День жалю… День скорботи, печалі

Запалив нашу пам’ять. Свічки –

Це ті душі, листочки опалі,

Хто став тінню в голодні роки.

Четверта субота листопада в Україні, згідно з відповідним Указом Президента України, визнана Днем пам’яті жертв голодоморів.

Мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені голодомором. Український народ пережив національну катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор 1932-1933 років приніс чималі страждання та невинні смерті і став національною трагедією та окремою сторінкою в історії українського народу, про яку завжди згадуємо з сумом та гіркотою. У цей скорботний день весь наш народ згадує трагедію вселенського масштабу.

З  метою гідного вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років у Переяславській громаді, біля памятного знаку жертвам Голодоморів в Україні, відбувся захід (ведуча – Влада Черненко), присвячений пам’яті наших земляків, померлих в часи голодного лихоліття.

У меморіальному заході взяли участь: міський голова Вячеслав Саулко, його заступники, депутати міської ради, члени виконавчого комітету, представники підприємств, установ та організацій міста, жителі громади.

Настоятель Вознесенської парафії Православної Церкви України у Переяславі отець Михаїл Юрченко відслужив панахиду за померлими у роки голодоморів.

Вшанували пам’ять загиблих в роки голодомору запалюванням свічок пам’яті та хвилиною мовчання.

У своєму виступі міський очільник зазначив, що у багатовіковій історії – Україна пережила чимало драм і трагедій. Однією з найбільших був Голодомор 1932-1933 років. Голодомор – жахлива сторінка в історії Українського народу, катастрофа планетарного масштабу. Цей скорботний день має об’єднувати Український народ – владу, громадсько-політичні сили, всіх громадян – навколо вшанування пам’яті загиблих від голоду.

Лиричної нотки заходу власним виступом додала Юлія Ковалівська.

Почесний житель громади і професор місцевого педуніверситету Микола Корпанюк зауважив: 

– Голодомор, як велика трагедія нашого народу, назавжди залишиться розритою могилою на тлі української історії. Біль пам’яті ніколи не втихне. Люди не спроможні щось змінити в минулому, але в змозі дати йому об’єктивну оцінку, а також винести з того уроки і запобігти поверненню гірких і драматичних сторінок історії. Всебічні, правдиві знання допоможуть уникнути подібних катастроф у майбутньому… 

Ветеран праці, житель міста Василь Потупа поділився із присутніми болісними спогадами про ті страшні часи…

Завершився мітинг-реквієм покладанням квітів та колосків до пам’ятного знака.