У нашому історичному місті не так і багато архітектурних пам’яток, і, здавалося б, при такій незначній кількості їх неважко належним чином утримувати. Але якби ж то! Тому будь-яка звістка про ремонт, відновлення історичної будівлі зустрічається містянами з особливою радістю. І такою новиною нещодавно стало повідомлення про відновлення двох балконів на навчальних корпусах ЗОШ №2. Нагадаю читачам, корпус №1 школи (по сусідству з ДРАЦСом) – це приміщення колишньої жіночої гімназії (споруджена в 1905 р.), корпус №2 (поряд зі швейною фабрикою) – споруда побудованого наприкінці ХІХ століття приміщення Переяславського земства. Журналіст Переяслав.City зустрівся з причетними до цієї приємної події особами – Переяслав.City
Один з балконів після відновлення, яке зробили Олександр та Роман ЛитвишкиФото: Надане Олександром Литвишком
Валентина Одинець, директорка ЗОШ №2, розповіла, що протягом останніх років за підтримки міського відділу освіти вдалося у навчальному закладі зробити немало покращень, зокрема, замінити всі, це майже сотня, вікон на сучасні теплоутримуючі, в обох корпусах зробити ремонт покрівлі (корпус №1), обладнати в цьому ж корпусі внутрішню вбиральню.
– А ось з балконами не виходило. Я керую цим закладом десять років, і весь час перед навчальним роком наша комісія з технічного обстеження приміщень відзначає в акті, що вони перебувають в аварійному стані, загрожують життю і здоров’ю дітей. Міська комісія потім констатувала те ж, але далі справа не йшла – бракувало кожного разу коштів. Але в останні два роки ситуація стала ще критичнішою: через зимові температурні перепади цегла на балконах почала буквально лопатися, шматки її падали додолу. Далі відкладати ремонт не було куди. І спасибі, завідувач відділу освіти Петро Ярмоленко і заступниця міського голови Валентина Губенко цього літа мене повністю підтримали щодо цього. Кошти знайшлися. Але кому довірити роботи? Адже це не просто ремонт, заміна старих елементів новими. Це – реставрація історично цінних будівель, які має виконувати фахівець. І на щастя, він знайшовся та ще й є дідусем нашого учня. Олександр Литвишко взявся і зробив. Спочатку, ще до 1 вересня, балкон над входом до другого корпусу – саме через нього заходять школярі всередину. А потім, почавши в середині вересня, завершив 8 листопада і реставрацію іншого балкона, на іншому корпусі, він більший за площею, тож і термін триваліший. Ми надзвичайно задоволені результатом, адже мали аварійні балкони, а зараз маємо окраси споруд. Хочемо тепер ремонтні роботи виконати і на третьому нашому балконі – він у другому корпусі виходить у бік шкільного двору.
– Мене в Переяславі знають передусім як майстра з покрівельних робіт, зокрема на культових спорудах, – додав Олександр Литвишко. – Нагадаю, працював на відновленні покрівель Михайлівської, Успенської, Петропавлівської, Борисоглібської церков, дзвіниці Вознесенського монастиря. Такі роботи передбачають не лише вміння працювати з листовим металом та деревом, а й інколи з цеглою, арматурою. Ці навички тут мені і знадобилися. Хоча, чесно кажучи, взявся не відразу. Коли спочатку побачив, що в деяких місцях кована решітка буквально висить у повітрі, то трохи засумнівався. На щастя, так звані закладні (метал, що спеціально закладається в основу споруди, для кріплення до нього відповідної конструкції – ред.) стояли міцно і було куди приварити арматуру для стійкості декоративної решітки. Взагалі стан, в якому перебувала конструкція балконів, можна побачити на фото, які попередньо зробив. У деяких місцях уже й деревця прижилися. Працювали удвох із сином Романом.
Багато часу зайняло вивчення, які елементи цегельної кладки потрібно було замінити, а які залишити. Оскільки споруди давні, хотілося обійтися без використання сучасної цегли. Пощастило, що і в другій школі, і в першій збереглася автентична цегла із залишків огорож. Тож замінили зруйновані не просто жовтою – такою ж на колір, як попередня, – а й відповідною за віком і формою (теперішня цегла дещо менша за розміром). Багато роботи було й з решітками на балконах – їх треба було ретельно очистити від старої фарби та іржі, поґрунтувати, пофарбувати наново. До слова, відновлювали не навмання: щоб було, як колись, знайшли старі фотографії і жіночої гімназії, і земської управи.
На очищенні металу доводилось працювати і терпугомФото: Надане Олександром Литвишком
Думаю, в такому стані балкони проіснують довго: оскільки вони не використовуються, це дозволило нам накрити їх листовим металом «під стару мідь» для захисту від вологи.
