Згідно Указу Президента України щорічно, 22 червня, в Україні проводяться пам’ятні заходи з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. На виконання даного Указу Президента України сьогодні за участю міського голови Тараса Костіна, голови районної державної адміністрації Сергія Дяченка, голови районної ради Петра Качкалди, представників органів місцевого самоврядування, учасників АТО, членів клубу «Пам’ять серця» (керівник Анелія Ковальська) відбувся захід, приурочений пам’яті загиблих захисників Вітчизни. Ведуча заходу Влада Черненко, по черзі, до слова запрошувала міського голову, голову РДА та голову райради. Власну тематичну поезію присутнім зачитав житель міста Василь Потупа.
Усі, хто прийшов пом’янути в цей день людей, завдяки яким ми живемо під мирним небом, пройшли ходою та поклали квіти до Братської могили воїнів часів Другої світової війни, до пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам, до пам’ятника загиблим воїнам АТО/ООС, до Меморіального кургану слави та до пам’ятного знаку героям Букринського плацдарму, що встановлений на березі Дніпра під Переяславом. Захід організований та проведений міським відділом культури і туризму, НЦК «Зустріч».
У цей день на усіх державних установах, організаціях, підприємствах міста приспущені Державні прапори.
Пам’ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості найстрашнішої і найжорстокішої в історії нашого народу війни. Війни не на життя , а на смерть, війни в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.
22-е червня 1941 року, 4.00 ранку, мить…, шквал крові, болі і смерті . Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося…
Страшне слово «війна» увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий і перемога буде. Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління у покоління.
***
На Переяславщині маємо таку статистику:
– у війні загинуло понад 11 500 переяславців,
– у діючу армію було призвано 18 тисяч жителів – понад 7 700 із них – загинуло,
– жертвами війни стало понад 3 800 мирних жителів,
– на території району 50 братських могил загиблих воїнів, на території міста – 6 братських могил, де спочивають вічним сном понад 6 тисяч бійців різних національностей.
Відважним жителям Переяславщини – Роману Олексію Петровичу (с. Ковалин), Губарю Олександру Герасимовичу (с. Дем’янці), Миколаєнку Миколі Мефодієвичу (с. Пологи-Вергуни) присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
