У нинішній рік Переяславський центр профтехосвіти увійшов великим впевненим кроком щодо модернізації своєї матеріально-технічної бази. Тут завершилося облаштування сучасного навчально-практичного центру з підготовки кваліфікованих фахівців за професією “електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; електромонтер з ремонту вторинної комутації та зв’язку” – Переяслав.City.

«Виграш по-крупному» у державному конкурсі

У червні минулого року ми повідомляли про значну подію у житті цього навчального закладу. Його колектив взяв участь у конкурсі, що вперше проводився у рамках державної програми модернізації закладів профтехосвіти, і став одним з переможців. Нещодавно кореспондент Переяслав.City побував у навчальному закладі та поцікавився у його директора Миколи Лопати (60 років), його заступниці Ірини Слюсар (50 років) та інших, як же реалізовувався проєкт вартістю понад два з половиною мільйони гривень.

Олексій Бідний показав можливості використання навчальних стендів Автор: Леонід Мілютін

Вони зазначили, що оскільки ця справа для всіх була новою, дуже довго, місяців чотири-п’ять, довелося працювати над проєктом, який хотіли втілити. Потрібно було розпланувати майбутній центр до дрібниць: де яка мультимедійна дошка стоятиме, що потрібно закупити з електротехнічного оснащення та меблів, які зробити додаткові попередні ремонти приміщення тощо.

– Проте ще складнішою виявилася ситуація, – наголосив директор, – коли наприкінці минулого року вже отримали кошти з державного та обласного бюджетів на рахунок навчального закладу. Із самого початку стояла умова, що оснащення центру повинно бути найсучаснішим. На українському ринку воно є, але лише імпортного виробництва. Для прикладу скажу, що лише одна дошка для практичних навчань коштує понад 100 тис. грн. Їх же всього придбали 19.

Обладнання для центру коштувало дорого і закупляти його було потрібно після проведення тендеру. А такі процедури доволі тривалі. Підрядниками виявили бажання стати три фірми, що працюють з виробниками, з Києва, Одеси, Харкова. Виграла столична. А вже на місці все завезене устаткування змонтували та установили фахівці ЦПТО.

Завчасна реконструкція приміщення допомогла перемогти

Оскільки реалізація такого вартісного проєкту стала дуже важливою у технічній модернізації закладу, його завершення тут хотіли зробити урочистим. Підготували спеціальну презентацію. Очікували на неї заступника голови КОДА. Проте у країні саме розпочався локдаун і урочистості скасувал, а на сайті Київської облдержадміністрації серед приємних новин про життя області з’явилося повідомлення про відкриття цього центру у Переяславі.

– Професію електромонтера ми готуємо ще із шістдесятих років минулого століття, – розповіла Ірина Слюсар. – Створили відповідну навчальну базу. Але ж технічний прогрес крокуж дуже швидко. Постійно з’являються нові технології. Щоб з ними ефективно працювати, бути конкурентними на ринку праці, майбутніх фахівців теж потрібно навчати по-іншому. Думаю, через це на державному рівні і виникла ідея програми модернізації. Адже навчальним закладам самим на належному рівні проводити заміну навчальної бази неможливо.

Однак кілька років тому, ще коли нічого не було відомо про державну програму, у ЦПТО вирішили розпочати реконструкцію одноповерхового приміщення електромонтерів власними силами. Кошти використали як із власного спецфонду, так і ті, що надала Київська облрада, на балансі якої перебуває заклад. Реконструкція стосувалася в основному ремонту приміщення. Коли ж з’явилася гарна новина про можливість залучення державних коштів для технічної модернізації, оновлене приміщення для створення сучасного центру вже було майже готове. Його наявність навіть стала однією з «фішок» у проєкті, який працівники закладу підготували та подали на конкурс.

Вивчали ринок праці і уклали угоду з «Косталом»

Також варто сказати, коли проєкт лише готували на конкурс, однією з його вимог був аналіз ринку праці регіону. Авторам потрібно було зазначити, для кого будуть потрібні фахівці-електромонтери, яких готуватимуть у майбутньому центрі. У ході підготовки цієї частини документу зв’язалися і з «Костал-Україна», яке функціонує у Переяславі. Там зацікавилися можливостями співпраці. Тож між навчальним закладом та ТОВ уклали угоду про підготовку для нього кваліфікованих робітників. А згодом на електротехнічному напрямку в ЦПТО навіть проліцензували нову спеціалізацію – налагоджувальника технологічного устаткування. І зараз у центрі вже створено спеціальний електронний кабінет, оснащений комп’ютерами та іншим обладнанням, де учні освоюватимуть відповідне програмне забезпечення тощо.

Для сучасного інструментарію потрібен цілий кейс Автор: Леонід Мілютін

Щодо можливостей, які відкриваються у нових умовах, висловилися і ті, хто безпосередньо допомагає учням оволодіти професійними знаннями. Так майстер виробничого навчання Олексій Бідний (22 роки) розповів, що на уже встановлених стендах представлено різноманітне сучасне обладнання, яким користуються у своїй роботі фахівці-електрики різних спеціалізацій. Тут і вольт-, ампер-, омметри, різні комбінації тумблерів, клавіш, реле, запобіжники, перемикачі різних модифікацій, регулятори напруги та багато іншого, навіть навчальні схеми електропроводок.

– Адже у професійній діяльності наших майбутніх випускників, – зазначив, – можуть виникати різноманітні складні ситуації. Щоб вони потім не були несподіванкою, скажімо, те ж коротке замкнення, їх можна моделювати, спеціально створювати на цих стендах. І показувати методи усунення цих проблем у процесі навчання. Лише в одній отакій лабораторії центру одночасно може навчатися більше двадцяти учнів.

Його колега Тарас Жадан (47 років) доповнив, що в рамках реалізації проєкту придбали також вісімнадцять паяльних станцій, шість кейсів (по два для кожної лабораторії) з пасатижами, викрутками та іншим інструментарієм, яким послуговуються у своїй роботі електромонтери. А ще при кожній лабораторії обладнали кімнати, де перш, ніж приступити до практичних навчань, учні можуть зручно перевдягнутися.

– Зараз цій професії у нас навчається 122 учні, – сказав Микола Лопата, – це найбільше серед різних наших професійних напрямків. Я пригадую, як років п’ять-шість тому разом із своєю заступницею Іриною Володимирівною відвідував подібний до нашого заклад профтехосвіти у Литві, яка вже була у складі ЄС. Тоді господарі із задоволенням показували нам, як за грантові кошти Євросоюзу вони зробили модернізацію свого електротехнічного напрямку. Ми лише по-доброму заздрили та думали про себе: «От нам таке б». Тепер же із упевненістю можу сказати, що у нас цей напрямок професійного навчання модернізовано ще краще. Тож виходить, що у цьому ми вже обігнали Європу.