#Переяслав_Nabok_історія “Розлучення й дівоче призвіще!”

Пам’ятаю як бабуся, перед самісенькою реєстрацією шлюбу, заповіла мені п’ять настанов для щасливого сімейного життя. І другою була така: “Ніколи не допускай в свою голову думку про розлучення. Інакше так колись і станеться”. Моя бабуся була вихована в патриархальних звичаях і, незважаючи на попрання радянською владою будь яких релігій, залишалась глибоко віруючою. Релігійні інституції та й звичаєве право не схвалювали розлучень. Проте, гортаючи сторінки метрик столітньої давності мимохіть звернула увагу на доволі часті випадки розлучень в Переяславі, в 1920-1930-х роках. Насамперед зауважу, що згідно був Декрету РНК УРСР “Про цивільний шлюб і про ведення актів громадянського стану” з 1 червня 1919 року запрацювала державна система реєстрації актів цивільного стану. Таким чином законним визнавався лише шлюб зареєстрований в державних органах, а церковний шлюб більше ніяких юридичних наслідків не мав. Одночасно був прийнятий і Декрет «Про розлучення», який проголосив свободу розлучень і анулював складну церковну процедуру. Справи про розлучення розглядалися судом. Суд викликав обох з подружжя (навіть за відсутності в них дітей) або їх повірених і суддя особисто приймав рішення про розірвання шлюбу.

Тепер повернімося до переяславців та сплеску їх розлучень, а він припадає на середину 1920 і початок 1930-х років. Тобто, той період, коли розпочинається активне будівництво “нового міру” комуністичного суспільства, яке завзято відкидає “застарілу буржуазну мораль” втілючи ідеї свободної любові – позакласової, позанаціональної, а відтак перетворюючи шлюб і розлучення на формальну, матеріально необтяжливу процедуру. Частина наших земляків охоче цим скористалася. Переяславські реєстраційні записи просто рясніють від перших, других, третіх розлучень. Багато розлучалось вчителів, військових, торговців і майстрових, меньше хліборобів. Розлучалися переважно люди молоді після декількох місяців подружнього життя. Траплялися добродії й поважного віку, які прожили спільно по 10-20 років, розлучалися, знову одружувалися. Різні були підстави, про них в реєстраційних документах не згадується, але подекуди здогатася не важко. Ось, наприклад, у 1929 році на розлучення подали одразу два священики (!). Після 30-річних шлюбів їх, вочевидь, як служителів культу, було радянською владою засуджено, і, щоб уберегти від переслідування своїх рідних, вони просто змушені були розлучились. В 1930 р. розлучився й Григорій Шаля, брат відомих діячів УНР, оголосивши про це в газеті “Пролетарська правда”. Потім його дружина вже сама оформила офіційну регістрацію про скасування шлюбу. Та усе ж переважна більшість причин розлучень залишається невідомими. Гортаючи реєстраційні записи інколи виникало враження, що переяславцям в цей період побратися чи розлучитися взагалі не потрібно було й причин і робили вони це чи то від ейфорії вседозволеності, чи заради розваги (?) Принаймні в мене склалося таке враження про одну родину. Молодий – Олександр Шк-й мав 22 роки, жив в Переяславі на вулиці Діомидівський, працював монтером електростанції (ого!). Наречена – шістнадцятирічна юнка Олександра Н-ч з вул. Малої Підвальної, жила разом з мамою. Зазначу, що ці дві вулиці розташовані поруч: одна під валом в межах міста, а інша одразу за валом на Закиєвобрамщині. Так от, вперше молодята побралися 20 лютого 1930р. Переїхали жити до молодого, але вже 09 серпня 1930 р. розлучилися за згодою обох сторін і молодичка повернула собі дівоче прізвище. Жити один без одного вони вочевидь не могли, бо вже 20 серпня 1930р. вдруге побралися і дружина взяла, як і годиться, прізвище Шк-а. Через два місяця, 17 листопада 1930 р., у щасливого подружжя народжується син, якого батьки назвали досить оригінально – Олександром (нууу одразу зрозуміло – кохали один одного, то, мабуть, вирішили, що між двома Олександрами третій буде головний і щасливий та… недовго судилося маленькому Сашику бачити посмішки батьків вкупі над своєю колисочкою, бо на Катерини, а саме 07 грудня 1930 вони звичною ходою попрямували до РАГСУ і вдруге розлучилися. Александра з переседдя повернула собі дівоче прізвище. Батько, як справжній чоловік, витримав паузу в майже два місяці і втретє запропонував Шурочці руку й серце в акурат, на масниці. Тож щаслива родина з’єдналася втретє 31 січня 1931р. і протрималася вкупі аж до 10 травня 1931р., коли знайомим шляхом, подружжя пішло до суду де за згодою обох сторін розлучилися втретє. За традицією Олександра Михайлівна повернула дівоче прізвище Н-ч. Не сумуйте люди, родина таки воз’єдналася під прізвищем Шк-х, бо обоє Олександрів 08 липня 1931 р. побралися вчетверте і вже в 1931-37 роках їхні імена мені на очі не траплялися. Будемо сподіватися, що кохання перемогло моду на розлучення, молодята подорослішали та й синок підріс .

Але, якщо ви думаєте, що цей випадок є рекордом, то ніт! Наприклад за переказами старожилів, на Підварках, на кутку Собаківщина, у 1960-х роках жив такий собі Б-с Микола. Поміж собою, підварські дівчата та їх мамки називали його “свайбовим ман’яком”, бо котрась з них нарахувала в нього приблизно чи 16 чи то 18 шлюбів та розлучень. Парубку в ту пору було років 30-40, не дуже високий на зріст, але вальяжний, мав орлиний ніс, обов’язково носив кашкет, та й одягався по-модньому – полюбляв носити сірі просторі брюки, піджак, працював на різних роботах. Так от, цей парубок дуже полюбляв молоденьких дівчат років по 17-19 рр., але ніколи не був помічений у силових домаганнях. Навпаки, він завжди офіційно сватався – з заручинами, розглядинами, відбував весілля, наречені привозили посаг…але невдовзі приїджала рідня молодої й забирала посаг, бо пара розлучалася. Достеменно не відомо, чи щоразу оформлювався офіційний шлюб у РАГСі, але так, як і зараз, так і тоді, була така форма сімейних стосунків, як “шлюб на віру” – покрутилися свашки навколо діжи, обішли її молодята тричі, от вже й шлюб уклали. А розлучення оформлювали шляхом принародного забирання посагу. Коли пішла “слава” про щедрого шлюбника Миколу по всіх Підварках, то дівчата стали від нього ховатися по хатам, а малі дівчата (9-11 років) при його наближенні тікали в бур’яни чи ховалися в малинниках. Мусив “вічний” шлюбник привозити собі дружин із за Дніпра.

Часто-густо можна чути запити від молоді: – Як же ж жили раніше без інтернету, телебачення, гаджетів? А я скажу: – так само як і зараз – весело. Розважалися як могли, особливо коли сталися зміни у шлюбному законодавстві (Благо розлучення коштувало 3 руб.).