У другу неділю червня в Україні відзначався День працівників легкої промисловості. У Переяславі з-поміж інших виробництв саме швейних підприємств найбільше. З початком повномасштабної війни майже всі вони продовжували роботу, але з різною інтенсивністю. Одне з них навіть переорієнтувало своє виробництво. Про це розповів його директор Сергій ОЛІН, 59 років – Переяслав.City

– Сергію Олексійовичу, як після 24 лютого змінився режим роботи вашого підприємства?

– Як і для більшості населення України, для мене війна почалася теж несподівано. Але наше підприємство «Вертикаль» працювало постійно, не зупиняючись ні на один день.
Ми ніколи не займалися пошиттям надто легкого текстилю, у нас був спеціалізований напрямок. Та все ж перелаштовуватися довелося. Реагувати на ситуацію потрібно було миттєво, адже робочий ресурс був, а от сировина закінчувалася.

директор Сергій ОЛІН

Склади, на яких ми її замовляли, розміщувалися в Харкові і Чернігові – містах, які одними з перших постраждали від ракетних ударів. Тож мусили оперативно шукати необхідні нам матеріали, аби їх швидко викупити. А чого тільки вартувало їх доставити! Задля такої справи залучали навіть волонтерів.

До початку активної фази воєнних дій ми виготовляли спеціалізовані вироби для роботи на висоті, спецодяг, спецвзуття для італійських фірм з використанням металевих елементів. А також шили сумки та рюкзаки для металевих інструментів.

Наше підприємство з моменту заснування, а працюємо вже 22 роки, було орієнтоване на не зовсім легку промисловість. Тому маємо устаткування, а це в основному машинки, для роботи з категорією середніх і важких матеріалів. Хоча замовлень було чимало й на пошиття одягу. Та нам доводилося від них відмовлятися. З одного боку, не вистачало робочих рук, з другого – технологічно перекомплектувати цехи складно як фінансово, так і фізично.

Одначе для пошиття нових замовлень спецодягу довелося швидко перелаштуватися. А задля збільшення обсягів виробництва вирішили додати ще й кількість робочих місць. Якщо до війни у нас було близько ста швачок, то тепер у цеху пошиття працює 120 осіб.

При цьому деякі вироби довелося виключити з переліку виробництва, бо зараз це не актуально. Відповідно ж кошти й інші ресурси перенаправили на пошиття того, що зараз необхідне.

– Чи спроможне ваше підприємство за умов воєнного часу сплачувати всі податки, заробітну плату?

– Увесь час наше підприємство платило податки, але відсоткові. Ми працюємо з великими підприємствами, які надають нам сировину, з якої й шиємо продукцію. Тому вигідніше було перейти на відсотковий податок.

Щодо заробітної плати, то працівники отримують її вчасно і в повному обсязі, як до війни. Відповідно, всі належні податки (прибутковий, військовий збір, єдиний соціальний внесок – авт.) теж сплачуються.

Виробничі швейні цехи підприємства «Вертикаль»

– Наскільки рентабельним сьогодні є бізнес у галузі легкої промисловості?

– Про рентабельність скажу коротко: якщо ми досі на плаву і виготовляємо затребувані споживачами речі, то це значить, що й робота наша є рентабельною. За інших умов ми би просто не змогли збільшувати обсяги виробництва, доукомплектувати штат новими працівниками.

Політика нашого підприємства протягом усіх років існування незмінна: ми не переоцінюємо власні можливості, завжди працюємо на якість, а не на кількість. Тому марку «Вертикаль» знають не лише в Україні, а й за кордоном, з нами хочуть співпрацювати. Маємо постійних замовників протягом багатьох років, і ні разу не було нарікань на якість нашої продукції.

– Як плануєте розвиватися далі?

Головний план назараз – це найшвидше завершення війни в Україні. Доки вона триває, складно говорити про якісь далекоглядні плани. Та попри все, ми віримо в нашу перемогу і маємо прораховувати діяльність на майбутнє.

Після закінчення бойових дій розпочнеться активне відновлення країни, тому продукція, яку ми виготовляли раніше й зараз, буде дуже затребувана. Тож можливо, що доведеться розширюватися навіть територіально, збільшувати потужності, створювати нові робочі місця.