У  бібліотеці є великий вибір різної літератури. Але наразі багато читачів обирають українських авторів, а не зарубіжних.

28 березня свою роботу відновила Переяславська публічна бібліотека. За два дні діяльності по книжки прийшло близько 60 людей. За словами директорки бібліотеки Тетяни Майстренко, зараз користуються попитом книги українських авторів. Тож Інформатор підготував підбірку патріотичних книг, які зараз актуальні як ніколи.

Ірина Вовк “На щиті. Іловайськ”

Перша частина тритомника “На щиті” відтворює в оповідях становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших загиблих під “Градами”, у літаку чи у гелікоптері, “на броні” чи “на розтяжках”, на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному “зеленому коридорі” Іловайська вже належать новітній історії.

Ірина Вовк “На щиті. Донецький Аеропорт”

Друга книга тритомника — про загиблих у “котлі” Цвітних Пісків (цей епізод війни чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого імені — Щастя, про донецький форпост — ДАП, що у свідомості громадян постає “символом”, за який полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур. Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.

Ірина Вовк “На щиті. Дебальцево”

Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, загиблих спекотного літа 2014-го і у найтяжчі зимові місяці 2015-го; про непохитних вояків Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою кров на точках “нуль”. Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності.

Світлана Терейковська “Небесна Сотня. Життєписи”

Це документально-публіцистичний мартиролог Героїв Небесної Сотні. Його створила Світлана Терейковська, педагог, волонтер, учасниця Революції Гідності. У першому томі – нариси-життєписи, що розповідають про тридцять п’ять яскравих доль активістів Євромайдану, які віддали життя заради перемоги демократії, маловідомі біографічні факти, спогади та свідчення, рідних, друзів, земляків.

Ірина Вовк, Дар’я Бура “Ізоляція”

Спогади тих, хто пройшов пекло і вижив: бранців донецьких і луганських підвалів, сумнозвісної “Ізоляції” та донбаських колоній. Це оповіді тих, кого вдалося обміняти 29 грудня 2019 року, тих, хто втішився відчуттю української землі на КПВВ “Майорськ”. Попри суперечки щодо самого обміну: неоднозначність тих, хто повернувся до України і біль через звільнення “беркутівців”, додому таки повернулися й ті, хто жертвував життям, сім’єю, спокоєм і здоров’ям заради рідної української землі. Про життя “до” і “після”, про життя Донбасу в часи війни, про звірства і злочини бойовиків, про жахи і тортури в полоні в цій книзі розповідають українські військовики, журналісти, блогери, помічники військових, медики й місцеві жителі.

Роман Зіненко “Війна, якої не було”

Метою написання “Хроніки Іловайської трагедії” було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників. До цього унікального видання увійшли свідоцтва понад півтори сотні бійців і офіцерів, від добровольців до вищого керівництва Сектора “Б”, було згадано імена, прізвища та позивні близько семисот бійців добробатів і підрозділів ЗСУ. Окрім того, Романові Зіненку довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України також вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше.

Лариса Якубова “Русский мир” в Україні: на краю прірви”

Системна ментальна, ідеологічна та методологічна криза, про яку йшлося в наукових колах десятиріччями, вивела назовні удавнені суперечності між носіями різноспрямованих філософських доктрин (і відповідно — життєвих стратегій) у найгострішій формі — збройного протистояння. Росії, що прагне вже не перший рік загнати Україну в пастку, лише здається, що вона повністю контролює ситуацію, що жертва в цій цивілізаційній війні — одна. Насправді Росія сама потрапила в заготовлену пастку. Причини окресленої ситуації зрозумілі всім, хто обізнаний із модерною історією обох країн.

Випробування “русским миром” стане найважчим іспитом, який Україна має скласти, аби повною мірою набути державний суверенітет, проголошений у 1991 році. Попри колосальні економічні, моральні, інформаційні навантаження та світоглядний шок не варто сприймати ситуацію як безвихідну. Так, Україна стоїть нині на краю прірви, однак у цій патовій ситуації важливо, ким вона себе відчуває: загнаною у безвихідь істотою, що має впасти і розбитися, бійцем, що вистоїть, чи птахом, що може злетіти до неба.

Ігор Михайлишин “Танець смерті. Щоденник добровольця батальцону “Донбас”

Ігор Михайлишин — доброволець, піаніст, юрист. Музикант-аматор, грав на Майдані у грудні 2013 року. До лав добровольчого батальйону “Донбас” НГУ потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний “Піаніст”. У серпні 2014 року опинився в гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами рф. Після вимушеної капітуляції провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону “Донбас-Україна” ЗСУ. Після закінчення військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р. Глієра.

“Танець смерті” — музичний твір Ф. Ліста, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. У цій конфронтації доля однієї людини є настільки мізерною, що її просто не помічаєш. Але якщо придивитись, побачиш віддзеркалення глобальної баталії у внутрішньому світі людини. Єдине, що врятує від загибелі, — постійний рух. Рух є умовою життя. Умовою розвитку. Умовою перемоги.

Сергій Жадан “Інтернат”

“Інтернат” — глибокий та захопливий роман, який відбив бачення автора життя в зоні АТО, його драму проблеми вибору та самоідентичності, національної психології та патріотизму, радикальних поглядів та ліберальної байдужості. Це не роман-епопея, яка покликана стати панорамою того, що відбувається на Сході України. Це локальна історія одного звичайного шкільного вчителя — його прагнень, мотивації та цілей перед небезпекою, коли за лічені години може помінятися історія і твоє місце в ній. Вона також про цілий регіон, який вже звикли вважати окремим, але все одно продовжують за нього боротися. Роман “Інтернат” став третьою книгою Сергія Жадана після “Життя Марії” та “Тамплієрів”, яка стосується теми військових дій в зоні АТО, яка так сильно хвилює автора.

Василь Шкляр “Залишенець”

 

 

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: “Воля України або смерть”. Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.