Нинішнього літа рішенням департаменту освіти КОДА комунальний заклад Київської облради “Переяслав-Хмельницьку ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст.” було реорганізовано в ліцей-інтернат “Патріот”. А наприкінці липня було оформлено всі необхідні документи для роботи у новому статусі. Наскільки він змінився, наш кореспондент цікавився у директора навчального закладу Василя Козія (57 років).
– Скажіть, будь ласка, що перш за все дають вам ці зміни?
– Зараз ми стали єдиним поки що на Київщині закладом серед подібних, де буде впроваджуватися військово-спортивний профіль навчання та виховання дітей. Можу сказати, що створення такого закладу освіти – це моя давня задумка. Через різноманітні віяння, підходи до реформування нашої галузі з часу мого перебування на посаді директора з 2004 року статус нашої школи міняли чи серйозно намагалися змінювати разів п’ять. Так до 2013 року майже десять років ми були ліцеєм-інтернатом. За цей час мали дуже гарні здобутки, напрацювання. Нас знали в усій країні, навіть за кордоном. Потім хотіли зробити і спеціалізовану школу з вивчання іноземних мов, і перевести нас на утримання місцевого бюджету і таке інше. Коли перетворили на ЗОШ-інтернат, я казав педколективу, що для закладу це були роки застою. Лише завдяки тому, що у нас ввели експериментальну домашню форму освіти, нас знову почали бачити.
– Ліцей передбачає навчання лише дітей старших класів?
– Так, і з нового навчального року у нас вже не буде 1-4 класів. А впродовж наступних трьох років поступово будемо виводити і 5-7 класи, щоб залишилися лише 8-11. Щодо учнів молодшої школи, то першого класу ми не беремо, четвертий залишається, оскільки його учні перейшли до п’ятого. Вивели ми лише два класи – другий і третій. Звісно, були повідомлені всі батьки, і учнів, які в них навчалися, перевели до шкіл за місцем проживання. Там були в основному всі міські діти. Так, батьки шкодували, бо у нас тут прекрасні умови. Проте ці діти знову зможуть повернутися до нас у старші класи на конкурсній основі.
На кінець минулого навчального року без 1-4 класів у нас залишалося 128 дітей. Зараз проводимо набір в ліцейні класи. Можемо збільшувати кількість учнів до 200, а то й більше. На початок серпня півсотні заяв нам уже подали. А от від дистанційної домашньої форми освіти, на якій минулого року у нас з усієї України навчалося 85 дітей, скоріш за все відмовимося. Так, з одного боку ми маємо досвід в цій сфері, та з іншого – наш новий статут не передбачає такої діяльності. Та й проводилася ця робота по суті безоплатно. Тож нехай обласний департамент освіти вирішує, як тут бути. Зараз наше головне завдання – становлення школи у новому статусі.
– Наскільки знаю, ви вже давно до цього готувалися.
– Ще у 2012 році я був впевнений, що нас реформують у ліцей військово-спортивного профілю. Наміри були дуже серйозні. З представниками Міносвіти об’їздив всі подібні заклади по країні, були налагоджені добрі контакти з деякими структурами Міноборони. Тоді в рамках підготовки до нас приїжджало вісім генералів. Були навіть наміри зробити нас філією знаменитого військового ліцею ім. Богуна. Проте в цьому ліцеї стався скандал такий гучний, що забули і про наше реформування. Але ж і певні напрацювання, і зв’язки залишилися. Дуже вдячний військовому навчальному центру, що в селі Дівички. Вони наші шефи. І вони до нас, і ми до них їздили на різні заходи.
– Розвиток військового-спортивного профілю потребує і кадрового забезпечення?
– Обов’язково. Наприклад, вже маю кандидатуру офіцера на заступника із військово-спортивної роботи. Загалом же цей напрямок передбачатиме, що вже з допрофільного п’ятого класу буде посилено національно-патріотичне виховання. Це і вивчення рідного краю, туристсько-краєзнавча робота і таке інше. Оскільки я ще з 1981 року прийшов у школу як військовий керівник, починав тоді у Гланишеві, і з того часу цю справу не кидаю, то мені достатньо ще двох помічників, щоб ми військову справу запустили повним ходом.
Буде і посилена фізична підготовка. У 8-11 класах, які, власне, і будуть профільними, – щодня година фізкультури і для хлопців, і для дівчат. Буде й інша профільна підготовка. Загалом же елементи військового виховання будуть на кожному уроці. Скажемо, заняття починатимуться з шикування, доповідей викладачеві про наявність чи відсутність учнів, з яких причин і таке інше. Такі речі перш за все дуже добре дисциплінують. Запроваджуватимемо і повсякденну військову форму одягу для ліцеїстів. Носитимуть її і викладачі, безпосередньо причетні до цього профілю. Особисто я готовий до цього. Що ж до інших наших вчителів, їм це не потрібно. Тут хочу наголосити, що хоч і ми й розвиватимемося як профільний заклад, вся класична освіта залишатиметься на належному рівні.
– Чи буде у дітей можливість знайомства зі зброєю, заняття зі стрільби?
– Плануємо, щоб вже з п’ятого класу діти були задіяні у стрілецьких гуртках. Тир, зброя – все це у нас є. Окрім того, через Міноборони хочемо придбати табельне оснащення, що повинно бути у ліцеї такого типу. Це – макети, учбова зброя, різноманітне не бойове військове оснащення. Колишній командир військової частини у Дівичках генерал Ярусевич вже пообіцяв нам сприяння. Буде і стройова підготовка, розмітимо плац, встановимо флагштоки для підняття прапорів – України, міста і нашого ліцею. Макет останнього зараз розробляється. Протягом літа відповідно до нового профілю у нас вже обладнано три кабінети. Також буде мультимедійний кабінет з величезним монітором, де можна буде переглядати фільми і по військовій підготовці, і по історії українського війська та інші.
На стадіоні у нас є різні спортивні снаряди, але зараз плануємо удосконалити цей майданчик і створити там по суті військово-спортивну смугу перешкод. Тож шукаю друзів, спонсорів, які б допомогли придбати матеріали для цього. Наприклад, деревина на шити, що будуть на цій смузі, та інші речі вже затоговлена, але потрібні ще труби, металеві кутики і таке інше. Також плануємо обладнати караульне містечко, де колючим дротом буде огороджено макет посту, тощо. Власне, для спорудження комплексу навчальної бази, становлення нового закладу, думаю, знадобиться не менше року. Та, як казав мудрець, хто має мету, тому будь-який вітер по дорозі. Ми зараз цю мету маємо.
