На запрошення волонтерів міста Переяслава-Хмельницького на Переяславщину приїхали на відпочинок діти та дорослі із обпаленою війною Красногорівки (Донецька область). Волонтер, керівник Центру сприяння військово-патріотичного виховання “Сокіл” Людмила Романенко, 52 роки, розповіла:
– Десять днів була на Сході. Відвезли на передову нашим бійцям харчі, одяг та медикаменти. Заїхали до Красногорівки. З військово-цивільною адміністрацією цього міста переяславські волонтери давно підтримують дружні стосунки. Тож я запропонувала прийняти на відпочинок дітей на Переяславщині. До нас приїхали семеро дітей та кілька дорослих.
– Річ в тім, що ми не можемо вивезти на відпочинок велику кількість дітей одночасно, бо це у місті може викликати паніку, – продовжила розповідь волонтерка із Красногорівки Ірина Цибульник, 57 років, – ми відправляємо їх на відпочинок невеличкими групами по 7-12 дітей. Одна група поїхала в Одесу, інша до Львова, а ми до Переяслава. До вашого міста приїхали вперше, тож не знали, як нас тут зустрінуть, як будемо харчуватись та де маємо жити…
Діти та дорослі відпочивають на березі Дніпра, у Центрі сприяння військово-патріотичного виховання “Сокіл” (наподалік села Стовп’яги).
– Вони приїхали до нас потягом, а оскільки я затрималась на сході, то групу в столиці зустріли київські волонтери, – продовжила розповідь Людмила Романенко. – Телефоном я домовилась із перевізниками, які їздять до метро “ Харківська”, аби вони привезли дітей на нашу базу. Дуже їм вдячна, бо доставили безкоштовно. Харчування на себе взяли волонтери та воїни АТО, які зараз також відпочивають у нашому Центрі. Також хочу подякувати керівництву ВКФ “Укрпромпостач-95” за розуміння та підтримку. Левову частку продуктів харчування безкоштовно отримали саме від них.
Волонтери розповіли, що майже кожна хвилина у дітей розписана. За сприяння дирекції НІЕЗ “Переяслав” (генеральний директор Олексій Лукашевич) група безкоштовно відвідала майже всі музеї міста. Ірина Цибульник зазначила, що у місті стільки музеїв, що фізично за тиждень побувати у всіх немає змоги. Після обіду діти відпочивають, купаються у Дніпрі та загорають. Продовжуючи розповідь, Ірина Цибульник зауважила:
– Перебуваючи далеко від війни, стрілянини та вибухів, діти трохи заспокоїлись, проте, коли кілька днів тому серед ясного неба прогримів грім, вони попадали не землю і закрили голови руками, думаючи, що то розпочався обстріл. Після завершення бойових дій дітям іще довго доведеться адаптуватися до мирного життя.

Пані Ірина розповіла, що її “корені” також із цих місць. Дід був священиком у Сошникові (Бориспільський район, Київська область). Тож, будучи неподалік цього села на Бориспільщині, не поїхати туди просто не могла. Сошниківці її приємно здивували, коли розповіли, що і зараз бережуть пам’ять про священика Онуфрія, який відкрив у селі церковно-приходську школу і сам викладав у ній. У школі навіть показали світлину отця Онуфрія.
У суботу, після тижневого відпочинку, незважаючи на те, що неподалік Красногорівки тривають бойові дії, група вирушила додому. Людмила Романенко дала згоду прийняти в Центрі іще кілька груп дітей. Тож, можливо, до міста Переяслава-Хмельницького завітають на відпочинок іще кілька десятків юних красногорівців.
Ласкаво просимо!
Володимир Набок, міськрайонна газета “Вісник Переяславщини”