Новонародженим жителям Переяславщини місцевий відділ ДРАЦС спільно з Переяславською міськрадою щороку з нагоди Дня вишиванки урочисто видають не лише свідоцтво про народження, а й подарунок від громади – вишиванку для малечі – Переяслав.City

У сім’ї Олега та Віри Свириденків це вже другий син, старшому Артемію 3 роки. Маленький Богданчик з’явився на світ 12 травня. 28-ми річна переяславка Віра каже, що ім’я обрали відразу, бо Богом даний. Розповідає, що й вагітність була не легкою, а ще й майже перед пологами почалася війна.

— Коли вже була на останніх строках вагітності, постало питання, де народжувати, адже пологовий будинок у Переяславі не приймав породіль. Розглядали варіанти і Києва, і Черкас. Коли почалася війна, то дізналися, що зможемо народжувати вдома, адже в нашій лікарні запрацювало пологове відділення і дуже цьому зраділи.

— Я дуже хвилювався, — зізнається 29 річний тато Олег, він родом із Пристрім. — Переживав і за меншого сина, і за ще ненародженого, і за дружину. Нам у селі було дуже чутно, коли зі сторони Броварів чи з Баришівки лунали вибухи. Спочатку спускалися в підвал, а потім дружині було вже тяжко постійно бігати, тому залишалися в хаті, але в безпечному місці.

Молоді батьки розповідають, що виїжджати із країни або їхати на захід не було сенсу, адже Вірі було б важко з дітьми самій, тому однозначно вирішили, що народжуватимуть в місцевому пологовому.

— У мене був плановий кесарів розтин і першого разу, і цього, тому після такого хірургічного втручання потрібна була б допомога чоловіка. Я вже була в пологовому відділенні, хвилювалася. Особливо ж, то, звичайно, було страшно, адже по телевізору показували Маріуполь, і їхній розбомблений пологовий будинок, поранених вагітних жінок. Але все минуло добре, і ми маємо тепер ще одного синочка-спадкоємця.

— Богу дякую за Богданчика, що все добре і з дружиною, і з синочком, — каже Олег. — А ще дякую нашим лікарям за професійність, і воїнам ЗСУ за те, що захищають нас від ворогів.