«Залишилися найсміливіші, найвідданіші». Інфекційне відділення першим стало на заваді коронавірусу

Працівники інфекційного відділення ЦРЛ першими з переяславських медиків у квітні 2020 року стали на заваді поширенню маловідомому тоді, але агресивному захворюванню – COVID-19 (це вже пізніше ще кілька відділень перепрофілювали, і вся лікарня запрацювала як ковідний шпиталь). Одна з них – Олена Томчук, 46 років, лікарка-інфекціоністка, у відділенні працює із 2010 року. Про свої робочі будні, про колег і пацієнтів, перспективи подолання епідемії розповіла журналісту Переяслав.City.

– Головний висновок: у медиків за цей період прийшло глибоке розуміння підступності хвороби унаслідок надзвичайної мінливості вірусу. Буквально за рік здійснив два міжвидові переходи, зробив своєрідні стрибки: від летючих мишей до людей, а потім (британський штам) – до норок і повернувся до людей. У випадку з більш вивченим вірусом грипу таке може відбутися хіба що упродовж трьох років. Ось і виходить: ти думаєш, що набув досвіду лікування, знаєш уже, як допомогти хворому у будь-якій ситуації, а з’являється вірус із новими мутаціями – і потрібно й діяти вже в чомусь по-новому.

Так було під час третьої хвилі, коли значно зросла кількість тяжких хворих, коли відділення весь березень працювало з перевантаженням, коли різко додалося молодих хворих (віком 30+). Змінилися особливості перебігу хвороби, зокрема кисневозалежні тривалий час лишаються на ліжках, бо не можна відключити від апарату штучної вентиляції легень. Такого під час перших двох хвиль не було. Під час третьої хвилі гарантувати, що все обійдеться, навіть хворому із середньою тяжкістю ніхто не брався. Особливо ж, якщо він мав хронічні супутні захворювання.

 У відділенні два лікарі – я та Ольга Рондзіста, завідувачка відділення. У кожної з нас по 10 палат-боксів (кожна на два місця) на обох поверхах. Робочий день починається із приймання зміни медсестрами, які чергували добу. Медсестри у присутності старшої сестри доповідають щодо кожного хворого, зокрема й тих, яких привезли до відділення вночі. Із сестрами, які заступали на зміну, беремо участь в обході палат. На обхід не беру телефон, щоб не відволікали. Екіпіруюся додатково в ламінований халат та захисний екран для обличчя.

На початку ковідного періоду частина медсестер звільнилася – хтось пенсійного віку, хтось через побоювання заразитися. Я їм тоді сказала: “Ковід наздожене по всій Україні, сховатися неможливо”. Залишилися найсміливіші, найвідданіші. Навіть не візьмуся когось виділити. Декого з дівчаток до нас із дитячого відділення, з терапії, з поліклініки на підміну присилали. І зараз інколи працюють.

Спасибі всім, особливо у березні було тяжко. Уявіть: у медсестри 20 хворих і всі важкі! І кожен хоче бути першим у неї, щоб насамперед йому всі необхідні призначення виконали. Тому, бувало, йду коридором і ледве встигаю відхилитися, бо медсестра мчить у якусь палату. І санітарочки наші молодці – і своє робили, і сестричкам допомагали. Було важко фізично, а нерідко і психологічно. Це коли до відділення потрапляв хтось із рідних чи друзів.

Забезпеченість апаратами легеневої терапії, засобами індивідуального захисту, медикаментами нас задовольняє. Проте йдеться лише про препарати, передбачені ковідним пакетом: антикоагулянти, гормони, розчини, жарознижуючі та антибактеріальні засоби. Якщо ж у пацієнта є супутні захворювання, доводиться докупляти, і люди сердяться.

Хтось десь в інтернеті побачив, що на одного ковідного хворого держава на добу виділяє 5 тисяч гривень на медпрепарати. Покажіть мені, де це вони знайшли? Та якби нам стільки виділяли ліків, нас би завалило ними!

А бувають інші випадки, коли препарат треба придбати додатково. Наприклад актемру, імуносупресивний засіб. Його застосовують, щоб уникнути так званого цитокінового шторму – у випадку, коли загроза життю людини з’являється не з боку вірусу, а з боку власної імунної системи. Тоді, коли імунітет людини реагує на запалення надто сильно і нерозбірливо, знищуючи не лише джерело запалення, а й супутні здорові тканини і може “спалити” весь організм. Тобто інколи надто сильний імунітет теж може зашкодити.

Дуже допомагає протокол лікування коронавірусу. Перший варіант його МОЗ розробило ще влітку 2020 року, з часом вносилися корективи. До речі, до переяславських лікарів як до фахівців-практиків теж зверталися з міністерства щодо нашого досвіду застосування різних препаратів. Протокол дуже грамотно створений, містить інформацію про переваги тих чи інших медзасобів, покрокові рекомендації лікування хворих будь-якого ступеню тяжкості. Завдяки протоколу лікарі інших відділень (окрім інфекційного та реанімаційного, хворих на ковід у Переяславі лікують також у хірургічному, терапевтичному, гінекологічному та пологовому, – ред.), маючи клінічний досвід, досить легко адаптуються до лікування коронавірусної хвороби.

У зв’язку з цим згадую, що частенько пацієнти запитують: “А чому ви не виписуєте мені антибіотики?” Та тому, що антибіотики на віруси не діють, вони діють лише на бактерії. Тож лише якщо аналіз крові покаже наявність підвищеної концентрації прокальцитоніну (показника бактеріального захворювання), застосування антибіотиків доречне.

Найгіршими видалися дні, коли були перебої з постачанням кисню. Особливо 2 квітня, в п’ятницю, перед вихідними, бо завод у Києві тимчасово припинив виробництво. Ми були у відчаї, кількох людей втратили. Ставили навзамін концентратори, але їм потужності не вистачало.

До щеплення ставлюся тільки позитивно, від 20 травня я особисто вакцинована препаратом AstraZeneca двічі. Здебільшого вдається переконати в її необхідності рідних та знайомих. Адже це гарантія від одномоментного масового поширення хвороби. І навіть якщо захворієш, минеться це в легкій формі. Якщо ж людина ну вже дуже побоюється “побічки”, раджу їй зробити аналізи на імуноглобулін. Якщо рівень імунітету високий, можете не щепитися. Інакше потрібно обов’язково. Наголошую: захворювання небезпечніше, ніж вакцинація, адже може викликати додатково цілу низку ускладнень, які у разі вакцинації неможливі.

На жаль, небезпека для здоров’я людини, яка перенесла коронавірусну хворобу, залишається й у подальшому актуальною. Їй загрожує постковідний синдром із негативними психічними, коронарними, респіраторними наслідками. Може загрожувати до року, а дехто з іноземних фахівців стверджує, що і до 36 місяців після інфікування.

Прогноз щодо часу подолання пандемії не візьметься зробити ніхто. Шляхи подолання ковіду у своїй країні показав Ізраїль – масова вакцинація та обмеження контактів з іншими державами. У нас же поки що і темпи вакцинації відстають, і щодо обмежень діють непослідовно: через ковідну кризу в Індії авіарейси туди припинили, а до Туреччини, де цей штам уже є, українці масово літають.

Додати коментар