Тепер замість площі Переяславської ради – Майдан Княжий двір

in Новини · 0 Коментарів

За понад три століття панування в Україні окупанти-колонізатори – спочатку з Російської імперії, потім з радянської – постійно намагалися не тільки підкорити і пограбувати місцеве населення, а й асимілювати його, знищити культуру, мову, ідентичність. Інструменти для цього були різноманітні – від голодоморів, розстрілів, депортацій, винищення національної еліти і до запровадження своєї окупаційної символіки, топоніміки тощо.

Переяслав зазнав цього сповна, особливо за роки комуністичної окупації. Тільки на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09.04.2015р. N317-VIII в місті було перейменовано понад п’ять десятків вулиць, які мали відверто комуністичні назви. Але залишилось ще багато символіки, нав’язаної місту за часів колоніальної залежності, покликаної, за задумом окупантів, утвердити в свідомості українців чужу культуру і перебрехану історію, стерти з їх пам’яті все українське. Наприклад, назви вулиць Бєлінського, Декабристів, Кузнєцова, Зорге, Мічуріна, Можайська, Олександра Невського, Папаніна, Пугачова, Разіна, Суворова, Ціолковського, Чапаєва, Челюскіна, Чернишевського тощо, загалом їх кілька десятків.

Найганебнішими символами колоніальної доби в місті є ті, що пов’язані із так званим «возз’єднанням України з Росією», головною підвалиною «русского міра» в Україні, абсолютно брехливим міфом, вигаданим московськими окупантами, щоб навіки утвердити, що ми «адін народ».

Дечого місто вже позбулося. Була газета міської ради «Переяславська рада» – зникла. Цьгоріч власники і керівники ТОВ «Переяслав-Молпродукт» за власною ініціативою змінили назву своєї торгової марки «Переяславська рада» на «Переяслав-молоко». Цей усвідомлений крок заслуговує на всіляке схвалення громадськістю і наслідування міською владою.

Тим більше, що символи колоніальної ганьби, деякі в бронзі і граніті, до того ж, обвішані серпами з молотами й радянськими гербами, досі «прикрашають» наше місто.

Серед них і площа, що носить ім’я «Переяславської ради». Позбутися цієї назви, а головне, надати площі ім’я, закорінене в нашу давню історію, а саме в XI століття, є нашим спільним обов’язком. Позаяк теперішня площа виникла на місці Княжого двору, то й називатись вона має не інакше як «Площа Княжий двір» чи краще, «Майдан Княжий двір». І тоді кожен переяславець чи гість, ступивши на площу, знатиме, що саме тут мешкали переяславські князі, а багато з них потім ставали київськими князями, тут вирішувалися державні справи, тут збиралося князівське військо («дружина» і міське ополчення), звідси вони вирушали на ворога й сюди верталися з перемогою.

Ми не повинні забувати, що Переяслав є одним з найдавніших міст України. Перша письмова згадка про нього належить до 907 року. У середині XI ст. Переяслав, третє після Києва і Чернігова місто на Русі, став столицею Переяславського князівства. Вважається, що в цей час Переяслав також був центром митрополії. З часу заснування місто потерпало від нападів печенігів, а з початку 1060-х років – половців, але жодного разу не було ними захоплене. На початку березня 1239 р. Переяслав був здобутий штурмом і зруйнований татаро-монгольськими ордами хана Батия. Тривалий час місто залишалось мало заселеним. І лише в 1585 р. київський воєвода князь Острозький спорудив дерево-земляний замок. Тоді ж Переяслав здобув магдебурзьке право і став центром староства, а після 1625 року – центром Переяславського полку реєстрового козацтва.

Як і всяке європейське середньовічне місто, Переяслав поділявся на дві частини: дитинець та окольне місто. Укріплення дитинця збудоване наприкінці X ст., а окольного міста – у XII ст. Дитинець – центральна частина міста – був обнесений валами з дерев’яними стінами, які мали двоє воріт – Єпископські (біля теперішньої Михайлівської церкви) та Княжі, які сполучали дитинець і окольне місто.

На дитинці зосереджувалися князі, бояри, духовенство, також мешкали ремісники й челядь, які їх обслуговували. Тут розміщувалися палаци, Михайлівський кафедральний собор та інші храми, торгові площі та вулиці. Окремо виділялися князівський та єпископський двори. За валом, біля дитинця, розташовувалися ремісничі та торгові квартали околишнього міста. У самому місті та околицях існувало кілька монастирів. У XII ст. в Переяславі велося літописання. Кількість населення міста на час його розквіту (перша половина Xll ст.) дослідники оцінюють у 10-12 тисяч осіб.

У літописі Княжий двір згадується в 1098 році у зв’язку з будівництвом князем Володимиром Мономахом церкви: «У сей же рік заклав Володимир кам’яну церкву святої Богородиці в Переяславлі на княжім дворі». Ця церква стояла за 80 м на схід від сучасної Успенської церкви, зруйнована татарами. Її залишки розкопали у 1958 р. київські археологи Ю. Асєєв та М. Брайчевський. Її дослідження дали можливість ученим визначити також місця розташування інших об’єктів, що входили до комплексу споруд княжого двору. Зокрема, встановлено, що церква була збудована у східній частині княжого двору біля головної вулиці, яка перетинала Переяслав з півдня на північ – від Єпископських до Княжих воріт дитинця і далі продовжувалася до Київських воріт уже окольного міста (сучасна південна частина вулиці Михайла Сікорського до площі і далі по вулиці Сковороди). З північного боку від Богородичної церкви були Княжі ворота (біля довгобуду історичного музею на вулиці Сковороди), що також згадуються в літописі у 1136 р., а на південь від церкви розміщувався головний майдан дитинця.

Ще одна кам’яна споруда княжого двору, досліджена археологами, – невелика домова церква-каплиця, яка, ймовірно, належала князівський родині. Залишки її перебувають під збудованою протягом 1888-1902 рр. Успенською церквою. Від цієї каплиці збереглася практично вся східна частина заввишки до 1 м, а також частина західної стіни. Зараз їх можна побачити у підвалі Успенської церкви. Інших споруд княжого двору досі не виявлено. Скоріше за все, вони були дерев’яними й через те не збереглися. Археологічними дослідженнями встановлено, що княжі двори великих міст Русі займали досить значні площі, а на територіях їх розміщувалась велика кількість різноманітних об’єктів житлового, господарчого, культового призначення. Це були палати-хороми для князівської родини, численних родичів та утриманців, приміщення для їхніх слуг, господарські і складські приміщення, майстерні, житла для челяді. А ще приміщення для худоби, погреби, поварні і багато чого іншого.

Відомо, що після того, як Переяслав у 1054 р. став столицею удільного князівства, його княжий двір став головним центром політичного, адміністративного й економічного життя не лише міста та округи, а й усього князівства.

Дослідник Переяслава, археолог Олександр Колибенко, вважає, що Княжий двір у Переяславлі займав територію північної частини дитинця й обмежувався зі сходу центральною вулицею, що з’єднувала Княжі та Єпископські ворота, з півночі та заходу – валом дитинця, з півдня – поперечною вулицею, що відходила від центрального майдану дитинця. Його загальна площа сягала 2,5 га. На сучасній карті Переяслава ця територія, що має форму багатокутника, вписується між вулицями Сковороди, Богданівською та Великий Вал. Отже, більшу частину території княжого двору займає теперішня площа Переяславської ради з розташованими на ній Успенською церквою та недобудованим історичним музеєм. Менша частина зайнята обійстями переяславських мешканців (вул. Богданівська та площа Переяславської ради).

У міській топоніміці Переяслава період княжої доби відображений надто бідно. Маємо кілька вулиць – Велика Підвальна, Мала Підвальна та Великий Вал. Ще дві вулиці – Замкова та Кріпосна – нагадують нам про переяславський замок-фортецю XVI-XVIII ст. Натомість, надто широко представлені особи і події чужої історії і культури часів колоніальної залежності.

На жаль, більшість архітектурних споруд княжої доби була зруйнована татарами. Однак маємо щасливу можливість спостерігати музеєфіковані рештки Михайлівського собору, Спаської та Воскресінської церков і вже згадуваної домової церкви-каплиці. І все ж цього для повного розуміння, що Переяславу, ровеснику Києва і Чернігова, понад 1100 років, явно недостатньо. Адже Переяслав періоду Руси-України – це понад три століття могутнього князівства. Саме тоді й постала на весь світ добра слава Переяслава, як столиці удільного князівства і центру Переяславської землі, головного форпосту Русі у боротьбі проти печенігів і половців та резиденції київських митрополитів. До слова, сформована в ті часи планувальна структура міста значною мірою збереглася до теперішнього часу.

Тож закликаємо всіх, від кого це залежить, передусім депутатів міської ради, з ясним розумом, повагою і любов’ю до рідного міста підійти до питання перейменування Площі Переяславської ради. Задля доброї слави міста.

Олександр Ігнатенко, Микола Товкайло, кандидат історичних наук, жителі Переяслава

***

На 72 черговій сесії  міської ради депутати розглядали питання перейменування площі. Так, головний архітектор міста Анна Степаненко повідомила, що 2 вересня відбулося засідання міської топонімічної комісії. Більшістю голосів там підтримали цю пропозицію, оскільки вважається, що саме на території цієї площі, в зоні малого дитинця, у давнину розміщувалася садиба переяславських князів.

В ході обговорення цього питання один із авторів ідеї змінення назви Олександр Ігнатенко запропонував підтримати перейменування, але навіть не на площу, а на Майдан Княжий двір. Пропозицію більшістю голосів було підтримано.

 

 

Додати коментар