У понеділок, 10 лютого, у Свято-Єфремівській церкві, що на території ЦРЛ, відбулася святкова літургія, присвячена дню пам’яті преподобного Єфрема Печерського, єпископа Переяславського. Її провів настоятель храму Дмитро Волошин разом з іншими священниками нашого міста та району. На свято завітали й благочинний Юрій із Кіровоградщини, благочинний Олександр із Золотоніщини, отець Юрій із Золотоноші, отець Дмитро із Веселинівки, що в Баришівському районі – повідомляє Переяслав.City.
По завершенні літургії священники по черзі звернулися до присутніх з проповідями та привітали з престольним святом. Усі вони згадували про те, що отець Дмитро є не лише гарним проповідником слова божого, а й відчайдушним військовим капеланом. Власні вірші про те, як отець Дмитро віддано служить Богу та вчить цьому інших, прочитали Марія Головко, 74 роки, яка є служницею Свято-Єфремівського храму із дня його відкриття, та постійна прихожанка цієї церкви Ольга Чичикало, 57 років.
Продовжилася святкова літургія хресною ходою до пам’ятника преподобного Єфрема, який зведено неподалік церкви. Тут було звершено молебень та прочитано молитву до святителя Єфрема Переяславського – лікаря і будівничого святих храмів. Затим Дмитро Волошин разом із командиром 43-ї окремої артилерійської бригади військової частини у Дівичках, полковником Олегом Дороховим нагородили учасників бойових дій на сході нашої країни Андрія Головка, 22 роки, та Галину Татунчак, 51 рік, церковною медаллю “За жертовність і любов до України”. Посмертно такою медаллю було нагороджено відомого переяславського волонтера Олександра Чорного, який помер торік. Цю нагороду отримала його мама.
Після завершення заходу отець Дмитро рясно окропив парафіян свяченою водою і кожному охочому дав поцілувати хрест.
– На війну я пішла добровільно у 2017 році, – йдучи зі свята каже Галина Татунчак. – Служила зв’язківцем в 43-й окремій артилерійській бригаді в четвертому самохідному дивізіоні. Дуже хочеться. аби війна швидше закінчилася і наші солдати повернулися додому живі й здорові. Я ж гарним здоров’ям похвалитися не можу. А якби не недуга, то й зараз була б на фронті.– А я з 2017-го по 2019-й роки був водієм у цій бригаді, – каже Андрій Головко, 22 роки. – Як повернувся додому, пішов працювати на пилораму.
Олена МАТВІЄНКО
