8 травня Переяслав наповнився тишею пам’яті й глибокою вдячністю. У День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні місто знову згадало тих, чиї життя забрала війна — і тоді, і тепер, коли українська земля знову здригається від вибухів.

Цей день розпочався ходою — неспішною, стриманою, сповненою думок і спогадів. Від будівлі міської ради до Кургану Слави рушили містяни, представники влади, військові, рятувальники, правоохоронці — усі, кого об’єднала пам’ять і вдячність.

Біля меморіалу пролунали слова міського голови Вячеслава Саулка — про біль втрат і силу пам’яті, про справжню ціну миру, яка вимірюється людськими життями. Про те, що історія не має права бути спотвореною, а подвиг — забутим. І про те, що сьогодні Україна знову проходить через випробування війною, але обов’язково вистоїть і переможе.

Мовчання стало найгучнішим голосом цієї зустрічі — хвилина тиші, у якій кожен подумки звернувся до тих, хто вже не повернеться. До підніжжя меморіалу лягли квіти — як символ пам’яті, що не в’яне.

Далі шлях проліг до Алеї Героїв — місця, де сьогодення говорить із серцем. Тут згадували тих, хто віддав життя за Україну вже у наш час.

Завершенням стало покладання квітів у парку імені Григорія Сковороди — біля братської могили воїнів Другої світової війни. Там, серед зелені й тиші, особливо відчувалося: пам’ять — жива.

Бо поки ми пам’ятаємо — вони з нами.
І в цій пам’яті — наша сила, наш біль і наша віра в Перемогу.