Три роки минуло, як був опублікований пост про переяславську в’язницю (від 13.10.2019 р.). Читачі визнали його цікавим, але в коментах чимало хто запитував про арештантів — хто та за що був покараний. Матеріалу тоді в мене було обмаль, та й той загальний, дещо навіть опублікувала. За ці три роки, пошукову роботу з краєзнавства не припиняла. І, хоча, коло моїх інтересів обмежується історією вулиць, проте не забуваю й про ваші, друзі, запити. І от, працюючи з різними фондами і джерелами дещо “нашкребла” та пропоную вашій увазі.Насамперед, розповім про “крутезну” бандитку Хаю Чорну. Народилася вона в 1856 р. і належала до Васильківських міщан,але проживала в Переяславі, де мала родичів. За оповідями була досить привабливою, легко знайомилася і викликала довіру, але мала норовливий характер і амбітні потреби. Вийшовши, у 22 роки, заміж за крамаря Чорного, народила від нього трьох діточок — дочок Рухлю, Рівку, сина Шльому і…отруїла свого благовірного. У1889 р., красуня Хаєчка, відсидівши за злочин в переяславській в’язниці декілька років, вийшла на волю незалежною, у повному розквіті сил і…продовжила своє кримінальне життя. У своїй оселі в Підварках злодійка відкрила такий собі начебто хостел, але насправді, не що інше, як злодійській притон. Невідомо чи був її чоловік злодієм, але, те, що Хая особисто промишляла покражами офіційно встановив переяславській слідчий Воскобойніков. Зокрема він з’ясував, що бандитське угрупування організувалося 15 серпня 1898 року, коли за наводкою та безпосередньої участі Хаї, був пограбований переяславській купець Ехель Левін. Злочин вчинили п’ятеро, і роль Хаї була в цьому пограбуванні ключовою. Саме вона з’ясувала все про майно купця, розпитала о котрій годині він закриває крамницю і коли їде до своєї родини в Ковалин, а також безпосередньо грабувала. Банда тоді гарно “підживилася” вкравши різного роду речей (шуби, столове срібло) на суму 400 рублів. У вересні того ж року злочинці подібним чином пограбували смілянського купця Гершка Краснянскаго. Станом на початок 1899 року банда “тримала” в напрузі весь Переяславській, Смілянській та Бердичівській повіти. Кількість членів банди збільшилася до 14 осіб, серед яких вже були не тільки злодюжки, але й каторжани — колишні вбивці і…діти Хаї — яскрава й приваблива Рухля (1879 р.н.) та підліток Шльома (1886р.н.). Діти Хаї переважно збирали інформацію про “жирних” клієнтів, з’ясовували розклад їх життя, звички, місце проживання, а також возили своєю бричкою бандитів на “оглядини” об’єктів де мала відбутись покража. Поки злодії промишляли по єврейськім родинам, владці накопичували заяви від потерпілих і, начебто й шукали бандитів. Проте, коли в січні 1899 р. банда здійснила нічний збройний напад на Анастасію Петровську землевласницю з Гостролуччя, то поліція невдовзі й затримала трьох злочинців. Сталося це випадково. Нічні дозорці Гостролуччя затримали рано вранці підводу з трьома євреями, які начебто їхали у закупах зерна. Їх перевірили і відпустили, а коли ті виїхали з подвір’я волості, туди на хвилинах прибігли люди Петровської і розповіли про грабунок та розбійників в масках. Вартові пригадали, що на возі у “закупників” бачили полотняні торбинки з дірками. Одразу організована була успішна погоня.Членами банди були виключно євреї, уродженці з різних міст України, проте мали вони лише два притони: в Бердичеві у Башеви Магазінер і у Хаї Чорної в Переяславі. Під час розслідування з’ясувалося, що половина злодіїв була в розшуку по так званій “Смілянсько-Муравицькій” розбійницький банді і за ними вже стежили поліціянти Кам’янця-Подільського. Ними й були заарештовані ще троє злочинців на початку лютого 1899 року, аж у Фастові. Інших причетних, а саме Хаю Чорну з двома старшими дітьми, смілянського перекупника краденого, візниць та інших також було взято під сторожу і всіх заключено у переяславську в’язницю. Щоправда, 27 жовтня того ж року, шестеро бандитів втекли з в’язниці (дивись мій пост від 26.01.2021), трьох невдовзі спіймали. Досудове слідство тривало два роки, зрештою, у червні 1901 р. відбувся суд. Хаю і її подільників визнали винними у всіх злочинах, а от її дітей Рухлю і Шльому та перекупника краденого виправдали, завдяки вмілому захисту київського адвоката.
Здавалось би злочинці покарані. Хтось відбуває покарання в стінах переяславської в’язниці, дехто пішов етапом на каторгу. Але в вересні 1902 році, в Переяславі знову пригадали за цю банду. Відбулось виїзне засідання Харківської судової палати по розгляду справи за обвинуваченням у недбальстві до своїх обов’язків начальника в’язниці Олександра Гамалії та чотирьох тюремних дозорців, яке спричинило втечу бандитів з тюрми. Зокрема слідством було встановлено, що начальник тюрми, та двоє дозорців за хабарі надавали привілеї шістьом членам банди, як то: передачу у великій кількості оцету (їм змащували бур, щоб не скрипіла цегла), відвідування дружин поза графіком і залишення їх наодинці з арештантами, передачі заборонених речей (наприклад картону та чорної фарби, якою були пофарбовані панелі стіни яку вони буравили, зрештою буру й свердла, щоденні передачі гарячої їжі та ін.). Вирок суду був “дуже суворий” : начальник Гамалія отримав сувору догану у службову справу, двом дозорцям присудили три місяці побути під арештом в поліції, а ще двох виправдали.
P.S. Подальшою долею родини Хаї Чорної не цікавилася, а от ще один пост про арештантів невдовзі буде – допис краєзнавця Людмили Набок від 25.11.2022 року
***
#Переяслав_Nabok_історія Арештанти. Part two. 1899 рік для службовців переяславської в’язниці видався доволі напруженим стосовно ув’язнених. Мало того, що у січні-лютому прибули злодії з банди Хаї Чорної, так 7 липня з села Підсінного (зараз затоплене Канівським водосховищем) доставили селянина П. Бойка і його банду з 6 осіб. Цього арештанта в народі одразу “охрестили” упирем, а переяславські бабусі для своїх онучат отримали чудовий козир — підтвердження споконвічного повір’я про заборону ходити вночі до кладовища, бо тоді можна натрапити на упиря. Насправді цей П. Бойко був не вампіром, а схибленим злодієм-вбивцею, який понад 18 років промишляв розбоями разом з подільниками. Банда розкопувала могили і грабувала покійників, перестрівала на дорогах валки та ін. Проте Бойко, як главар і особа з забобонними “тарганами” в голові, заради “успіху” в своїх чорних діяннях, ще й вчиняв наругу над трупами. Свій перший злочин він здійснив у 1881 р., коли служив строковиком в м. Сташеві, Радомської губ. Тоді він сам розкопав могилу щойно похованого багатого єврея, забрав дорогоцінні речі, а ще….ох, зідрав шкіру з небіжчика, вийняв жир і, навіть думати жахливо — зробив з нього собі “помічну” свічку для успіху в злочинах. Проте свічка йому не допомогла і цей упир неодноразово побував на каторзі з якої втікав, і знову й знову грабував, вбивав… Зловісна свічка згоріла, а у злодюги розвинулось переконання в тому, що подібна свічка з померлого священика принесе йому успіх, зробить його невидимим під час грабунків. Тому, коли в його рідному селі Підсінне поховали щойно померлого священика Списовського, він вирішив реалізувати свій намір, але сільські нічні дозорці, не злякалися “бабських” забобонів не ходити на кладовище вночі, все ж таки туди пішли і скрутили упиря на місці злочину та доправили в переяславську тюрму. Де злочинець діждався суду і був відправлений на каторгу.
Вбивці були різними. Ось, наприклад: 25.12.1908 р., якраз на Різдво, в с. Пологах-Яненках, крамарка Одарка Ємець пішла з чоловіком на гостину до батьків і вдома нікого не було. Трохи погостювавши, вона вирішила повернутися додому сама і побачила, що хата чогось одперта. В хаті Одарка побачила, що двері до світлиці зачинені з середини на защіпку. Вона з усієї сили штовхнула двері, висадила їх і сама зараз кинулась до суміжної своєї крамниці. Там саме порався якийсь чоловік. Вона схопила його за горлянку, повалила додолу й заходилася бити по голові вагою. Злодій був якось вирвався, але Одарка схопила ослінчик і ним заходилася бити його. Прибивши мало не до смерти, вона взяла тоді його і винесла з крамниці на двір і почала кричати. Прибіг сусіда Архип Губарь і вони витрусили в злодія забраті з крамниці 44 карб. Тут і пізнали, що це —відомий злодій Яків Надточій. Якова перенесли в хату до Ємця і він через 2 години так непритомний і помер. Справу про вбивство передали до суду, а хоробру Одарку взяли під арешт до переяславської в’язниці (доля її мені невідома!)
Взагалі, переяславський тюремний замок призначався для утримання строкових та пересильних арештантів, а також осіб, справи яких знаходились в судовому розгляді. Інколи у складі ув’язнених були жінки і діти, які супроводжували етапованого арештанта. Часто густо жінки народжували діточок. Про це свідчать відповідні записи в метричних книгах переяславських церков. З початку 20 століття, до камер ув’язнення стали масово доправляти селян за політичні переконання та невдоволених соціальними умовами, або навіть, просто за схід більше трьох. Наприклад на початку жовтня 1906 року прибули 8 парубків з с. Устимівки за участь у звичайнісіньких вечорницях, а 22 липня 1907 р. переяславська поліція арештувала і допрадила до тюрми 81 душ селян з Великого хутора золотоношського повіту за сход, коли міркували про те, щоб зменшити аренду й збільшити заробітну плату робітникам економії. Щоправда,через два дні після арешту, 60 душ було випущено на волю, а 21 зоставалися під арештом. Згідно наказу департаменту поліції, щоб арештувати всіх затриманих. Шістьом присудили 3 місяці утримання, п’ятнадцяти — на 2 міс., а 60-м по місяцю та 2 тижні. Але за відсутності вільних місць в тюрмі останні 60 душ були відпущені.
В 1916 – 1917 роках у в’язниці утримувалися військовополонені з театру військових дій: римо-католики, греко-католики, лютерани. Померлих арештантів переважно ховали на Заальтицькому цвинтарі. Умови утримання були жалюгідні, тому майже щомісяця священики відспівували арештантів, які помирали від тифу, холери, водянки, шлункових захворювань, запалення легень, сухот, хоча, серед тюремних замків Полтавської губернії, переяславський протягом ХІХ ст. вважався одним з найкращих: цегляний, міцний, зручний – допис Людмили Набок від 30.11.2022 року.
. Читачі визнали його цікавим, але в коментах чимало хто запитував про арештантів — хто та за що…){kind=link}