Відкриття благодійної виставки-продажу ляльок-мотанок «Пісня моєї ляльки» відбулося у Переяславі в мистецькій галереї Центру культури і мистецтв сьогодні, 24 жовтня. Автор цих лялечок – майстриня з Житомирщини Тетяна Бількевич. Організатором виставки, як і багатьох інших цікавих проєктів, є голова Товариства єврейської культури міста Переяслав Ірина Кучеренко. Як проходив захід, розповідає Переяслав.City.

«Пісня моєї ляльки, пісня моєї душі»

На жаль, лялькарка не змогла приїхати через хворобу, але записала для гостей виставки відеозвернення, в якому подякувала відвідувачам за увагу до українських традицій та її творчості, а також розповіла про витоки своєї майстерності.

Свою роботу над ляльками Тетяна розпочала 2014 року. А вже у 2015 організувала гурток «Український оберіг» у Потіївському навчально-реабілітаційному центрі, де вона працює педагогинею-організаторкою, вчителькою трудового навчання та ритміки. Під час занять у гуртку майстриня навчає своїх вихованців виготовляти ляльки-мотанки, текстильні іграшки, розписувати писанки тощо.

Майстриня розповіла, що саме спонукало її взятися за створення авторської іграшки:

– У дитинстві я часто хворіла, і моя бабуня Галя, щоб мене забавити, влаштовувала «священне дійство»: відкривалася мальована скриня, звідти з’являлися барвисті клаптики, нарізані з яскравих хусток, вишиваних рушників, плетених серветок… З усього цього бабуся мотала для мене простенькі лялечки, примовляючи: «І нащо воно ото, гроші тратити хтозна-куди, і шкідлива та пластмаса, грайся ось цими!». І я гралася – із задоволенням, між іншим.

А захопилася мотанкою вже значно пізніше. Ми на Покрову повезли дітей у Київ на екскурсію і потрапили на майстер-клас із мотання ляльки. І я разом із дітьми взяла до рук смужку тканини – і… не пам’ятаю, скільки й часу пройшло.

Яка ж я була щаслива, змотавши свою першу ляльку! І я згадала, зрозуміла свою незбагненну радість, це ж – бабуся, маленькі прості лялечки з вишитих клаптиків, спокій, затишок, захищеність, які бувають лише в дитинстві… І я захопилася, почала і собі робити ляльки-мотанки, і займаюся цим і досі.

Іграшки мають свої мелодії

Останнім часом мої ляльки вирушають на фронт і слугують оберегами для наших Захисників. Здавалося б, для чого ляльки брутальним чоловікам та ще й там, де війна, де невпинні біль, злість, кров, смерть?.. Але – ні, саме їм і саме там вони потрібні як ніколи, адже ці прості іграшки говорять воїнам про те, що на них дуже-дуже чекають удома…

До того ж, колись затишна спокійна лялька змінилася – з домашнього оберегу вона перетворилася на войовничу захисницю. Саме тому її образ обирають наші співвітчизники для численних театралізованих дійств за кордоном, спрямовуючи зібрані кошти для потреб військових.

Тетяна бере активну участь у різних усеукраїнських та міжнародних проєктах: «Українські ляльки мандрують світом» (Страсбург, Франція), «Ляльки в костюмах країн Європи», «Князівни та княгині України», «Вишиті узори України» та багато інших. У 2020 році на міжнародному фестивалі-конкурсі «Ти в серці моїм, Україна» колекція авторських ляльок Тетяни Бількевич здобула перше місце.

Віддушина для дорослих і розвага для дітей

На відкритті були учні місцевих шкіл, батьки з дітками, які залюбки розглядали лялечок. До нас підходять приємна смаглява жінка з дівчинкою:

– Вибачте, а можна взяти ляльку до рук, щоб сфотографуватися?

Ірина дозволяє, дитя обирає «Мавку» в пишній сукні, обережно притискає до себе, сором’язливо посміхається у камеру. Це – мама Божена та доня Ауріка. Кажуть, що на подібні заходи взагалі ходять не часто – домашні клопоти і навчання забирають увесь час, адже в Ауріки є ще й менший братик. А це вони на дистанційному, бо в ліцеї імені Володимира Мономаха немає укриття, тож сьогодні вирішили прогулятися: їхня вчителька кинула у вайбер-групу повідомлення про виставку ляльок.

Ауріка і Мавка

– Як Ви думаєте, чи потрібні і цікаві для жителів міста такі заходи? – запитую.

– Так, так! – стрибає маленька. – Мені дуже цікаво, я люблю красиві ляльки!

– Дуже потрібні, особливо під час війни, це і віддушина для дорослих, і розвага для дітей, – посміхається, дивлячись на доньку, Божена. – Мені б хотілося, щоб частіше у місті щось влаштовували, особливо для діток, щоб менше вони сиділи в телефонах, а більше спілкувалися з однолітками, чогось навчалися «вживу», ось як зараз – долучалися до народного мистецтва.

Поки ми говоримо, Ауріка вподобала це одну красуню. Я фотографую, дитина радіє і мама тішиться: ляльки направду дуже гарні, яскраві, витончені, біля них хочеться зупинитися навіть вічно заклопотаним дорослим, відпочиваючи душею від наївної доброти народної оберегової іграшки.

Ауріці сподобалася ще одна лялька Україна-матір

До нашої такої бесіди приєднуються і мама Дарина з дочкою Ангеліною – дитина бачить, що з лялькою можна зробити фото, і хоче теж. Лялька «Мавка» – поза конкуренцією, дівчаток приваблює її мереживне біле вбрання з високим вінком та жовто-синьою вуаллю. Дарина говорить, що вони з Ангеліною – активні відвідувачі всього, що відбувається у місті, зокрема, люблять майстер-класи, які постійно влаштовують музейники.

Ангеліна з Мавкою

– Я й сама виготовляю мотанки, – каже Дарина, – проводжу іноді майстер-класи, і мені дуже цікаво подивитися на «почерк» інших майстринь, їхні особливості створення народної іграшки. А Ангеліна дуже любить щось робити руками – плести, шити, малювати. Ось прийдемо додому, і з коробок доня почне діставати різне начиння, по всій хаті будуть нитки, клаптики тканини, паперу, буде щось вигадувати, малювати, шити… Але я рада, нехай дитина займається, якщо їй подобається!

Радію і я, дивлячись на щасливих дівчаток, які милуються лялечками. Це не бездушні фабричні вироби, це щось настільки інше – глибинне, народне, оповите давніми легендами, що торкаються серця. І це відчувають діти, і не хочуть відходити від виставкових подіумів, закохано дивлячись на «Орисю», «Лукаша», «Мавку», «Наречену»…

Усі лялечки можна придбати, коштують вони відносно недорого – півтори-дві тисячі гривень. Кошти від продажу будуть використані для потреб військових.

Виставка триватиме до 3 листопада 2023 року.