Розвиток послуги раннього втручання допоможе знизити ризики відмови матері від своєї дитини, а, отже, зменшити влаштування дітей до будинків дитини. На цьому наголосила Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини з дотримання прав дитини і сім’ї Аксана Філіпішина під час першого засідання Національної Ради з питань раннього втручання.

Послуга раннього втручання – це раннє виявлення командою спеціалістів різного профілю проблем зі здоров’ям та розвитком дитини, вчасне і оперативне надання їй допомоги, що дозволяє знизити інвалідизацію дитини в майбутньому. Послуга поєднує медичну, психологічну, соціальну, освітню допомогу та надається насамперед дітям перших років життя.

Національним координатором проведення роботи щодо створення системи раннього втручання в усіх регіонах країни є Міністерство соціальної політики України.

На думку Аксани Філіпішиної, потрібно ґрунтовно проаналізувати досвід впровадження послуги раннього втручання у десяти пілотних областях перед тим, як поширювати його на всі регіони. “Результати пілотного проекту мають бути запроваджені на всій території України тільки після того, як буде здійснено ретельний якісний аналіз результатів його реалізації у десяти областях країни, щоб виявлені проблеми не поширювати на інші регіони”, – зазначила Аксана Філіпішина.

За словами виконавчого директора Благодійного фонду “Інститут раннього втручання”, завідувача відділенням психології розвитку Державної установи “Інститут охорони здоров’я Національної академії медичних наук України” Ганни Кукурузи, в Україні потрібно створювати відповідну інфраструктуру, щоб послуга раннього втручання ефективно працювала.

“Раннє втручання – це комплексна послуга, але це не означає, що потрібно поєднати кілька послуг в одну. Це послуга нового типу, це інша модель роботи мультидисциплінарної команди раннього втручання, яка складається з кількох різних спеціалістів”, – підкреслила Ганна Кукуруза.

Вона також зазначила, що згідно з дослідженнями американських спеціалістів, розвиток цієї послуги має позитивні економічні наслідки для держави в майбутньому у вигляді збільшення податкових надходжень. Адже завдяки зменшенню ризиків інвалідизації дитини в майбутньому батьки можуть працювати, а не сидіти вдома для догляду за нею, а самі діти стають повноцінними членами суспільства.

Джерело: Міністерство соціальної політики України