Останнім часом у нашому місті продовжується обговорення доцільності повернення йому історичної назви – Переяслав. З цього приводу було опубліковано текст звернення фахівців-краєзнавців адресованого міському голові Тарасу Костіну. Крім того 4 березня у залі засідань міської ради відбувся круглий стіл «Переяслав крізь віки: до питання повернення місту історичної назви – Переяслав». Думка фахових науковців-істориків, що представляли Національну Академію наук України, а також присутніх на зібранні представників місцевої громади, засвідчила необхідність повернення до першоназви, яку понад тисячу років носило наше історичне місто. Втім пересічні мешканці Переяслава-Хмельницького не є одностайними у підтримці такої думки. Аргументи, аби лишалася існуюча на сьогодні назва досить різні – іноді навіть дивні. Деякі добродії авторитетно зауважують, що це наша історія, не розуміючи при цьому, що справжня історія значно глибша, аніж 1943 рік, коли місто отримало додаток «Хмельницький» лише через ідеологічні загравання та перекручування вищого радянського керівництва. Дехто говорить, що люди вже звикли до Переяслава-Хмельницького. Але звичка – це річ індивідуальна. Декого загалом дратує будь-яка ініціативність у зміні назви, мовляв, нічим більше зайнятися.

То чому ж таки слід повернути Переяславу його історичну назву?

Справа не лише в красивій літописній легенді про походження назви нашого міста – коли місцевий отрок Ян Усмович (Кожум’яка), перемігши у двобої печенізького воїна «переяв» його «славу», і Володимир Великий на честь цієї перемоги, ще у Х столітті заложив тут свій град. І не лише у тому, що ця назва має давньослов’янське походження, що ілюструє усю глибину нашого коріння. І, навіть, не у тому, що етнонім «Україна» – назва нашої держави! – вперше згадується у літописі у зв’язку з загибеллю переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 році. Перш за все, справа у тому, що залишивши все як є, ми, як громада, й надалі погоджуємося жити під впливом чужих, штучно створених для нас міфів. Не маючи сили відмовитися від нав’язаних концепцій та ідеологем минулого, ми, українці, й надалі перебуваємо у полоні радянських стереотипів та кліше. Не плекаючи свого власного, споживаємо нав’язане чуже. І за цим усім не бачимо і не поважаємо самих себе.

Ідеологічна складова сьогодні є ахіллесовою п’ятою українства. Як культурно-політичний осередок християнського світу, Переяслав від початку свого існування відігравав важливе значення в геополітичному розумінні. Адже як одне з найбільших міст Київської Русі, він завжди був стратегічним форпостом між Заходом та Сходом. Як і тисячу років тому, в сучасних політичних умовах, роль Переяслава набуває надважливого значення в усвідомленні українцями свого загальноєвропейського цивілізаційного та національно-державницького контексту. Повернувши місту його споконвічну назву – «Переяслав» – сучасне покоління виправить історичну несправедливість та відновить свою генетичну пам’ять. Ми, як мешканці одного з найдавніших та найбільших міст Русі, повернемося обличчям до глибинних витоків нашої історії і нарешті зможемо усвідомити себе не периферійним придатком «Русского мира», а одним з культурно-цивілізаційних центрів Русі-України. І постать гетьмана Богдана Хмельницького жодним чином не є причиною такої зміни.

Отже, повернення нашому місту історичної назви – саме ПОВЕРНЕННЯ, а не перейменування – повинне стати тією точкою відліку, звідки почнеться відродження державної та національної традиції, яка ледь не була втрачена в складному геополітичному протистоянні традицій Заходу та Сходу.

На завершення про побутовий бік означеного питання. Через довжину подвійної назви чимало незручностей виникає при написанні адрес та під час заповнення документів, оголошень, розміщенні назви міста на дорожніх знаках, рекламних площах, табличках маршрутівок тощо. У свою чергу це призводить до появи усіляких неоковирних скорочень. Адже, замість додатку «Хмельницький», як правило, використовується скорочення «Хм», або ж пишуть «Пер-Хмельницький», навіть «П-Хм». Існують й інші варіанти народної творчості, що не мають нічого спільного з офіційною документальною назвою міста. Це не лише паплюжить його першоназву, а й підсвідомо формує зневажливе ставлення до нашої місцевої історії. Доходить до справжніх конфузів. Найкраща ілюстрація цьому дороговказ на трасі Київ-Бориспіль з написом «П. Хмельницький», що скоріше нагадує ініціал та прізвище. Хочеться запитати творців цього «шедевру», а де ж поділася власне назва міста? Неодноразово доводилося чути й про такі казуси, коли люди, випадково, замість міста Хмельницького потрапляли до Переяслава, а поштові замовлення замість Переяслава-Хмельницького доставлялися у Хмельницький. А ще кажуть: «А, Хмельницький, це ж ви з Західної України». Доводиться пояснювати, що ні. Чи не кожен з переяславців може пригадати подібний цікавий казус з життя.

А як Ви вважаєте, чи доцільно повернути місту Переяславу-Хмельницькому його історичну назву – Переяслав?

Тарас НАГАЙКО, кандидат історичних наук, член Національної спілки краєзнавців України, голова громадської культурно-просвітницької організації «Переяславський Скарб»