З глибоким сумом і щирим жалем повідомляємо, що сьогодні пішов із життя Іван Петрович Якименко — Почесний житель Переяславської громади, активний громадський діяч, колишній міський голова, Людина, чия доля й багаторічна праця були нерозривно пов’язані з Переяславом.

Іван Петрович присвятив своє життя служінню громаді та розвитку рідного міста. Обіймаючи посаду міського голови, він проявив себе як відповідальний керівник, далекоглядний управлінець і щирий патріот Переяслава. За роки його роботи було реалізовано важливі для міста ініціативи, закладено основи для подальшого соціально-економічного розвитку, покращення міської інфраструктури та зміцнення місцевого самоврядування.

Навіть після завершення каденції Іван Петрович залишався активним у громадському житті, ніколи не стояв осторонь проблем громади, підтримував корисні ініціативи, ділився досвідом і порадами. Його вирізняли принциповість, мудрість, порядність і щира небайдужість до людей.

За свою працю та відданість рідному краю Іван Петрович Якименко заслужив глибоку повагу серед колег, однодумців і мешканців громади, а звання Почесного жителя Переяславської громади стало заслуженим визнанням його внеску в розвиток міста.

Світла пам’ять про Івана Петровича назавжди залишиться в історії Переяслава та в серцях усіх, хто мав честь знати й працювати поруч із ним.

Переяславська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Івана Петровича Якименка.
У цю скорботну мить поділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.
Вічна пам’ять і шана…

Міський голова                                                                                                             Вячеслав САУЛКО

Прощання із Іваном Якименком відбудеться у четвер, 8 січня,

в Соборі Успіння Пресвятої Богородиці, в Переяславі, о 12:00.

***

Іван Петрович Якименко народився 8 вересня 1951 року у багатодітній родині в селі Положаї Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1968 році закінчив Ташанську середню школу та цього ж року став студентом електроенергетичного факультету Київського політехнічного інституту.

Після завершення навчання працював на відповідальних виробничих посадах: інспектором енергонагляду, головним механіком фабрики художніх виробів імені Богдана Хмельницького, механіком виробничого комплексу №2 ВО «Київприлад». Значну частину життя присвятив освітній галузі – у 1983–1994 роках обіймав посади викладача спеціальних предметів, майстра виробничого навчання та заступника директора з навчально-виробничої частини ПТУ-22.

Іван Петрович активно долучився до громадсько-політичного життя міста. У 1998-2006 роках був депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради, а у 2006–2010 роках обіймав посаду міського голови Переяслава.

Навіть після завершення роботи на посаді міського голови Іван Якименко залишався активним у громадському житті. З 2016 року він очолював громадську організацію «Відродження Переяслава», підтримував суспільно важливі ініціативи, ніколи не стояв осторонь проблем громади, ділився досвідом і знаннями з молодшим поколінням.

Він зробив вагомий внесок у збереження та популяризацію історико-культурної спадщини Переяслава. Зокрема, був членом оргкомітетів із відзначення 1100-річчя першої літописної згадки про Переяслав (2006–2007), Міжнародної наукової конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності і культури» (2007), постійним учасником форуму «Сікорські читання» упродовж 2012–2024 років. Входив до редакційної колегії видання «Переяслав у віках» (2007), є автором монографії «Положаї крізь віки» (2011).

За його сприяння у Переяславі встановлено низку знакових пам’ятних об’єктів:

– знак «1100-річчя першої літописної згадки про Переяслав» (2007),
– пам’ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років (2009),
– «Камені спотикання» – на вшанування жертв нацизму (2009),
– пам’ятний знак Герою України Михайлу Сікорському (2023).

За багаторічну сумлінну працю Іван Петрович Якименко був удостоєний численних державних і відомчих нагород, зокрема:

– грамоти Кабінету Міністрів України (2007),
– подяки Президента України (2009),
– почесного знака «Відмінник освіти України» (1992),
– медалі «За сумлінну працю» Міністерства праці та соціальної політики України (2007),
– ордена Святого Миколая Чудотворця (2006).