Коли турбота і любов об'єднують близьких людей у бажанні швидше наблизити нашу Перемогу

Коли турбота і любов об’єднують близьких людей у бажанні швидше наблизити нашу Перемогу

Найсильніше відчувають біль війни на відносно мирних територіях ті, у кого рідні на фронті. Типова історія про одну з жінок, дружину, маму, берегиню. Звати її Світлана (з певних міркувань не вказуємо прізвище). Її чоловік Сергій тримає оборону на Харківському напрямку, не дає ворогу просунутись вглиб нашої країни. Вона, як і всі жінки військових, підтримує його морально, допомагає чим може, намагаючись наблизити Перемогу і дочекатися благополучного повернення чоловіка додому.
На днях чоловік Світлани подзвонив і попросив маскувальні сітки, яких у гарячих точках завжди бракує. Одній їй це прохання було не виконати, тому звернулася до сестер і племінниці чоловіка, які завжди приходили на допомогу. Всі зібралися, обговорили і вирішили організувати роботу прямо вдома. Досвід роботи по плетінню сіток вже мали, бо неодноразово, на початку повномасштабного вторгнення ворожої країни, долучалися до цієї роботи у «сьомій» гімназії.
Дякуючи Богу та небайдужим людям основу для сіток знайшли. Їх люб’язно надала жителька міста, мама такого ж Захисника Лариса Дорошенко. Рідня та небайдужі люди вдень шукали близький до кольору хакі старий одяг, нарізали смужками. Із обрізками тканини допоміг і депутат міської ради, керівник ТОВ «НУС» Олексій Дикий, небайдужі сусіди ще донесли тканину і, облаштувавши на одному із обійсть мікрорайону Андрушів необхідне місце для плетіння, до роботи приступили ті, хто небайдужий, хто співпереживає, співчуває і готовий допомогти. Хтось нарізав тканину, хтось вплітав її, хтось координував роботу. В основному працювали у після робочий час. Таким чином, у домашніх волонтерок вийшло дві сітки, які разом із тактичними браслетами та браслетами зі стрічок, сплетених із добрими намірами та найкращими побажаннями учнями 8А класу Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи (класний керівник – Ольга Якименко) та їх креативним і талановитим наставником – вчителем ліцею Тетяною Узун, добряками та ще масою необхідних речей щоденного вжитку найближчим часом буде відправлено нашим землякам, які героїчно боронять нашу землю і роблять наші ранки сонячними, наповненими ароматами кави та щирою надією Перемоги і повернення кожного…кожного українця-Героя.
Але й це ще не все. Бригаді, в якій несе службу чоловік Світлани потрібен автомобіль для пересування. Збір був відкритий місяць назад. Потребу в сітках, в особистих речах сім’я, рідні можуть вирішити самі, а от зібрати кошти на таке необхідне авто дуже тяжко і дружина звертається до небайдужих людей приєднатися і зробити свій внесок у спільну справу.