У таборі щороку – нова програма

Дитячий табір «Джерело надії», що орендує територію колишньої турбази «Переяславська», прийняв на четверту зміну 40 дітей. Частина з них має непрості історії життя. Адже тут, окрім дітей зі звичайних родин, відпочивають вихованці дитбудинків та інтернатів. А з 2014 року в таборі опікуються ще й дітлахами із сімей вимушених переселенців та тих, які проживають у зоні АТО.

Хоча табір християнський, у ньому відпочивають і діти, які не відвідують церкви.

– У нас не­має ме­ти зап­ро­шу­ва­ти їх у будь­-яку з кон­фе­сій. Ми хочемо ли­ше, щоб діти зна­ли – Гос­подь лю­бить кож­но­го з них. І для мене найбільша радість, коли вони ростуть духовно, коли змінюються їхні серця. Бо чесність, порядність і чистота, яким ми навчаємо дітей, будуть завжди цінуватися у світі, – зазначає директор табору Тетяна Сіліна (60 років).

Опікуються дітьми волонтери-християни з різних куточків України. Деякі з них спеціально беруть відпустки на основній роботі, щоб попрацювати в таборі.

– Для нас важливо, щоб працівники були віруючими. Бо всі дітки, а особливо діти-сироти, потребують уваги, підбадьорення, добрих слів, дружніх обіймів. І наші вожаті щедро роздають дітям любов. Для цього їм самим треба бути наповненими Божою любов’ю, – пояснила директорка. – Діти відгукуються на таку щирість. Побувавши в нашому таборі, вони повертаються сюди знову і знову.

Світлана Мазепа з міста Миколаїв Львівської області координує роботу табору «Джерело надії» і однойменного благодійного фонду. Її завдання – підготовка програм для літнього відпочинку в Переяславі й зимового – в Карпатах.

– Щороку в нас нова програма, – розповіла вона. – Складаємо її так, щоб здружити учасників табору, розкрити їхні таланти, дати їм можливість цікаво й ефективно провести час, навчитися чогось нового. Діти весь день задіяні. У програмі – активні ігри в таборі й на пляжі, спортивні змагання, заняття в творчій майстерні й театральному гуртку, брейн-ринги, конкурси КВК, пісні під гітару. Щодня є біблійні уро­ки.

У переяславському таборі люблять відпочивати родичі Світлани Мазепи. Це місце обрали через красиву природу й чисте повітря.

– На першій зміні була моя сестра з 5-місячним сином, племінниця з дворічним сином і невістка з 6-місячною донькою. Вони приїхали спеціально, щоб два тижні пожити в сосновому лісі. Повітря тут чудове, – зазначила жінка.

Бали обмінюють на подарунки

Тетяна Сіліна показує територію табору. Каже, що коли вперше привезла сюди команду, в 2014 році, дехто розплакався. Настільки було все занедбане.

– Ми тривалий час орендували базу в селищі Лазурне Херсонської області, – розповіла Тетяна Яківна. – Зробили в кімнатах сучасні ремонти, поставили металопластикові вікна, закупили нові меблі. І одного року нам відмовили в оренді й нічого не дозволили забрати. Це гіркий і повчальний досвід. Тепер ми не можемо вкладати великі кошти в орендовану базу. Хоча зробили тут все, що змогли. Облаштували футбольне поле, тетербольний, баскетбольний, флорбольний, волейбольний майданчики. Зробили косметичні ремонти в будинках.

У стандартному двокімнатному дерев’яному будинку проживають семеро осіб – шестеро відпочивальників і вихователь. Тобто діти перебувають під постійним наглядом дорослих. Окремо – ванна кімната, де є умивальник і унітаз.

– У кімнатах переклеїли шпалери, закупили штори, тюлі, матраци, покривала, постільну білизну. Щоб діти жили в комфортних умовах, – зазначила Тетяна Яківна. – Прибиральниця прибирає коридор і туалет, а діти підтримують чистоту в кімнатах. За правилами, усі мають застеляти ліжка. А оскільки в нас бувають діти із заможних родин, трапляються різні ситуації. Якось один хлопчик каже: «Чому це я повинен застеляти ліжко, якщо в мене вдома це робить хатня працівниця?». Пояснила дитині, що кожен із нас повинен уміти щось робити. Це добре, що родина живе в достатку, але ніхто ж не знає, що може трапитися завтра.

Волонтерам вдалося відремонтувати їдальню, яка вже була непридатна до використання. У ній може розміститися 150 дітей.

– У нас п’ятиразове харчування, різноманітне меню, – каже Тетяна Сіліна. – Сьогодні на сніданок були вівсяна каша, омлет і вареники із сиром. На обід будуть борщ і голубці, на вечерю – картопляне пюре, запечена скумбрія, кабачкова ікра. На другий сніданок даємо фрукти відповідно до сезону. А на полуденок – йогурти, печиво, цукерки.

Один із виховних елементів табору – бали. Їх діти отримують щодня за поведінку і дотримання правил. Це мотивує їх до розвитку і змін.

– Кожен учасник табору може отримати за день максимально 10 балів. За порушення правил бали знімаються, – пояснює директорка. – Наприклад, у нас є девіз: «Ніяке погане слово нехай не виходить з уст ваших». За лайливі й образливі слова дитина карається зменшенням балів. Бали – це також табірні гроші. У останній день зміни учасники йдуть у «магазин» і купують на них зошити, іграшки, солодощі.

Діти повертаються в табір вожатими

Тетяна Сіліна тішиться з того, що ті, хто колись приїздили в табір відпочивати, тепер працюють тут вожатими.

Киянка Єва Самбур (18 років) навчається на психолога в столичному виші. Знайома з табором практично з народження. Наразі її поставили лідером у групі дівчаток.

– Я народилася 31 серпня 2000 року і вже наступного літа приїхала в табір із батьками, які працювали тут вожатими. І так кожне літо. Можна сказати, що я виросла в «Джерелі надії», а тепер і сама служу дітям. Батьки ніколи не змушували мене. Тут така позитивна, дружня атмосфера, що я з нетерпінням чекала літа, аби знову приїхати в табір. Найбільше мені подобається, що тут можна розвивати всі свої таланти, – розповіла дівчина.

24-річний Віктор Фещенко із Пристрім працює бортпровідником. Відпустку використав, щоб поволонтерити в таборі. Працював на другій зміні, наразі заїхав у гості. Каже, частенько навідується в табір з гітарою, щоб поспівати з друзями біля вогнища.

– Перший раз побував у цьому таборі в 10 років. Це було взимку в Карпатах, – розповів Віктор. – З тих пір щоліта відпочивав у таборі на морі. Мені дуже подобалося. Серед відпочивальників було багато моїх знайомих, друзів, навіть родичів. Ніякого іншого відпочинку не хотів. Тепер я вже тут вожатий. Розумію, що табору потрібні працівники. І в мене такий принцип: якщо не я, то хто? Тим паче, що близько живу.

Киянин Павло Печиборщ (16 років) відпочиває в таборі останні сім років.

– Вперше приїхав у табір за порадою маминої знайомої. Тепер насолоджуюся кожне літо. Бо тут щороку нова програма, нові друзі, нові знайомства, – каже Паша. – На цій зміні я відпочиваю, а минулі дві був помічником лідера. Це відповідально, але мені сподобалося. Дуже люблю спортивні змагання. Раніше ми влаштовували турніри із сусіднім табором «Славутич» і майже завжди вигравали. Було класно. А найулюбленіше моє заняття – спати, – усміхається.

14-річна Діана Ковалевська з Києва відпочиває в таборі вперше. Дівчинка нещодавно втратила маму, проживає з бабусею.

– Коли їхала в табір, мені здавалося, що буде скучнувато. А виявилося, що тут дуже круто! – каже Діана. – Я захоплююся танцями і співами. У таборі вже брала участь у театральній постановці, малювала розпорядок дня. І біблійна година мені теж подобається.

Діти-сироти відпочивають безкоштовно

Діти соціально вразливих категорій оздоровлюються в таборі безкоштовно.

– У мене в офісі лежить купа заяв із проханням оздоровити дітей-сиріт, –каже Тетяна Сіліна. – Ми співпрацюємо з благодійним фондом «Життя з надлишком». Він оплачує відпочинок вихованців Київського центру соціально-психологічної реабілітації дітей “Сезенків”. У нас оздоровлюються дітки з будинку-інтернату в Старій Басані. Допомагають мої друзі, діти, які колись відпочивали в цьому таборі. Вони шукають спонсорів і самі оплачують відпочинок хоча б однієї дитини. Починаємо табір без копійки, бо в нас неприбуткова організація, а за літо вдається оздоровити кілька сотень дітей.

П’ята (остання) зміна табору розпочнеться 13 серпня. Потрапити на неї можуть усі охочі.

– Дуже хочеться, щоб було побільше діток з Переяславщини, – зазначила Тетяна Сіліна. – Адже в нас найдемократичніші ціни, завжди цікава програма, п’ятиразове харчування і цілодобовий догляд за дітьми. Оплата залежить від фінансової спроможності родини. Кожну заяву ми розглядаємо індивідуально. Для місцевих діток у нас завжди є пільги.

Юлія Строчинська (“Вісник Переяславщини”)