Серед сакральних місць Переяслава, одним з найдавніших є те, де стоїть храм Воскресіння Христа. Ще до початку ХІХ ст. серед мешканців міста переповідалася легенда, що це місце неймовірної сили тому що там у дохристиянські часи був великий курган на якому стояв язичницький ідол. За тим же переказом, церква Воскресіння стояла на цьому місці з незапам’ятних часів. Підтверджень про достеменність існування ідолу окрім легенди поки що не виявлено, а от факт побудови тут християнського храму ще у ХІІ ст., був підтверджений археологами. В 1953 р. на пустопорожньому пагорбі переяславці вирішили збудувати літній кінотеатр. І от, коли почали вирівнювати майданчик, то раптом стали вигортати старовинну цеглу. Роботи були зупинені, а про знахідку повідомлено в АН УРСР та Академію архітектури УРСР. Протягом липня-серпня 1953 р. Переяслав-Хмельницька експедиція АН СРСР та АН УРСР провела розкопки кам’яної споруди, яка виявилася тринавовим шестистовпним храмом з трьома напівциркульними апсидами зі східного боку. Люди старшого віку ще пам’ятали, що тут до 1935 р. була церква, а от наскільки давня в неї історія вже не могли пригадати. Архівні дослідження підтвердили, що церква існувала ще з поч. ХVІІ ст., адже десять козаків війська Запорізького в 1600 р. подарували напрестольне Євангеліє до храму Воскресіння Христового в Переяславі. В 1627 р. козаки опікуються вже відбудовою собору, дерев’яні стіни якого на той час струхлявіли. Храм збудували великих розмірів. В ньому було влаштовано сім престолів: п’ять знизу та два вгорі на хорах і це не дивно, адже він став головним полковим храмом. До храму, ще за свого життя, приїздив преподобний Макарій, єпископ Канівський, і зцілив одного з парафіян. Тому, у 1688 році, мощі Святого Макарія були перенесені з Канева до Воскресенського храму, де й перебували до 1713 року.Цей величний храм проіснував до 1794 року без ремонту, і лише по скасуванню полкового устрою став швидко приходити у занедбаний стан. Тому, у 1796 році, споруда була “пересипана” у дещо зменшених розмірах. Після надання церкві статусу парафіяльної, її доходи зменшуються, кількість парафіян також була не великою. Зокрема до церкви були приписані лише жителі декотрих центральних вулиць, що надало підстави, одному з настоятелів перевести частину жителів передмістя Підварок з Петропавловської парафії до Воскресінської. Ось тому, й до сьогодення мешканці одного з кутків Підварок відмічають храмове свято на Великдень. Протягом ХІХ ст. церкву неодноразово перебудовували (1845р.;1861 р.). і в результаті перебудов в плані вона стала хрестоподібною, а архітектурою схожою на російські храми ХІХ століття, де головною композицією був „кущ главок” навколо однієї домінуючої нави. Наприкінці 1935 року церкву спалили і на довгі роки посередині міста самотньо височів курган церковища. Занесення залишків монументальної церкви ХІІ ст. до реєстру пам’яток вберегло місцину від забудови і остаточної втрати. Священне місце дочекалося свого наступного відродження. За ініціативою директора історико – культурного заповідника Михайла Сікорського в 1989 р. “Укрпроектреставрацією” була виготовлена проектна документація, в 1990 р. почалось будівництво, але на тривалий час роботи були призупинені. І лише в 2006 р., коли відроджувати храм взялася Свято Воскресінська громада Православної церкви України, будівництво було завершене. На сьогодні храм Воскресіння Христа в Переяславі став однім з головних святинь нашого міста, де сповідається віра православна, де здавна шанується пам’ять про переяславських звитяжців – козаків, воїнів захисників України. Згадайте їх під час своєї молитви, подаруйте їм нашу шану.

Джерело