Ртуть  відома з прадавніх часів. Вона згадується у працях Аристотеля, Теофраста, Плінія Старшого, Вітрувія та інших давніх учених. Латинська назва металу «гідраргіум», яку дав ртуті грецький лікар Діоскорид, означає в перекладі «срібна вода». Більше двохсот років тому М.В.Ломоносов дав просте і ясне визначення поняття металу: «Метали – тіла тверді, ковкі, блискучі». Справді, залізо, алюміній, мідь, золото і багато інших металів відповідають такому визначенню. В  усякого правила є винятки – у природі приблизно 80 металів і лише один з них за звичайних умов знаходиться в рідкому стані, – це ртуть.

Найбільші у світі ртутні родовища знаходяться в Іспанії. Одне із найстаріших ртутних родовищ на Україні  «Микитівське» (нині ВАТ «Микитртуть») до цього часу забезпечує потреби нашої держави в цьому металі.

Про згубну властивість ртуті йдеться в багатьох віддалених фактах. Збереглися матеріали про подію 1810 року, коли на англійському судні «Тріумф» більше двохсот людей отримали смертельне отруєння через 200 кг ртуті, що вилилися з бочки на палубу.

В недалекому 1991 році в аптеці № 47 селища Радянський (республіка Марій Ел) всі співробітники потрапили до лікарні через «маленьку помилку» з сулемою. Молода фармацевт пролила  на розжарену електроплитку три грами сулеми. Цьому не надали значення – 19 працівників потрапили до лікарні.

Ртуть розчиняє багато металів, утворюючи амальгаму. Її використовували для покриття мідних церковних куполів тонким шаром золота. В такий спосіб був позолочений купол Ісаакієвського собору в 1812 -1858 роках в Санкт-Петербурзі за проектом Огюста Монферрана. Більше ста кілограмів червоного золота було нанесено амальгуванням на мідні листи, з яких виконаний гігантський купол собору. Поверхню мідних листів ретельно очищали від жиру, шліфували, полірували, а потім покривали альмагамою- розчином золота і ртуті. Після цього листи нагрівали до тих пір, поки ртуть не випаровувалася, а на аркуші залишалася тонка плівка золота. Пари ртуті, які нібито безслідно зникали, отруювали людей. За свідченням сучасників, золочення куполу коштувало життя 60 робітників.

Статистика сьогодення багата на надзвичайні ситуації, пов’язані з використанням ртуті в промисловості, побуті. За інформацією журналу «Наука і техніка», щонайпізніше  через два роки у світі мають перестати використовувати ртуть. Заборонити небезпечний для здоров’я людини важкий метал намагалися вже давно, однак лише зараз рішення ухвалено. Міністри екології країн світу домовилися на конференції ООН в столиці Кенії Найробі про міжнародну заборону використання ртуті.

Ртуть – метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення +38,9°С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. В організм людини вона може потрапити не лише через повітря. Небезпечний метал може міститися в рибі з будь-якої частини світу, наприклад з африканської Гани, де з допомогою ртуті відокремлюють золото від піску та каменів, ртуть опиняється у воді, потім в організмі риб, далі в людському.

Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень – 0,0003мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль, біль при ковтанні та підвищення температури; згодом – болі в животі, розлад шлунку, ураження ясен.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу, і, як правило, протікає без явних ознак захворювання. Потім з‘являється зниження працездатності, швидка стомлюваність, сонливість, порушення мовлення, послаблення пам’яті і головний біль, в окремих випадках можливі катаральні явища верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, тремтіння рук, повік та розлад шлунку. Ртуть уражає нервову систему, а тривалий вплив її викликає навіть божевілля.

Застосування ртуті

Вона  широко застосовується при виготовленні різних приладів(барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи  і інші), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того сполуки ртуті застосовують в медицині.

Головним джерелом ртуті вважають електростанції, що працюють на вугіллі. Лише в Німеччині через труби таких електростанцій в повітря та воду потрапляють майже три тонни ртуті.

Застосування ртуті має не лише негативні наслідки. Наприклад у незначних дозах ртуть міститься в так званих «економних  лампочках», які на відміну від звичайних ламп накалювання споживають менше енергії. Загальний обсяг ртуті, яку використовують в заощадливих лампах, звичайно, великий. Але в порівнянні з тим, що можна заощадити в електростанціях, це набагато менше.

Вироблення однієї кіловат годин електричного струму призводить до викиду в атмосферу 15 мікрограмів ртуті. Але оскільки заощадливі лампи споживають менше енергії, електростанції викидають менше ртуті, бо потрібно менше струму. Якби ще при цьому використані електричні лампочки не викидались на смітник, а здавались для переробки в спеціальні пункти, тоді можна було б не переживати за довкілля. На жаль, в Україні  немає таких спеціальних пунктів.

Як свідчать факти, в Німеччині та країнах ЄС  за останні роки скоротилися викиди ртуті в атмосферу за рахунок того, що:  температуру тіла там вимірюють цифровими термометрами, обмін старих ртутних термометрів аптеки проводять на пільгових умовах, альмагами у кабінетах стоматологів збирають у спеціальні контейнери. Чи не є це добрим прикладом для нас?

Дії при розливі ртуті у приміщенні.

Якщо у приміщенні розбито ртутний термометр:

• виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку;
• відчиніть навстіж усі вікна у приміщенні;
• максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;
• захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою по в’язкою;
• негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 літр води; більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір, і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососу для збирання ртуті забороняється;
• вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);
• зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;
• утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не нижче 18-20°С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;
• вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у термометрі:

• зберігайте спокій, уникайте паніки;
• виведіть з приміщення всіх людей, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку;
• відчиніть навстіж усі вікна
• ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;
• негайно викликайте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. У крайньому випадку зателефонуйте в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна. Хіміки називають її демеркуризацією, яка проводиться двома способами:

• хіміко-механічним – механічний збір кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);
• механічним – механічний збір кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо ви виявили або побачили кульки ртуті в будь-якому іншому місці, будь ласка, негайно сповістіть про це місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення або міліцію.

Методист обласних курсів удосконалення  керівних кадрів НМЦ ЦЗ та БЖД Київської області  Марія Сопронюк