П’ять років тому переяславка Інна Корж (52 роки) стала солісткою місцевого фолькрок-гурту «Драбадан», лідером якого є її син Андрій. У житті жінки з’явилися репетиції, виступи на великих сценах, записи пісень у студії. Що спонукало до перемін та як почувається у статусі рок-вумен? – Переяслав.City
Поїхала на навчання з гітарою
Інна Корж працює радіооператором у КП «Укрспецзв’язок». З дитинства грає на гітарі, співає.
Інна Корж стала солісткою гурту в 47 років Фото: Надане Андрієм Коржем
– Люди думають, що я кардинально змінила життя, бо раніше мене не бачили на сцені. Але це не зовсім так. У мене музична родина: батько був акордеоністом, брат, Олександр Мартиненко, закінчив музичну школу по класу баяна, потім вивчився грати на гітарі. Свого часу був учасником київського рок-гурту «Диксиленд». Я захоплювалася його вмінням, брала приклад і десь у шостому класі теж навчилася гри на гітарі. Пробувала підбирати мелодії, брат мені інколи допомагав. Він також заохочував мене підспівувати йому другим голосом. Уже коли в дорослому віці ми збиралися родинами, то могли розучити та заспівати якусь пісню, розкладаючи на вокальні партії. Пізніше до таких сімейних концертів доєднався син Андрій.
Музичної освіти в мене немає. Хоча в компанії думали, що я закінчила музичну школу. Просто мені було легко підбирати акорди на слух. При цьому навіть не знала, як вони правильно називаються.
Був період, коли хотіла навчити Андрія грати на гітарі, але йому це було нецікаво. І от одного разу він прийшов зі школи і сказав, що записався в музичну. Я зраділа. Він опанував гру на класичній гітарі, потім перевчився на естрадну. Ми інколи грали вдома на двох гітарах та співали.
Вперше на сцені
– У 2015 році мене попросили виступити на вечорі пам’яті Георгія Куклера. Він був спортсменом і музикантом, колись грав у гурті з моїм братом. Переживала, бо це був перший виступ на сцені. У цьому ж році Олексій Андрієнко, відомий у Переяславі звукорежисер, запросив нас із Андрієм виступити на його творчому вечорі в НЦК «Зустріч». Ми співали пісні із репертуарів «Скрябіна», «Бумбокса». За столиками сиділи поважні гості, тому цей виступ теж запам’ятався.
Гурт “Драбадан” на святі мікрорайону Борисівка Фото: Надане Андрієм Коржем
Коли в Андрія з’явився гурт «Драбадан», я інколи підказувала йому, як краще заспівати, де зробити двоголосся. Фактично знала увесь репертуар. У 2016 році він попросив мене виступити з гуртом у концерті «Джем Толоки» в РБК. Почувалася гостею, думала, може, ще колись згодом з ними поспіваю. А після цього син запропонував мені стати солісткою гурту. Не через те, що я його мама, а щоб підсилити колектив.
Взагалі я домашня людина. Маю свої страхи, комплекси. Мені не дуже хочеться кудись їздити, «тусуватися», навіть у молодості такого не любила. Просто з дитинства подобається рок-музика, подобається співати. Вважаю, що ніколи не пізно робити те, що тобі подобається. Тим паче, якщо є підтримка рідних. Якби не мала бажання, мене б ніхто не змусив.
Перший мій виступ на великій сцені був у Переяславі на фестивалі «Рок Булава». Хлопці з гурту казали: «Не бійтеся, ми за вами станемо, ми будемо поряд». Зараз мені вже не страшно. Виступаємо на фестивалях, на Днях села. Найважче буває у період підготовки: переживаю, стомлююся. Якщо щось пригнічує, намагаюся налаштуватися на позитив, бо від настрою залежить звучання голосу.
Перед виступами не їм морозива, не п’ю холодної води, щоб горло не заболіло. Було таке, що все літо не їла морозива, дивилася на нього, як кіт на сало. А коли виходжу на сцену, починаю співати, бачу, що людям подобається, – це щастя. Ніякого страху, ніякої втоми. Пам’ятаю, перед якимось концертом так находилася, ноги боліли, як ніколи. Вийшла на сцену і одразу забула про ноги. Після концерту відчувала легку втому. Виспалася і наступного дня була готова до нового виступу.
Рокерський імідж
– Хоча я і старша за хлопців, не можу одягнути класичну сукню, підбори, накрутити копицю на голові. Для рок-гурту це буде недоречно. Ми всі виступаємо в джинсах та футболках або світшотах з логотипом гурту. Мене такий сценічний образ повністю влаштовує. У повсякденному житті я надаю перевагу штанам. Це зручно, практично. Від суконь відвикла, одягаю хіба що на свята.
Бувають думки щось змінити в сценічному образі, але боюся помилитися. Якби з боку хтось порадив. Можу уявити себе і з яскравим макіяжем, і з іншою зачіскою. Але повинна знати, що це буде гармонійно, доречно і не стане приводом для глузування.
Фото: Надане Андрієм Коржем
Підтримка родини
– Можу пожартувати, що мій чоловік (Петро Корж – авт.) мене скоро з дому вижене, бо майже ніколи не бачить. Але це неправда. Він завжди нас із сином підтримує. Може послухати нову пісню і прокоментувати, дати пораду як сторонній слухач. Не скажу, що він прихильник гурту «Драбадан». Просто поважає наш вибір, не заважає, а навпаки допомагає. Якщо якась удача, пишається і радіє за нас.
До речі, ми познайомилися 1 травня, він провів мене додому і запросив на природу наступного дня. Я взяла подругу з другом… і гітару. Уже на другому побаченні він почув, як я граю і співаю. Йому було цікаво, а мені – приємно. Тобто він знав, кого бере за дружину.
З Андрієм ми вдома мама та син, а на репетиціях і концертах – колеги. Ми в одній команді, у кожного своє завдання, яке треба виконати якісно, незалежно від родинних зв’язків чи віку. Звичайно, в нас дружні стосунки із сином, схожі інтереси.
Взагалі переді мною в колективі ніхто не кланяється, але повага й певна дистанція є. Якщо треба сісти, стілець подадуть.
Авторські пісні
– Почала писати пісні 37 років тому, потім була велика перерва, бо не знала, чи вони комусь потрібні. Одну з моїх перших пісень «Осінній сон» ми взяли в репертуар гурту. Мелодію трохи змінили, надали їй рокового звучання. Презентували на «Рок Булаві» в Черкасах. Також я написала пісню «Почуття під снігом». Вона ввійшла до однойменного другого альбому гурту. Минулого року презентували її на радіостанції «РокРадіо», де вона стала головним хітом зимового сезону. На черзі моя пісня «Танцюй, рок-н-рол», яку вже почали записувати на студії.
Якщо я просто подумаю: «Треба написати пісню», – нічого не вийде. Тільки коли щось зворушило, щось пережила, народжуються пісні.
Думки людей
– Близькі друзі мене підтримують. Лайкають і коментують у соцмережах відеозаписи з наших концертів. Деякі телефонують, вітають із вдалими виступами. Це дуже приємно. Є знайомі, які ніяк не коментують мою творчість. Або питають: «Тобі не соромно із сином виступати?» А чого мені соромитися? Софія Ротару набагато старша за мене й досі співає. Друзі Андрія захоплюються: «Класно, що ти можеш з мамкою співати». Ставлення абсолютно різне. Може, комусь і справді не подобається. Та в мене немає якихось докорів сумління. Доки буду потрібна в групі й доки глядачам подобатиметься – виступатиму!
Захоплення
– Зі школи захопилася випічкою тортів. Перепробувала різні рецепти, винайшла багато своїх. Навіть робила торти на замовлення. Якби не виникало проблем із зайвою вагою, то, може б, і зараз їх щодня пекла. А так готую лише на свята.
Коли переїхали у власний будинок, захопилася квітами: і кімнатними, і садовими. У нас є садок, газони, самшити. Намагаюся ретельно за всім доглядати, щоб було красиво.
Інна Корж має багато захоплень Фото: Надане Андрієм Коржем
Був період, коли загорілася вишиванням. Так занурилася в нього, що не могла відірватися, щоб посуд помити. Вишила одну-дві картини в кожну кімнату, й інтерес згаснув. Зараз можу вишити картину, якщо вона мені вже край сподобалася.
 стала солісткою місцевого фолькрок-гурту «Драбадан», лідером якого є її син Андрій. У житті жінки з’явилися репетиції, виступи на великих сценах, записи пісень…){kind=link}