“#Переяслав_Nabok_історія «Даю тобі народжене, а мені верни хрещене» саме так на Переяславщині примовляє здавна мати передаючи немовлятко в руки майбутнім хресним батькам. Хто так не вчиняв, то знайте, в нас так було споконвіку. Також на Переяславщині, як і по всій Україні, батьки новонародженого відповідально ставилися до вибору хресних, тому обирали духовними батьками щирих вірян, адже після церковного Таїнства Хрещення дитятко отримує нових батьків – духовних, не менш важливих від кровних, які повинні будуть захищати його від спокус все життя. Зазичай хресними обирали людей добре знаних, поважних і таких, як правило, знаходили в найближчому оточенні, а саме в родині, на службі, по сусідству. У дійсності в звичаї обирати хресними батьками найближчих, кревних родичів присутній ще й інший контекст – тримання роду, зміцнення родинних стосунків через духовне родичання. Переглядаючи метричні книги по Переяславу виявила цікаві ствердні факти. Наприклад, серед усіх станів населення (козаків, купців, селян, міщан, церковників) була широко розповсюджена традиція обирати в куми рідних братів і сестер, а також кузенів (до речі такий звичай залишається й досі, мене також хрестив рідний дядько). Наприклад у 1903 р. у надвірного радника Костянтина Іраклієва Зерова (батька відомого поета Миколи Зерова) народжену в Переяславі доньку Олену хрестила його рідна сестра Ольга Іракліївна. В 1912 році губернський секретар Андрій Олександрович Федоренко покликав в хресні батьки рідних брата і сестру: вчителя Григорія Федоренко і фельдшерицю Софію Федоренко. Селянин Гаврило Місевра хрестив у свого рідного брата Єфима одразу двох синів близнюків; міщанин Дмитро Зайченко у рідного брата Симеона; купець 2-ї гільдії Олександр Марченко у рідного брата Івана Архіповича (неодноразово обирався міським головою) сина Івана. Також рідні дядьки та тітки, які вже хрестили своїх небожів кликали в хресні до своїх власних дітей батьків хрещеників. В народі це називається перехресне кумівство. Знаю родини які й у 21 ст. хрестили подібно своїх нащадків, а у ХІХ – ХХ століттях перехресне кумівство мали переяславські купці, дворяни Гоярини, Мільгевські, Копцевичи, Барабаші, Покотили. А ще в Переяславі зафіксовані випадки, коли рідні дід, баба хрестили своїх онуків, та й рідні брат і сестра ставали хресними своїм молодшим братам і сестрам. Наприклад в знаній родині купця 2-ї гільдії, неодноразового міського голови Івана Макаровича Холодного, всіх дітей хрестили найближчі родичі: в 1871 Олександра хрестив рідний дядько Григорій Макарович і бабуся Марія Федорівна Холодна, в 1873 р. цей же дядько хрестив небогу Марію. В подальшому хресним батьком всім новонародженим дітям Івана Макаровича – Григорію (1874 р.), Петру(1876р. український державний, громадський діяч, член Української Центральної Ради, міністр народної освіти Української Народної Республіки, художник, учений-хімік.), Варварі (1878 р.), Володимиру (1881 р.), ще одному Володимиру (1882 р.) – став їхній рідний дід купець Макар Петрович Холодний (прожив фактично 88 років, хоча у метриці вік написали 93), а першим трьом хрещеною була рідна бабуся по матері дворянка Марія Михайлівна Шахова. В 1903 р. Лісавету, дочку дворянина Йосипа Андрійовича Козачковського хрестили її рідні – старший брат Андрій Йосипович і бабуся Марія Стефанівна (пам’ятаєте вона була дружиною лікаря А.Й. Козачковського і особисто спілкувалася з Т.Г.Шевченком, прожила 81 рік). В 1901р.у смотрителя духовного училища Олександра Михайловича Ванчакова народився син, хресними батьками якого стали дві пари протоієрей Микола Терлецкій і рідна бабуся Катерина Петрівна Ванчакова. Запрошувати по декілька пар в куми можна вважати давньою традицією для Переяславщини. В усякому разі цей звичай зафіксований вже в ХІХ столітті. Тож нічого дивного , що другою парою хрещених у сина Ванчакова були рідний дядько Афанасій Ванчаков і рідна сестра Катерина. Загалом, згідно метричних записів особливо часто запрошували по декілька пар в куми вчителі міських шкіл, службовці, проте не слід забувати все то робилося (й продовжується)для кумівства, бо в дитини є тільки один духовний батько чи духовна мама той, хто промовляє молитву та відрікається від сатани. В метричних записах Переяславських церков часто зустрічаються одні й ті самі хресні батьки в тих родинах, де вже хрестили перших діток. Особливо поширено це було серед козацьких та селянських родин. Ось і Олександр Ванчаков через три роки, в 1904 покликав другу пару (брата і доньку) хрестити свого наступного новонародженого сина. А дворянка Марія Стефанівна Козачковська майже щороку хрестила дітей у власника переяславської вільної аптеки Петра Кондратовича Гофмана: Федора (1862 р.), Олександра (1864р.), Софію (1865р.), Петра (1868р.). Отже, навіть прочитавши пост і отримавши тисячну долю інформації, можете впевнитися, що родові зв’язки переяславців зміцнювались і трималися ще й завдяки церковним обрядам через духовне родичання. І, як підтвердження, нагадаю, що ще донедавна побутував у нас тут звичай звертатися до хрещених і кумів на Ви, як до рідних батьків – самих поважних родичів” – допис із сторінці краєзнавиці Людмили Набок.