Демонтаж монумента на честь «возз’єднання України з росією» 7 липня на центральній площі Переяслава став резонансною подією в масштабах усієї країни — інформація про це облетіла сторінки найбільших медіа й засвітилася на всіх центральних телеканалах. Для переяславців серед найобговорюваніших тем було пряме включення національного телемарафону з місця події та куди «переїхав» демонтований пам’ятник. Міcький голова Вячеслав Саулко прокоментував ці питання для Переяслав.City.
Хто запросив національне телебачення?
— Офіційне повідомлення від Міністерства культури та інформаційної політики України про вилучення пам’ятника з Державного реєстру нерухомих пам’яток міська рада отримала у вівторок, 5 липня, — розповідає Вячеслав Саулко. — Невідкладно взялися за організацію демонтажу. Про рішення МКІП дізналися телевізійники і самі вийшли на мене з пропозицією транслювати знесення монументу в прямому ефірі національного телемарафону. Я вмовив представників телеканалу, що робити це показовим шоу недоцільно, оскільки ми наражатимемо на небезпеку велике скупчення людей, які стануть свідками події. Усе, може статися — для цих робіт була залучена великогабаритна техніка, могла обірватися стропа підйомника і все, що завгодно. Тому нашим завданням було провести процедуру на умовах максимальної анонімності, щоб не допустити утворення натовпу.
Я наголосив, що для мене важлива не операторська картинка, а безпека людей. Телеканал «Рада» пішов назустріч і дав згоду прибути вже по факту знесення меморіалу. З цих причин для фільмування процесу запросили лише команду ProSlav, а роботи розпочали о 4-ій ранку. Демонтаж проводили працівники комунального господарства міста, спеціально залученим краном із вантажопідйомністю 25 тонн. Спершу пробували 10-тонник, але скульптура навіть не зрушила. Добре, що був задіяний цей потужніший підйомник. О пів на сьому роботи були завершені. Ефір національного телемарафону розпочався о 9-ій.
Що тепер буде з пам’ятником?
Як тільки місто позбулося цього анахронізму, почалися обговорення, куди подінуть знесений монумент. Міністр культури на інформаційної політики Олександр Ткаченко у себе в Facebook назвав подію прикладом «цивілізованого підходу» до позбавлення від міфів та пережитків радянських часів і висловив свою версію його подальшої долі.
«Об’єкт монументального мистецтва згодом буде передано на зберігання в Національний історико-культурний заповідник «Переяслав». Я радий, що місцева влада врешті-решт демонтувала пам’ятник, підтримавши рішення міністерства і громади», — написав Ткаченко.
Виявилось, що припущення чиновника не точні. Генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич у коментарі Переяслав.City зазначив, що заповідник не має відношення до пам’ятника, оскільки той не перебував у них на балансі. Тому зберігатися в музейному комплексі він не буде, цим займатиметься винятково міська влада.
Вячеслав Саулко щодо цього зазначив, що не розсекречуватиме місця, де «відпочивають ті дві жіночки, бо не хоче туди паломництва». Однак уточнив, що 5 тонн бронзи, з якої виготовлений меморіал, стануть у нагоді: їх мають намір переплавити для виготовлення скульптури, що займе почесне місце на площі. Що це буде — меморіал Тарасу Шевченку, князю Володимиру або щось інше? Ідеї є, але широкому загалу їх озвучать згодом.
Що за книгу тримала українка та чому росіянка з простягнутою рукою
На завершення історії, переяславська краєзнавиця Людмила Набок на своїй сторінці описала, що означав кожен елемент монумента “навіки з російським народом”, який всі бачили, але мало хто розглядав детально.
«У коментах під постами з демонтажу пам’ятника здивовано прочитала, що багато хто й не знав, що за книгу українка тримала в руках. Монумент складався (! так, вже у минулому часі) з двофігурної композиції на високому постаменті з написом та барельєфом. Композиційним центром були (!) дві жіночі постаті в національному народному вбранні, що уособлювали дві країни: Росію та Україну. В руках українки книга – Конституція УРСР, а росіянка, простягаючи руку, символізувала (!) доброзичне запрошення до союзу.
Причини і наслідки єднання розкриваються (поки що) в трьох барельєфних композиціях. На першій центральній, зображені постаті росіянина і українця, що тиснуть один одному руки в оточенні українських жінок і дітей, боярина російського, українського кобзаря і російського лірника. Дві інші композиції розміщені з боків. На одній робітники, селяни, матроси зображені у русі, під час штурму, тому з гарматою і багнетами. Друга композиція також багатофігурна і на ній зафіксований момент радісної зустрічі українськими жінками і дітьми воїнів визволителів від німецько-фашистської окупації у другій світовій війні. Кожен з трьох барельєфів розділений медальйонами в яких зображено знаки – символи з відповідними датами: факел 1654; серп і молот у променях сонця 1917, орден Перемоги 1945 р;.
Монумент був споруджений на ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654-1954) в 1961 р. і демонтований 07.07.2022 року, тому, що фальшиве єднання просто приречене на смерть, і, як сказав Сенека: “Вічного нічого не існує… все,що має початок, то має й кінець”».
