З 2000 року Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва відзначався в Україні 23 березня, але в 2013 році. згідно Указу президента святкування перенесли на 09 листопада і назвали «Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва», тому щиро вітаю всіх причетних до цього професійного свята. На сьогодні серед будинків культосвітнього призначення найдавнішим є Будинок культури по вул. Григорія Сковороди. Після Другої світової війни споруда була повністю відбудована МЖЦБ УРСР БМУ і 21 червня 1954 р. здана в експлуатацію. Архітектура будинку характерна для громадських розважальних закладів й уособлює стиль соціалістичного реалізму, що панував тоді в усих сферах мистецтва Радянської України. Вихідним ступенем для цього стилю були ідеї робітничо-селянського суспільства, що проявлялось в обов’язковому використанні елементів народного мистецтва. Будинок культури в Переяславі має врівноважений силует з виділеним підвищеним центральним об’ємом над глядацькою залою, який завершує класичний трикутний фронтон. Значна частина будинку культури розташована вглиб парку. Лапідарні форми головного фасаду пожвавлені пластичним вертикальним членуванням у вигляді рустованих лопаток, розвиненими карнизами, нішками. Портал орнаментований характерним для українського архітектурного декору 50-60-х рр. ХХ ст. елементом – ліпленим вазоном-квіткою. Проте незграбні, не опоряджені бічні фасади знижують загальні позитивні якості споруди, надають їй вигляду провінційності. Глядацька зала розрахована на 475 місць, має партер і балкон. В опорядженні інтер’єрів будинку також використані характерні для соцреалізму елементи декору: вази у фойє, ліплене обрамлення головної сцени, пілястри, слухові розетки та люстри в глядацькій залі та ін. З 1954 року підмостки сцени “витримали” безліч різноманітних заходів, виступів. Тут проходили і. зараз відбуваються, урочисті заходи, театральні спектаклі, концертні програми відомих професіональних майстрів і аматорів хорового, хореографічного мистецтв. Перший телевізор в Переяславі, також з’явився тут, в цьому будинку. Стіни його “бачили” зародження нових талантів – декламаторів, співаків. танцюристів, вокальних ансамблів. Тут проходили першості з шахів, тенісні турніри. А в 1950-1990х роках це ще й було популярне місце знайомства молоді на танцмайданчику. До слова, тут минуло моє дитинство. Адже моя бабуся, Олександра Григорівна Любецька працювала в цьому будинку в 1954 -1967 роках бухгалтером і касиром. То частенько брала мене з собою на роботу. Я любила балкон, нишпорила по кабінетам і “користувалася” любов’ю директорки Рози Ісаківни Просянікової та режисерки, артистки, методистки Галини Олександрівни Любченко, які були подругами моєї бабусі. Тож сьогодні я ще згадую працівників культури з отих, моїх дитячих років. які прикладали багато зусиль, щоб пройти між “лезами” комуністичної ідеології і не втратити української культури, а також йти разом з молоддю, розвивати їх художній смак і бути у вирі сучасних її вподобань.

Фото з моїх власних архівів публікуються вперше.