Дослідження про «Заповіт»: Великий Кобзар хотів бути похованим на Переяславщині

in Новини · 0 Коментарів

Культурологічний захід «Переяславський заповіт Тараса Шевченка» відбувся у п’ятницю, 20 травня, в актовій залі НІЕЗ «Переяслав». Організатори, науковці музею Заповіту, приурочили його до 161-річниці перепоховання поета – Переяслав.City

Дійство розпочалось із виконання «Заповіту» – його невмирущого твору. Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Тараса Шевченка та героїв, які полягли у російсько-українській війні.

Ведуча заходу поетеса Наталія Павлик, науковий співробітник заповідника НІЕЗ «Переяслав», розповіла про власне дослідження написання «Заповіту». Вона переконана, що слова «Як умру, то поховайте…» першим побачив його вірний друг Андрій Козачковський, у якого жив поет під час своєї хвороби. І саме він мав в разі чого виконати заповіт Кобзаря.

 Наталя Павлик стверджує, що у своєму вірші Тарас Шевченко вказує чітку локацію де б він хотів знайти свій останній земний притулок: «Поховайте мене на могилі». Працюючи в Археографічній комісії, він бачив три такі могили: Трибратню, Виблу та Богданову. Очевидно, на одній із них і хотів бути похованим.

Дослідниця Наталія Павлик Дослідниця Наталія Павлик

«Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». Поблизу нині затопленого села В’юнище було урочище, що мало народну назву Ревуче. Такі орієнтири наводять на думку, що Шевченко бажав бути похованим де «лани широкополі» – тобто на лівому березі Дніпра, неподалік В’юнища на Переяславщині.

Шевченко бажав бути похованим де «лани широкополі» – тобто на лівому березі Дніпра, неподалік В’юнища на Переяславщині.
З вітальними словами до учасників зустрічі звернувся кандидат історичних наук Олександр Колибенко, заступник директора заповідника з науково-методичної роботи, міський голова Вячеслав Саулко. Він зазначив, що Переяслав давно заслуговує на великий пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Є навіть дві локації, де його можна встановити: на центральній площі замість монумента, який знесуть, або ж на території колишнього військового містечка, де планується створити парк.

Як завжди був емоційним виступ кандидата філологічних наук, доктора педагогічних наук, професора Ганни Токмань. Вона зауважила, що саме тепер українські воїни виконують Заповіт Великого Кобзаря: «Як потече в синє море кров ворожа отоді я і лани, і гори все покину і полину до Бога, молитися…» – процитувала його пророчі рядки.

Відомі на Переяславщині поети Наталя Павлик, Олег Князенко, Марія Карпюк читали свої вірші. До речі, присутні на заході були першими слухачами двох поезій, які лише кілька днів тому написала Марія Денисівна.

Учениця 5 класу школи № 6 Вікторія Черниш емоційно прочитала уривок з вірша Тараса Шевченка «Розрита могила». Дует у складі Анастасії Петрової та Анни Ляч виконали пісню на слова Тараса Григоровича «Зоре моя вечірня», а також гімн січових стрільців «Ой у лузі червона калина».

Після завершення офіційної частини відбулось покладання квітів по погруддя Тараса Григоровича на території музею «Заповіту».

Додати коментар