Історія центральної площі ім. Б. Хмельницького бере свій відлік з 1953 року, але причини її розбудови саме на цьому місці закорінені в давно минулих віках. Точну дату початку формування вказати важко. Проте картографічні документи розроблені у XVIII столітті з метою будівництва та вдосконалення захисних споруд Переяслава допомагають скласти уявлення про характер забудови міста, вказують на головні архітектурні домінанти, та його межі. Територія де розташована площа це рівне плато, тому просторова організація Переяслава зумовлювалася оборонними валами і головними шляхами. До початку ХІХ століття у середмісті, налічувалось 26 великих кварталів, які перетинались кривими вулицями і розміщувались навколо двох великих майданів, по під валами і ровами. Найбільший майдан існував між Воскресінською церквою – Троїцькою церквою та Вознесенським монастирем (з XVIII ст.). Цим майданом проходив головний шлях на Київ (через Закиївобрамське передмістя), тож не випадково вздовж та навколо цього шляху розташовувалися різні адміністративні будинки, крамниці і гетьман І.Мазепа (який, до речі мав у місті 10 крамниць) вирішив збудувати красень Вознесенський собор (будувався з 1695 р. по 1700 р.). Ансамбль Вознесенського монастиря розбудовувався протягом XVIII-ХІХ століть, зрештою зайняв територію цілого кварталу. Протягом ХІХ століття монастирський комплекс набув класичного вигляду, адже в 1827-1830 рр. між Варваринською церквою та колегіумом вподовж майдану виструнчився щільний ряд монастирських двоповерхових цегляних крамниць, та мурованої огорожі, що замкнув квартал у цьому напрямку. Монастирська забудова своїми архітектурними формами вплинула на композиційне рішення головного майдану міста. Так, наприклад, коли у 1832 році в Переяславі розпочались роботи по масштабному формуванню квартальної сітки вулиць майдану середмістя була відведена роль не лише проїзду між воротами цитадельними та зовнішніми, а й історично складеному призначенню майдану як ярмаркового композиція забудови якого підкорилась стилю вже збудованих монастирських крамниць. Згідно нового регулярного плану 1860 року головна міська площа була вирішена у формі прямокутника. Нечітких форм ярмарковий майдан навпроти монастирських будівель заступив місце досконалій пропорційності. Завдяки спорудженим посередині майдану цегляним крамницям, що постали паралельно до монастирських крамниць, вперше площа перед Вознесенським монастирем склала з його ансамблем єдине ціле. Форма та забудова нової площі створила вигляд довершеності, місто отримало багатий центр. Однак тішитися новою забудовою переяславцям не довго – 26 лютого 1916 року, о 14 годині пожежею були знищені весь монастирський корпус, де розміщувались крамниці, церковнопарафіяльна школа, канцелярія, свічний склад. Два роки стояв пусткою згорілий корпус, адже світова війна, а слідом більшовицька революція, громадянська війна не давали можливості монахам відновити його, тому в середини 1920-х років стали поступово розбирати кладку, а в 1946 р, розібрали й Варваринську церкву.

Щодо міських крамниць навпроти монастиря, то вони функціонували до Другої світової війни (над деякими були споруджені надбудови для трикотажної фабрики), але й їх не минула лиха доля – були зруйновані бомбардуванням. Понівечену Стародавню торгову площу в 1947 році переяславці засадили парком, а в 1949 році рішенням міської влади здійснили перепоховання військових радянської армії загиблих при Букрині. Місто фактично вже не мало центральної площі, тому в 1949 році “Київоблпроектом” був розроблений новий генплан міста Переяслава з урахуванням його історичності. Колишній ярмарковий майдан підлягав реконструкції. Зокрема було заплановано вподовж головної вулиці міста створити парадну площу за проектами Дабагяна І., І. Заславського, Т. Єлігулашвілі, Л. Семенюк, Б. Пріцкера, О. Грищенка, О. Лозинської Г. Краснокутської, В. Галалаєва. Площу розміром 60х90 м утворює ансамбль з адміністративно- громадськими спорудами, які були зведені у 1953-54 роках. Побудова головного адмінбудинку у відступі від історично складеної червоної смуги, фланкуючі його об’єми будинки готелю та універмагу (первісне призначення, станом на 2021 р. приміщення будівлі здані в оренду), проекція куртини для монумента з протилежної сторони створили площі напрочуд гармонійне поєднання функціональності і естетичної привабливості, затишності, інтимності, які притаманні невеликим містечкам. Маленьких розмірів площа, має всі необхідні естетичні елементи: парки, паркани, прикраси (монумент, кіоски). В цілому архітектурний ансамбль органічно вписався у вигляд старого міста і зберігає неповторну художню своєрідність Переяслава.

P.S. Для прискіпливих і допитливих додаткова інформація: в 1953 році покладено асфальтно-бетонне покриття; 29.01.1954 рішенням міської ради присвоєна назва новоутвореній площі – ім. Богдана Хмельницького; споруди здані в експлуатацію 8.05.-08.06.1954 р.; 27.12.1957 року складений акт прийому площі Б. Хмельницького та взяття на баланс міськомунгоспом; в 1961 р. встановлений монумент; в 1964 р. міською радою прийнято рішення про заборону в’їзду на площу (до цього курсували рейсові автобуси всіх видів сполучення).

Із допису у Фейсбук краєзнавця Людмили Набок