Повномасштабна війна росії проти України кардинально змінила життя більшості українців, бізнесу, державних закладів та професійних чи громадських спільнот. Як нині діє одна з таких організацій – Переяславський осередок УТМР (Українське товариство мисливців та рибалок), розповів його голова Іван Радіоненко, який очолює товариство вже 23 роки – Переяслав.City

– Іване Олександровичу, як зараз працює ваш колектив?

– З початку війни наші працівники працюють без зарплати. Річ у тім, що єдине джерело фінансових надходжень нашого товариства – це членські внески. Коли розпочались активні повномасштабні бойові дії, то членам УТМР стало і не до полювання, і не до сплати внесків.

Щоправда, дехто телефонував і цікавився: “Чи буде відкриття сезону полювання на пернатих?” Якщо ні, то й внесків у такому разі платити не будуть – відказували. Я думаю, що мисливці й самі мають розуміти, що під час воєнного стану, який нині діє по всій Україні, не можна йти зі зброєю в руках у ліс, а тим паче стріляти, бо буде тільки біда.

– Що ви маєте на увазі?

– Якщо дозволити мисливцям полювати, то в лісах, на полях, біля озер чи інших водойм з’являться люди в камуфляжах з рушницею. І це може бути не тільки цивільний мисливець, а під цим прикриттям будь-хто, в тому числі й вороги-диверсанти можуть ходити озброєними нашими територіями. Я думаю, що полювання буде офіційно дозволено лише після закінчення війни.

– То як же мисливцям бути зі сплатою внесків?

– Головною метою товариства є охорона, відтворення, збереження та раціональне використання державного мисливського фонду. Важко сказати, коли закінчиться війна: через місяць, півроку чи триватиме довше. Але ж звір узимку має щось їсти і ми в цьому тваринам допомагали!

У травні власними силами заготовили півтори тисячі віників, прив’ялили їх, аби було що взимку покласти до годівниць. Дикі тварини дуже полюбляють такі віники з липи. Їх заготовляємо до її цвітіння, тоді липове листя іще не гірке. Також зараз проводимо заготівлю сіна. Потім потрібні будуть кошти на придбання зернових відходів, моркви, буряка. Для виїздів на заготівлю кормів потрібні кошти й на пальне, бо воно зараз майже вдвічі подорожчало. Якщо ми зараз втратимо час та не заготовимо достатньо кормів, то як наслідок буде зменшення поголів’я. Це означає, що в подальшому буде скориговано ліміт дичини для полювання і мисливці отримають меншу кількість ліцензій на відстріл звіра.

Іще одне нагадаю членам УТМР: згідно з пунктом 8.3 нашого Статуту, хто своєчасно не сплатив членські внески, вважається таким, що вибув з товариства і може бути повторно прийнятий у ряди його членів тільки на загальних підставах, тобто зі сплатою вступного внеску та членських внесків. За такої ситуації попередній, так би мовити стаж у товаристві, значення не матиме.

– Наскільки великою на сьогодні є ваша організація?

– У нас налічується близько 800 мисливців, і вони мають змогу полювати на площі 75 тисяч гектарів мисливських угідь. Попри ситуацію в країні, ми навесні цього року все ж провели таксацію (облік) диких звірів та пернатої дичини, яка водиться на нашій території. Нарахували пернатої дичини загалом близько 12 тисяч голів та хутрового звіра приблизно 1300 голів. Якщо порівнювати із минулорічними показниками то поголів’я збільшилось не набагато. Це залежить від багатьох умов, і не тільки від наявного корму, а й від погодних умов, навіть кількості хімікати, які використовують сільськогосподарські підприємства на своїх полях.

– А яка ситуація з дикими кабанами та косулями?

– Через епідемію африканської чуми полювання на диких кабанів заборонене. А ще я вважаю, що потрібно заборонити на Переяславщині й полювання на косулю. От ми нарахували всього 44 цих тварини. Тож їх потрібно зберегти і примножити поголів’я.

– Як на вашу думку, заборона полювання не призведе до збільшення популяції лисиць, які є розповсюджувачами сказу?

– Так, це може бути великою проблемою. Бо навіть за мирного часу, щоб заохотити мисливців полювати на лисицю, ліцензія на її відстріл видавалась безкоштовно. А тепер, думаю, будемо боротись із ними по-тихому: шукати нори, ставити капкани, ловити сітками. А вже як закінчиться війна, доведеться взятися за її відстріл.

– Ви назвали таки значну кількість мисливців у вашому товаристві. Хоча таке захоплення, мабуть, досить недешеве?

– Давайте порахуємо. Один постріл стане мисливцю від 30 до 100 гривень – це залежить від набоїв, які він використовує. Рушниця, якщо купити на руках стареньку ТОЗ, – вартуватиме від 3 до 5 тисяч гривень. Сучасна нова «Ібіс» чи «Ствол» – від 10 до 100 тисяч гривень. Відстрільна картка – близько 100 гривень, ліцензія – до 10 тисяч гривень. Ще близько однієї тисячі гривень доводиться витратити на різноманітні довідки: медична, страховка перед третіми особами, довідка про проходження курсів з поводження зі зброєю, квитанції за надання послуг.

Щорічні членські внески зараз складають від 800 гривень, а вступний внесок – від 1300 гривень. Ну іще ж потрібно купити камуфляжний одяг, взуття, ліхтарик, наплічник. Виходить, що справа загалом не з дешевих. Проте чоловіки завжди були добувачами їжі, починаючи із полювання на мамонтів, мабуть тому воно залишається досі одним із пріоритетних чоловічих азартних захоплень.