14 травня Україна вперше відзначить День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Переяславщина мала своїх праведників

#Шолом, Переяслав!”
У День Праведника України, хочу розповісти про цих людей.
В роки окупації Переяславшини німецько-фашистськими загарбниками, незважаючи на ризик втратити власне життя, були люди, які рятували євреїв, приречених на загибель, давали їм тимчасовий притулок. Таким людям, під егідою Посольства Держави Ізраїль, було присвоєно звання “Праведник народів світу” із врученням медалі.
Лінецька Оксана Андріївна (1910-2000). Проживала у Переяславі. Врятувала сусідського 15-річного хлопця Іцика Булкіна, давши йому ім’ я Володимир (яке він залишив собі назавжди) та своє дівоче прізвище.
Більше 15 років Володимир живе у Бостоні (США). Часто приїздив у Переяслав, відвідував Оксану Андріївну.
Коломієць Ганна Юхимівна (1900-1983), та її донька (Коломієць (Бурчик) Галина Василівна. Вони жили у селі Стовп’ яги. У 1943 році під час розстрілу жінок-єврейок, що мали шлюб із українцями, переховували чотирьох дітей: Галю, Льоню, Любу та Ларису, у яких стратили матір – Броніславу Поліщук.
Наталія Федорівна, Олександр Костянтинович Бабчуни, та їхній син Федір, проживали а селі Пристроми. У себе вдома переховували Ревекку Янкелівну Сапір та її доньок – Валю та Люду. На жаль, матір врятувати не вдалося, вона загинула у 1942 році. Дівчата після війни отримали вищу освіту, мають дітей та онуків.
Гриценко Ганна Андріївна та Сподин Ганна Григорівна. Ці жінки жили у селі Дениси. У 1943 році переховували у своїх погребах Марію Стоян та її доньку Софію після того, як їх матір і бабусю Ців’ю-Добу Куцовську забрали у гебітскомендатуру та розстріляли .
Імена “Праведників народів світу” євреї міста ніколи не забудуть і передаватимуть із покоління в покоління,як приклад високої людяності.” – допис у соцмережах Ірини Кучеренко.
 
Висловлюємо щиру вдячність небайдужій переяславці Ірині Кучеренко, яка відслідковує, зберігає та поширює цікаві дані про життя євреїв Переяславщини. Робить усе заради того, щоб пролити світло на зв’язок минулого і майбутнього Переяславщини, зв’язки між людьми у громаді та в інших країнах. Це безцінна спадщина, яку ми маємо зберегти для нащадків.

Додати коментар