Про це він повідомив на своєму youtube-каналі.
– У якийсь момент життя в силу різних обставин ми повинні або хочемо перемкнути нашу активну частину життя і підготуватися до наступної глави, до нових викликів, випробувань. Очевидно, я не виняток з правил, і зараз прийшла моя черга зробити це, – каже він.
Кличко сподівається, що його наступна кар’єра, яку він вже паралельно почав кілька років тому, стане такою ж успішною, як і попередня.
– Я хочу запросити вас (мої шанувальники – ред.) продовжити цю нову і захоплюючу подорож разом зі мною і з брендом “Кличко”, – завершив він свою промову.
Володимир Володимирович Кличко (нар. 25 березня 1976, Семипалатинськ, нині Семей) — український професійний боксер. Олімпійський чемпіон з боксу у надважкій ваговій категорії (1996 рік). Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії за версіями WBO (2000—2003 роки, 2008—2015 роки), IBF (2006—2015 роки), IBO (2006—2015 роки), The Ring (2009—2015 роки), WBA (2011—2015 роки). Молодший брат чемпіона світу за версією WBC Віталія Кличка.
Освіта: Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут (1996 рік).
Займатися боксом почав в 13 років. У 1994 році завоював титул чемпіона Європи з боксу серед юніорів. В 1995 р. здобув золоту медаль на I Всесвітніх іграх військовослужбовців в Італії, а у 1996 р. — срібну медаль чемпіонату Європи. Цього ж року досягає найвищого результату у своїй любительській кар’єрі, здобуваючи золоту медаль на XXVI Літніх Олімпійських іграх в Атланті.
Володимир п’ять разів завойовував титул чемпіона України з боксу.
Професійну кар’єру почав після перемоги на Олімпіаді-96, приєднавшись разом з старшим братом до німецького клубу «Universum Box-Promotion». Тренувався під керівництвом Фріца Здунека.
З 2004 до 2012 тренувався у відомого американського фахівця Емануеля Стюарда. Після смерті останнього тренується під керівництвом вихованця Стюарда, діючого боксера, що на 6 років молодший за самого Володимира, Джонатона Бенкса.
Перший титул чемпіона світу здобув 14 жовтня 2000 року в бою проти переможця Віталія Кличка — Кріса Берда.
1 грудня 2005 р. Володимир і Віталій Клички одержали найпрестижнішу медіа-премію Німеччини — Бамбі (Bambi).
10 березня 2007 в Мангаймі Володимир Кличко провів захист титулу чемпіона світу у важкій вазі за версією IBF. У другому раунді він технічним нокаутом переміг американського боксера Рея Остіна. Нокаут Остіну став 43-м в статистиці Кличка і 48 перемогою в його професійній кар’єрі.
8 липня 2007 року Володимир Кличко захистив титул чемпіона світу з боксу у важкій ваговій категорії за версією IBF, здобувши перемогу над Леймоном Брюстером. Бій проводився в Кельні.
23 лютого 2008 року у Нью-Йорку на відомій арені Медісон Сквер Гарден у першому з 1999 року об’єднавчому бою чемпіонів світу у суперважкій вазі Володимир Кличко переміг у дванадцяти раундах росіянина Султана Ібрагімова за рішенням суддів. Кличко, таким чином, об’єднав чемпіонські титули за версіями організацій IBF, WBO та другорядної IBO.
13 грудня 2008 року в Мангаймі, Німеччина, захистив свої титули у бою з Хасимом Рахманом, отримавши перемогу технічним нокаутом у сьомому раунді.
20 червня 2009 року на арені футбольного стадіону «Veltins-Arena», що розташований у німецькому місті Гельзенкірхен, відбувся поєдинок між Володимиром Кличком та непереможним Русланом Чагаєвим з Узбекистану за титули за версіями IBF (7 захист титулу Кличком), WBO (3 захист титулу Кличком), IBO (7 захист титулу Кличком) та вакантного титулу американського журналу The Ring. Поєдинок закінчився перемогою українця через відмову продовження поєдинку кутом суперника після закінчення 9 раунду.
Захист титулів чемпіона світу за версіями WBA, IBF і WBO у надважкій вазі провів 3 березня 2012 року 35-річний Володимир Кличко. Його суперником був колишній чемпіон світу в першій важкій вазі француз 39-річний Жан-Марк Мормек. Для Кличка-молодшого — ювілейний 20-й чемпіонський бій у професіональній кар’єрі. Для Мормека — дев’ятий. Усі попередні чемпіонські поєдинки він провів у першій важкій вазі. Кличко й Мормек мали зустрітися 10 грудня 2011 р. Однак бій не відбувся через раптову хворобу українця. Володимира госпіталізували 3 грудня з болями в животі й зробили операцію з видалення каменів у нирках.
Пізніше, 3 березня 2012 року Кличко все таки зустрівся з колишнім чемпіоном світу Жан-Марком Мормеком. З самого початку бою українець впевнено вів. Француз тримався 4 раунди, але наприкінці четвертого раунду Володимир пробив вдалу «двійку» і після того, як Мормек почав «плинути», Кличко пробив ще два удари французькому боксеру, який вже почав падати. На десятій секунді відліку Мормек встав, але не міг впевнено стояти на ногах. Рефері зупинив бій. Кличко впевнено переміг.
У липні 2012 року відбувся другий бій Володимира Кличка з обов’язковим претендентом за версією IBF, Тоні Томпсоном. Кличко відправив Томпсона в нокаут в 6 раунді.
У листопаді 2012 року Володимир зустрівся з непереможеним польським боксером, Маріушем Вахом. Бій був дуже важким, але, не зважаючи на відсутність нокдаунів, перемогу було присуджено Володимиру.
У квітні 2015 року Володимир Кличко, чемпіон світу за версіями IBF, WBA, WBО, IBO і журналу «The Ring Magazine», у важкому бою з американцем Брайантом Дженнінгсом (64-й бій В. Кличка на професійному рингу) одержав перемогу і відстояв свої пояси.
28 листопада 2015 року у Дюссельдорфі в результаті бою з британцем Тайсоном Ф’юрі одноголосним рішенням суддів програв поєдинок та втратив усі свої пояси. Рахунок суддівських записок: 115—112, 115—112, 116—111.
29 квітня 2017 року поступився за чемпіонський бій з 27-річним чемпіоном IBF британцем Ентоні Джошуа, втративши вакантні титули WBA і IBO.
3 серпня 2017 року Володимир Кличко оголосив про завершення спортивної кар’єри.
