членів громади. Стаття 110 закону Про статус депутатів місцевих рад говорить про те, що депутатам треба вивчати громадську думку. І я вивчав. І громадська думка у великій мірі проти цих людей, які у сесійній залі чинять безлад.

Виступаючий озвучив випадки, які, за його переконанням, були правопорушеннями:

– Законом України визначається правовий режим воєнного стану. В умовах воєнного стану забороняється зміна конституції, проведення виборів, проведення всеукраїнських та місцевих референдумів, проведення страйків, масових зібрань та акцій. А події 15 та 22 листопада (тоді відбулися акції протесту в Переяславі – ред.) свідчать, що люди збиралися на масову акцію, що вже є порушенням.

У залі лунали погрози з застосуванням фізичної сили і навіть вбивства міського голови та депутатів ради. Нам погрожують, що нас тут перестріляють, винесуть звідси, що сюди принесуть гранати. Це стаття 129 ККУ «Погроза вбивством» і стаття 350 ККУ «Погроза або насильство щодо службової особи». На пленарному засіданні ніхто не може виступаити без дозволу головуючого = це стосується депутатів. А щодо присутніх – ніхто не може виступити без процедурного рішення ради, – наголосив Олександр Матвієнко.

«Зберігаючи світлу репутацію сина-воїна, мені не годиться піддаватися впливу натовпу»

Свій виступ Олександр Володимирович підсумував так:

– Я хочу сказати, що ми згідно з Конституцією – демократична країна. А те, що відбувається в сесійній залі, не є демократією. Це охлократія від слова «натовп». Люди, які не керуються законодавством, не можуть представляти громаду. Я давав присягу і ви давали присягу громаді, а не натовпу, – звернувся він до депутатів. – Один мій син воює у лавах ЗСУ, а другий син несподівано пішов із життя. В пам’ять про покійного сина і, зберігаючи світлу репутацію сина-воїна, мені не пристало (не годиться – ред.) слухати і піддаватися впливу натовпу. Я за громаду. Громада в більшості проти цих людей, тому я закликаю міського голову і нас, депутатів, дотримуватися регламенту і не порушувати законодавство.