#Переяслав_Nabok_історія 06.10.2023 день пам’яті святого Апостола Фоми. У цей день переяславці чиї родичі поховані на Ярмарковому кладовищі Переяслава, ходять поминати своїх пращурів. Інколи, поміж собою, переяславці називали це кладовище Фоминське. А все тому, що на цьому цвинтарі стояла Церква Святого Апостола Фоми. Насамперед зауважу, що це кладовище, розташоване в кварталі між вулицями Соборною, Польовою і Шкільною, є найдавнішим місцем спочинку переяславських небіжчиків. Зокрема це засвідчують залишки курганів ХІ-ХІІ ст., що частково збереглися на його західній частині. Про поховання в період між ХІІІ-ХVІІ поки що відомостей не маю, а от у ХVІІІ то вже точно тут ховали померлих жителів Переяслава. Щоб точніше, то ховали тільки тих, хто проживав в межах середмістя, крепості і Заальтицького передмістя (до 1830 р.). Небіжчиків переважно несли шляхом, що проходив по сучасній вулиці Межирічній. З ХІХ ст. ця вулиця поступово забудовувалася, тому її стали називати Кладовищенська, а потім і Старо-Кладовищенська. Ще у 1840 р. дослідник Вадим Пасек писав, що між містом (тобто забудовою в межах міських валів), а точніше від сучасних вулиць Малої і Великої Підвальної до міського кладовища тягнеться дике поле, посередині якого одиноко стоїть кам’яний хрест з написом, що тут, у 1762 році, похований Кошевий отаман Василь Григорович Риза . Про саме кладовище В.Пасек зауважив, що на ньому височиють тільки кам’яні хрести. Отже, церкви вже там не було, хоча з літописних джерел відомо, що на території кладовища Закиєвобрамського передмістя у ХVІІІ ст. стояла дерев’яна церква “На згадування Страшного Суду”. Та вже на початку ХІХ ст. споруда була розібрана за благим станом. В 1842 р. за ініціативою ректора переяславського духовного училища протоієрея Павла Діомідова, коштом переяславського купця 2-ї гільдії Дмитра Опанасовича Новова майстри зводять на давньому гробовищі цегляну церкву в ім’я Святого Апостола Фоми. В 1864 р. Павло Діомідов вийшов на пенсію і отримав у своє відомство це кладовище (за його проханням, бо там вже була похована вся його родина). У 1872 П.Діомідов своїм коштом прибудував дзвіницю: перший ярус був цегляний, а верхній дерев’яний. В 1873 старенький протоієрей обновив іконостас і в тому ж році у віці 79 р. помер.
Щодо мецената церкви Дмитра Новова, то окрім торгівельної справи він був міським головою Переяслава у 1838-42 роках і, мабуть, був наймолодшим серед міських голів, бо мав 24 роки. Помер купець в 1849 у віці 35 років і поховали його в склепі церкви Фоми. Дмитро Опанасович мав семеро синочків і одну доньку, яких згодом також поховали там же. Цікаво, що його найстарший син купець 2-ї гільдії, Михайло (п.1904 р.) так само, як і його батько очолював міську Думу Переяслава тільки вже 1865 р., маючи тоді 35 років.
Окрім родини купців Новових, в склепі церкви Апостола Фоми, яку інколи священики стали називати їх родинною усипальнею, були поховані: в 1885р. купец Переяслава Яков Сухоносов; в 1900 р. купець 3-ї гільдії Макар Холодний; в 1916 р. вдова губ. секретаря Марія Афендик; 1919 р. вдова дворянина Варвара Канієвска.
Окрім церкви і могил на кладовищі, при вході, стояла звичайна хата де жила у 20-х роках ХХ ст. родина Тимофія Максименко (на фото видно цю хату).
Сумна доля цієї церкви – усипальні. В 1930-х роках комуняки зруйнували її і, за переказами старожилів, вимостили битою цеглою дорогу по сучасній вулиці Г.Сковороди, в межах парку Т.Шевченка.
На старому церковищі небайдужими переяславцями був встановлений хрест і щороку, за ініціативою священиків Троїцької церкви, в дні поминання Апостола Фоми, правились панихиди. В ХХІ ст. коштом родини К. Бриля був встановлений ще один пам’ятний хрест і впорядкована навколишня територія.
