18 травня у Міжнародний день музеїв та День вишиванки відбулася презентація виставки «Народна вишивка: витоки Трипілля» у Музеї трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». На виставці представлені старожитності трипільської культури: керамічний мальований посуд антропоморфна пластика та знаряддя, що презентують ткацтво ранньоземлеробських племен. Показано реконструкції вбрання трипільців та виставлено колекцію вишитих переяславських сорочок, жіночих та чоловічих.

Давні узори, вишиті на народному одязі, несуть у собі зашифровані обереги та знаки українського етносу, що своїми коренями сягають часів Трипілля. Створюючи сорочку собі, своїм рідним, коханим, кожна жінка вкладала у вишиті узори найщиріші, найпотаємніші мрії і почуття. Це були потужні знання наших предків, які виходили далеко за межі видимого матеріального світу, вони були життєвою необхідністю, своєрідною вірою на якій побудована українська календарна обрядовість. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин.

Клинці, зубці, ромби, квадрати, хрести, кривульки на давніх сорочках нині сприймаються як абстрактні лінії, що створюють красиву орнаментальну композицію. І, на жаль, втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід. Та все ж жінки інтуїтивно продовжували їх відтворювати, вірили у їх захист, і надаючи узорам влучні, а іноді незвичні назви, такі як «рак і рачиця», «гадюки», «волові очі, «ключі», «хрести і рожі»,«кривоніг», «колючий журавель», «морока», тощо.