У Переяславі презентували книгу-збірник відгуків про музей “Заповіту” Шевченка. Чим вона особлива?

27 січня у музеї “Заповіту” Тараса Шевченка в Переяславі презентували книгу “І може, в тихій твоїй хаті я буду знову розмовляти з тобою, друже мій”. У ній зібрали відгуки відвідувачів музею від моменту його створення у 2008 році до кінця жовтня 2025-го. Про це повідомляє Інформатор.

Присвятили видання 180-річчю написання Шевченком “Заповіту” в Переяславі. Видана книга друкарнею “Рута” накладом 200 примірників, має 216 сторінок. Упорядниками стали працівники заповідника Світлана Коркач, Наталія Кухарєва, Марина Навальна, Катерина Нагайко та Тарас Нагайко. Дизайн обкладинки зробив Сергій Вовкодав. Профінансував видання НІЕЗ “Переяслав”.

Відгуки, які вмістили в книгу, залишали і посадовці, і депутати, і колишні міністри, і відвідувачі з різних куточків України. Окрім відгуків, у ній є два додатки: перелік виставок, реалізованих у музеї “Заповіту”, та географічний показчик. Під час роботи над географічним покажчиком з’ясували, що в музей “Заповіту” за час його існування приїздили відвідувачі з усіх обласних центрів України і з Автономної Республіки Крим. Також були відвідувачі з різних країн світу: Бельгії, Білорусі, Бразилії, Великобританії, Греції, Канади, Латвії, Монголії, Німеччини, Об’єднаних Арабських Еміратів, Польщі, США, Туреччини, Франції, Чехії, Японії та навіть РФ.

Ті відгуки, які залишали російською або білоруською мовами, переклали українською, зазначивши, що відгук перекладений. Відгуки іншими іноземними мовами відсканували і подали зображенням.

“Був японець Ігараш, який приїжджав, теж його відгук відфотографовано, бо ми, на жаль, ієрогліфи не змогли розшифрувати. І всі ці моменти, які у нас збереглися, ми старалися показати і зафіксувати в додатку в цій книзі”, – поділилась Катерина Нагайко, старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу музею “Заповіту”.

Виконувачка обов’язків генерального директора НІЕЗ “Переяслав” Марина Навальна провела презентацію книги від ідеї до її втілення. Підштовхнула до створення збірника схожа книга, яку їй привіз професор Микола Степаненко: “Ця ідея витала у голові. Потім, коли до нас приїхав професор Микола Степаненко, колишній багаторічний ректор Полтавського педагогічного університету, який тісно працював із музеями на Полтавщині, я, оскільки була дотична до музейної справи, попросила його привезти мені книги, які видавалися на Полтавщині. І однією з тих книг була відгуки”.

Катерина Нагайко розповіла про складнощі під час створення. За її словами, упорядники визначились, що розділять всі відгуки по музею “Заповіту” на два розділи, оскільки є книга відгуків саме музею та книга відгуків, яка стосується виставкових проєктів: “Інколи відвідувачі писали відгуки або в одну, або в іншу книгу, не зважаючи на те, чи це відгук про про виставки, чи це відгук про наукового співробітника, який веде екскурсію, чи про доглядачів. Все було перемішано, але вдалося це розділити на повноцінні розділи”.

Вона сказала, що станом на жовтень 2025 року у обох книгах було понад тисячу відгуків. У видання вмістили ж 787 відгуків. Найбільше відгуків, які стосуються працівників заповідника, – про Станіслава Дембіцького і Олени Калінович.

Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу музею “Заповіту” Світлана Коркач розповіла, що протягом 17 років музей організував 80 різнотематичних виставок. Експонувалися роботи всесвітньо відомих українських художників, народних майстрів та місцевих художників. Прямо зараз діють дві виставки, які відкрили наприкінці грудня: “Шевченкіана” із фондової колекції заповідника та “Шевченкіана” Валерія Франчука.

Вона зазначила, що найбільшими поціновувачами виставкових проєктів є молодший науковий співробітник науково дослідного сектору музею кобзарства Наталія Костюк, а також науковий співробітник археологічного відділу НІЕЗ “Переяслав” Дмитро Тетеря. Першій книгу вручили Ользі Шкирі, директорці бібліотеки УГСП.

“Я ще не бачила цю книгу, але вже уявляю, що це як підсумки вашої роботи. Але найцінніше – це те, що карбується пам’ять особистості, тому що тут не літературна мова, а жива, якою ми розмовляємо, і ті душевні спалахи тут відображені. Це надзвичайно цінна робота”, – сказала вона.

Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу музею “Заповіту” Наталія Кухарєва протягом багатьох років працювала на посаді завідувачки музею. Вона знала всіх працівників за весь час його існування, тож під візуальний супровід розповіла про виставки та події, які тут проводили за час існування музею.

Тарас Нагайко, завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства, розповів, що ідея створення музею, присвяченого Шевченку в Переяславі, існувала вже у 90-ті роки. Також він задекламував один із відгуків, написаний віршем. Авторка – Людмила Кулініч із Охтирки Сумської області. Дати не вказала, проте поруч були відгуки за травень 2011 року. Він присвячений Михайлу Сікорському та має назву “Україні”.

Вставай з колін, земля родима,

Вставай і крила розправляй,

Живи і квітни, Україно,

З землі наснаги набирай!

І на ланах широколиких

Квітують хай твої жита,

Хай золотом наллється голос,

На щастя людям й на життя!

Все, подих річки кришталевий, смородово-зелений ліс,

І горизонт ніжно-рожевий.

Людям лише добро щоб ніс!

Щоб краєвид із небом синім,

На фоні нафтових вишок

Був уособленням країни,

Що досягне своїх висот!

Упевнена та горда й сильна.

В Союз з Європою ти йшла.

І щоб ніяка в світі сила

Тебе зломити не змогла!

Вставай з колін, земля родима,

Складай із себе гніт століть!

Живи і квітни, Україна,

І прославляйся на весь світ.