Весняно-літній легкоатлетичний сезон видався результативним для штовхальниці ядра Тетяни Кравченко (17 років) із села Чирське (Київщина). Вона перемогла в національній першості, міжнародній юнацькій матчевій зустрічі, взяла участь у Кубку Європи серед метань і в головному старті сезону – юнацькому чемпіонаті світу. Нагадаємо, що спортсменку тренує Анатолій Самолюк. Напередодні Дня фізичної культури і спорту з нею спілкувався журналіст «Вісника».

У травні Тетяна Кравченко впевнено здобула перемогу на командному чемпіонаті України серед юніорів. Її результат – 16,85 метра – був набагато вищим за норматив на чемпіонат світу. Таким чином спортсменка продемонструвала, що вона в чудовій фізичній формі і готова позмагатися на світовій першості.

Юнацький чемпіонат світу з легкої атлетики відбувся 12-16 липня на стадіоні «Касарані» в Найробі, столиці Кенії.

– Деякі країни відмовилися брати участь у чемпіонаті з міркувань безпеки. Не було атлетів із США, Японії, Великобританії, які традиційно претендують на високі місця, – зазначає Тетяна Кравченко. – У моїй групі виступали лише 15 спортсменок. Фаворитами вважалися німкені й китаянки. Кваліфікації не проводили, відбувся півфінал і одразу ж фінал.

За словами спортсменки, незадовго до початку змагань у Найробі почалася злива. Стадіон, доріжки, сектори – все залило водою. Змагання призупинили на деякий час.

Перша й друга спроби Тетяни виявилися невдалими. Лише в третій вона зуміла впоратися з хвилюванням та мокрим сектором і штовхнула ядро на 15 метрів і 20 сантиметрів. Це дозволило їй увійти до фінальної вісімки. А потім у двох заключних спробах вона поліпшила результат до 15,71 і в підсумку була сьомою. Чемпіонкою світу стала німкеня Зеліна Дантцлер (17,64 метра).

– Я задоволена, що потрапила у фінал, – каже Таня. – Але думаю, що могла виступити краще. Взимку на снігу штовхаю дальше, – усміхається. – Якби показала такий результат, як на чемпіонаті України, могла б потрапити у п’ятірку кращих.

Між іншим, юнацькі чемпіонати світу більше проводитися не будуть. Ми ввійшли в історію, як учасники останніх змагань серед найсильніших легкоатлетів світу до 18 років.

– А які враження від Кенії? Як там приймали спортсменів?

– Кенія – дуже бідна країна. Ми жили в гуртожитках на території університету і за її межі не виходили, бо це небезпечно. А коли проїжджали містом, бачили бідні й дуже брудні квартали. Добре, що на стадіоні для спортсменів влаштували базар, де можна було придбати сувеніри.

Охочих возили за гроші на екскурсію в саванну. Я не їздила. Мені африканської екзотики і так вистачило: в однієї дівчини в кімнаті бачила ящірку, а в мене богомол на стіні сидів. Добряче налякалася, – усміхається.

– Перед поїздкою нам щеплень не робили. Трохи хвилювалася через малярійних комарів. Брала із собою різні засоби від укусів. Комарі нас все одно кусали, але ніхто із спортсменів не захворів.

Харчувалися ми в їдальні. Їхні страви мені не смакували, бо незвичні. Сподобалася смажена риба, салат із яблук і горіхів, заправлений соусом, пюре із брокколі. Ананаси їла щодня, ще й додому привезла.

– У тебе були й інші міжнародні старти, розкажи про них.

– У березні я виступала за молодіжну команду України на кубку Європи з метань, який відбувся в Лас-Пальмасі, найбільшому місті Канарських островів. Це право я отримала, вигравши в Сумах юніорський чемпіонат України з результатом, який був кращим, ніж у спортсменок молодіжної вікової групи. На цих змаганнях я вперше штовхала 4-кілограмове ядро (вага, з якою виступають юніори – авт.), хоча займаюся з трикілограмовим. Найкращий мій результат – 13,58 метра, це 13 місце. Але сама поїздка була найцікавішою з усіх попередніх. Я сприйняла її як подарунок на 8 Березня. Ми жили в чотиризірковому готелі, купалися в басейні, побродили в океані. Вода там ще була прохолодною для купання. Гуляли містом, накупили сувенірів. На змагання я їздила з тренером, це теж важливо.

А в травні в турецькому місті Бурса відбулася міжнародна матчева зустріч: збірна України U18 змагалася з атлетами із Туреччини й Білорусі. У моїй групі було 7 спортсменок, і я виграла з результатом 16,78 метра.

– Розкажи про свої найближчі плани.

– Я переходжу до юніорської збірної України. Зараз готуюся до нового сезону. Попереду – матчева зустріч у Білорусі, юніорський чемпіонат Європи. Хочу виконати норматив майстра спорту України.

Юлія Строчинська  газета “Вісник Переяславщини”