Для громадян України цей рік став одним із найважчих від часу Незалежності. Постійні російські бомбардування, тривоги, втрати й виснаження, а також розчарування в окремих заокеанських партнерах формують нову нормальність, у якій люди вчаться жити між ударами, підлаштовуючи побут і плани під обставини. На рівні суспільства це означає глибоку психологічну втому – накопичену, системну, таку, що не знімається «хорошими новинами» й не минає після коротких перерв.

Український бізнес у цих умовах продовжує працювати, щоправда, у режимі граничного навантаження через об’єктивні воєнні ризики – руйнування інфраструктури, мобілізаційні втрати кадрів, падіння платоспроможності та логістичні збої. Водночас існує й суб’єктивний, часто токсичний чинник – тиск із боку правоохоронних і фіскальних органів, коли перевірки, кримінальні провадження та адміністративні «гойдалки» гальмують і без того виснажене підприємницьке середовище.

На цьому тлі українські воїни залишаються головним стрижнем держави – сталевими й незламними. Утім, парадокс війни полягає в тому, що контраст між фронтом і тилом інколи стає моральним випробуванням. Повертаючись із фронту, військові часто бачать, зокрема й на Київщині, іншу картину – святкове життя частини богеми та легковажність, яку у своїх діях демонструють політики. Це породжує небезпечне відчуття розриву: ніби суспільство живе у двох паралельних реальностях, а ціна, яку платить фронт, не завжди співмірна з відповідальністю тих, хто ухвалює ключові рішення.

Ключовою опорою України у військовій підтримці, фінансовій стійкості та відбудові залишаються міжнародні партнери. Саме завдяки системній допомозі союзників країна зберігає керованість, здатність компенсувати втрати й планувати відновлення. Для Київщини це має особливе значення, адже в області реалізують низку проєктів реконструкції, гуманітарних програмам, інфраструктурних ініціатив.

Діяльність керівництва часто не відповідає масштабам викликів. Місцева влада традиційно схильна витрачати ресурси не на стратегічний розвиток, а на дрібні схеми: «підряди для своїх», маніпуляції з бюджетними коштами, косметичні піарпроєкти. Окремі обласні чиновники перетворюють допомогу постраждалим, підтримку армії й навіть гуманітарні програми міжнародних партнерів на інструмент самопросування. Публічний ефект часто підміняє зміст.

Водночас політичний бомонд укотре фанатично готується до виборів. Які взагалі можуть не відбутися…

Звільнення Андрія Єрмака стало чинником дезорієнтації внутрішньої конфігурації влади: частина управлінських груп тимчасово втратила опору, а в кабінетах зросла невизначеність щодо майбутніх кадрових і політичних рішень. Натомість системних змін, попри початковий ефект шоку, фактично не відбулося: базові керівні механізми та неформальні зв’язки збереглися, а ключові ланки апарату продовжили працювати.

Ця видно й на рівні Київської області. Команда Кулеба–Калашник–Ткаченко, яку сприймали як наближену до Єрмака, наразі втрималася на посадах. Однак поточна стабільність не є гарантією: за умов кадрової турбулентності та переформатування центрів впливу будь-яку конфігурацію можуть швидко змінити – як через політичне рішення, так і через запуск силового або антикорупційного сценарію. У такій ситуації є ризик втручання інституцій на кшталт НАБУ, ДБР, САП чи СБУ незалежно від персональних зв’язків.

Показовим є кейс Олексія Чернишова та його помічника Василя Володіна: із посади голови Київської ОДА можна швидко злетіти, але й стрімко впасти.  

У цьому ж контексті варто розглядати й траєкторію Руслана Кравченка, який після з Київщини за рік встиг пройти через керівництво ДПС і очолити Генпрокуратуру. Такі блискавичні кар’єрні підйоми засвідчують високу динаміку рішень на верхніх щаблях, але одночасно підвищують і крихкість ситуації: у системі, де кадрові цикли скорочуються, завершення кар’єрного етапу може бути так само швидким, як і його початок.

У цьому ж контексті варто розглядати професійну траєкторію Руслана Кравченка, який після роботи на Київщині за рік встиг пройти шлях від керівництва ДПС до посади генерального прокурора. Такі блискавичні кар’єрні підйоми засвідчують високу динаміку рішень владної верхівки, але одночасно підвищують і крихкість становища: за умов ротації кадрів роботу на новій посаді можна так само швидко завершити, як і розпочати. 

Головна константа цього року – не чиновницький піар і не політичні комбінації, а незламність українців. Фантастичну стійкість і витривалість демонструють, зокрема, і жителі Київщини. Оскільки людський ресурс – це основа держави, його не можна витрачати на дрібні схеми та красиві пресрелізи.

1. Микола Калашник

Начальник Київської обласної військової адміністрації

Микола Калашник упродовж року роботи в керівництві Київщини заявив про себе як управлінець, для якого ключовими є дисципліна всередині адміністрації та постійна присутність у громадах. Виконання обов’язків керівника області він розпочав 1 січня 2025 року, а 24 березня очолив Київську ОВА. За цей час Калашник сформував управлінську команду й швидко занурився в проблематику регіону.

Серед пріоритетів Калашника – відбудова регіону, підтримка військових і ветеранів, економічний розвиток. За підсумками 2025 року Київська область посіла третє місце в Україні за обсягом прямих іноземних інвестицій, а в найбільш постраждалих громадах рівень відновлення сягнув до 80%.

Особливу увагу керівництво області зосереджує на визначальному в час повномасштабної війни напрямі – безпековому. Київщина залишається регіоном, у якому протиповітряна оборона та захист критичної інфраструктури безпосередньо впливають на безпеку столиці. У лютому 2025 року Калашник зініціював програму «Чисте небо», спрямовану на застосування дронів-перехоплювачів для боротьби з ворожими безпілотниками. Саме цей підхід посилив захист області та сформував модель, придатну для впровадження в інших регіонах. У межах проєкту також збільшили кількість екіпажів і створили навчальний центр підготовки пілотів. Практичним результатом програми стало знищення понад 2000 ударних БпЛА.

Окремим напрямом роботи стала ветеранська політика. Калашник сформував команду радників-ветеранів і зосередив увагу на розвитку сервісів, що допомагають захисникам і захисницям адаптуватися до цивільного життя. Одним із нестандартних підходів у цій роботі стало впровадження реабілітаційних заходів для ветеранів на гольф-полі.

Міжнародний вимір діяльності Київської ОВА передбачає налагодження контактів із регіонами Європи, що є важливим для відбудови та розвитку області. 2025 року адміністрація підписала Угоду про співробітництво з французьким регіоном Іль-де-Франс, а також повідомила про розширення партнерських зв’язків Київщини з федеральною землею Нижня Австрія.

Калашник – посадовець із помітними амбіціями: найімовірніше, він вважає Київщину трампліном у центральну владу. Водночас траєкторія його руху залежатиме від кадрових змін в Офісі Президента та уряді. Утім, стрімкий підйом має свої ризики: приклад Олексія Чернишова, який після роботи головою Київської ОДА швидко пішов угору. Згодом його жорстко «стопнули», а історія з «Міндічгейтом» поховала його, здавалося б, дуже перспективну політичну кар’єру. 

Для Калашника нині вирішальним стає баланс між результативністю «тут і зараз» та обережністю у великих політичних іграх, де помилка може дорого коштувати. Особливо зараз, коли боротьба, у якій одночасно задіяні влада, опозиція, силовики та правоохоронці, ризикує перерости в силове протистояння. І наслідки можуть бути непередбачуваними.

2. Олексій Кулеба

Віцепрем’єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій

Урядовець, який після роботи начальником Київської ОВА перейшов до центральної влади й із часом став одним із ключових гравців у сфері регіональної політики та відновлення. За протекцією тодішнього керівника Офісу Президента Андрія Єрмака Олексій Кулеба опинився на Банковій, де відповідав за регіональний напрям і вибудовував комунікацію з вертикаллю адміністрацій. Згодом, у листопаді 2024 року, посів крісло Віцепрем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад та територій.

На урядовій посаді Кулеба сформував власну управлінську вертикаль як усередині Кабміну, так і поза ним. Зокрема завдяки досвіду в регіональній політиці: окремі голови обласних і районних адміністрацій орієнтувалися на нього як на «куратора» та канал доступу до рішень у столиці.

Одна з ключових тем, якими опікується Кулеба як міністр розвитку громад та територій, – внутрішньо переміщені особи. За його керівництва запустили проєкт муніципального орендного житла, зводити яке почали в десяти пілотних громадах. Також розробили новий механізм прискорення відбудови пошкоджених багатоквартирних будинків і гуртожитків. Уряд ухвалив рішення, що допомагає громадам швидше відновлюватися після обстрілів.

Попри перехід на загальнодержавний рівень, Кулеба не втрачає інтересів у Київській області. Він зберігає близькі робочі стосунки та регулярно комунікує з нинішнім начальником Київської ОВА Миколою Калашником. Також вплив Кулеби простежують у Бучанському районі. Головою Бучанської РДА є Ігор Полозун, чий професійний шлях пов’язують із людьми, близькими до Кулеби. У минулому Полозун працював у системі благоустрою столиці, де помітну роль відігравав ще один представник тієї ж управлінської орбіти – чинний голова КМВА Тимур Ткаченко.

Відновлення Бучанського району як одного з найбільш постраждалих унаслідок російського наступу на Київ залишається надзвичайно «грошовою» та чутливою темою. На відбудову скеровують великі бюджети, тому закономірно виникають підозри й питання щодо доброчесності управління коштами та реальних пріоритетів тих, хто контролює потоки.

Політично важливим фактором для Кулеби стало звільнення Андрія Єрмака з Банкової. Навіть після кадрових змін у верхівці Офісу Президента Кулеба, найімовірніше, намагатиметься втримати свою вертикаль і посилити позиції в уряді – аж до спроб переграти баланс усередині Кабміну та посунути Юлію Свириденко. Одним із аргументів може стати те, що чинна прем’єрка після відставки Єрмака втратила свою суб’єктність та вплив на ухвалення рішень у Верховній Раді. Тож наразі в Кулеби два головні завдання: перше та найважливіше – зберегти посаду, не потрапивши в умовний «Міндічгейт». Друге – зміцнити вплив на тлі ослаблення інших політичних гравців.  

3. Ярослав Добрянський

В.о. голови Київської обласної ради

Виконуючи обов’язки голови Київської обласної ради, Ярослав Добрянський зберігає керованість цього органу та налагоджену співпрацю з Київською обласною військовою адміністрацією. В умовах повномасштабної війни така взаємодія є критично важливою, адже бюджетні рішення, програми підтримки оборони й відновлення, а також управління комунальною сферою та медициною потребують швидкого проходження процедур і прогнозованої більшості в залі.

У регіональному середовищі Добрянського нерідко описують як представника київського обласного істеблішменту «старої школи» – не так публічного діяча, як переговорника й координатора, що надає перевагу непублічним форматам впливу. Без нього в облраді рідко ухвалюють ключові компромісні рішення – від формування порядку денного до голосування за обласні програми. Такий стиль називають «кулуарною політикою», а сам Добрянський фігурує як «сірий кардинал», що вибудовує баланс між групами впливу та потребами центральної вертикалі.

Добрянський уміє адаптуватися до змін кон’юнктури: він пережив декілька політичних епох і партійних конфігурацій, а під час воєнного стану, за оцінками місцевих гравців, зумів утриматися поблизу центру впливу. Уже в статусі в.о. голови облради він налагодив робочі відносини з військовою адміністрацією: без зривів проводить сесії та забезпечує ухвалення потрібних для життєдіяльності регіону рішень. На відміну від часів, коли керівництво облради публічно конфліктувало з виконавчою владою, нинішній формат радше нагадує тактику жорсткої лояльності: центр отримує потрібний результат, регіон – увагу й фінансування, а інструментами залишаються домовленості та контрольована більшість.

Упродовж 2025 року провели п’ять чергових сесій і п’ять засідань президії, ухвалили 366 рішень. На оборону та безпеку через обласні програми передбачили понад 681 млн грн. Кошти спрямували, зокрема, на FPV-дрони, засоби зв’язку, генератори, транспорт, тепловізійні й оптичні прилади тощо.

Паралельно важливим для Добрянського напрямом управління залишається комунальний – із ключовим акцентом на медицині. 2025 року на реалізацію програми «Здоров’я Київщини» передбачили майже 884 млн грн. Кошти спрямовують на лікування онкологічних захворювань, зокрема в дітей, хіміотерапію, забезпечення слуховими апаратами та імплантами, підтримку пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Паралельно в області триває оновлення медичних закладів – ремонти, приведення будівель до належного стану та модернізація лікарень.

В умовах повномасштабної війни стиль роботи Добрянського в облраді дає прогнозований результат, але водночас несе й типові ризики «кулуарної політики», коли ключові рішення ухвалює вузьке коло переговорників.

4. Руслан Кравченко

Генеральний прокурор України

За рік після завершення роботи в Київській ОВА Руслан Кравченко очолив Офіс генерального прокурора, а між цими етапами встиг пів року попрацювати керівником Державної податкової служби. Хоча Київська область як кар’єрна «альма-матер» Кравченка вже не є для нього визначальною, саме тут він і надалі зберігає помітні важелі впливу. Зокрема, через Київську обласну прокуратуру та її очільника Дмитра Прокудіна. Важливим є й те, що заступником генерального прокурора працює Максим Крим – колишній керівник обласної прокуратури, який добре орієнтується в регіональних процесах і кадрових зв’язках. Не варто забувати про те, що Кравченко до роботи в обласній адміністрації очолював Бучанську окружну прокуратуру.

Кар’єрне зростання Кравченка було стрімким. Утім, уже на посаді генпрокурора він ухвалив низку рішень, наслідки яких можуть позначитися на його подальшому професійному шляху – якщо він узагалі матиме продовження. Насамперед ідеться про його роль у протистоянні з НАБУ. Разом із СБУ він фактично пішов напролом проти антикорупційної вертикалі, а справа щодо детектива бюро Магамедрасулова (технічні коноплі до Дагестану вже давно є мемом) стала одним із токсичних маркерів цієї кампанії. Окрім цього, накопичилися й інші чинники – кадрові, управлінські, політичні, – які сформували коло людей, незадоволених його діями, як у правоохоронній системі, так і за її межами. Призначення заступницею Кравченка Марії Вдовиченко також стало предметом критики через те, що її батько та брат проживають у росії.

Станом на сьогодні позиції Кравченка виглядають нестійкими. Євросоюз послідовно наполягає на проведенні прозорого конкурсу на посаду керівника Офісу Генерального прокурора, і, найімовірніше, так і буде. Додатковим сигналом став звіт Єврокомісії про розширення за 2025 рік, у якому негативно оцінили стан української прокуратури. Критичні висновки європейських інституцій з’явилися вже після призначення Кравченка. Їх пов’язують із липневою «атакою на НАБУ і САП», розширенням повноважень генпрокурора, згортанням конкурсних процедур та відсутністю затвердженої стратегії розвитку.

Показовою стала й істерична реакція Кравченка на чутки про нібито подану відставку. Він відповів максимально різко і публічно заявив: «Я знаю кожного, хто працює зараз проти мене і прокуратури як інституції, можете не маскуватися, я за кожним прийду особисто». Такі погрози лише підсилюють відчуття нервозності та демонструють, що генпрокурор уже відчуває тиск і розуміє масштаби конфліктів, які сам же й зініціював.

Зараз залишаються відкритими питання, коли саме Кравченко залишить посаду і хто виграє від переформатування прокуратури в разі запуску конкурсного механізму, на якому наполягає ЄС. А також що робитиме Кравченко після звільнення.

5. Георгій Цагареішвілі

Депутат Київської обласної ради

Георгій Цагареішвілі – регіональний політик, для якого 2025 року визначальною була не публічна активність, а здатність підтримувати роботу системи без збоїв. У Київській обласній раді він залишається ключовим представником фракції «Європейської Солідарності» та одним із центрів ухвалення компромісних рішень у співпраці з обласною адміністрацією. Формально він – уповноважений представник, очільник фракції, фактично – переговорник, який у складній конфігурації інтересів «зшиває» позиції різних груп і не дає процесам перерости в політичну війну всіх проти всіх.

Його регіональна вага формується завдяки роботі не лише «в залі», а й на рівні місцевих еліт – посередництву між громадами та областю. Це політик, який не обов’язково стає постійним героєм загальнонаціональних ефірів, натомість стабільно присутній там, де вирішують практичні питання Київщини: бюджетні домовленості, кадрові компроміси, баланс у коаліціях. Так вибудовується «тихий» вплив, який часто важливіший за медійну популярність.

2025 року Цагареішвілі поєднує статус депутата з досвідом військової служби, що формує додатковий «кредит довіри» в середовищі, особливо чутливому до теми реальної участі в обороні країни. За даними з відкритих джерел, після звільнення Київщини він добровільно долучився до 321 батальйону ТрО, де виконував логістичні завдання, а згодом співпрацював із 207 батальйоном ТрО. Разом із цим підрозділом він, зокрема, боронив околиці Курахового.

Паралельно Цагареішвілі розгортав гуманітарно-просвітницьку ініціативу – мовні клуби «Теревені». 2025 року проєкт розширив мережу на Київщині: команди відкрили осередки в Білій Церкві, Ірпені, Білогородці, Бородянці, Софіївській Борщагівці та в «містечку Хансена», а також запустили клуби у Фастові й Борисполі. У межах проєкту створили авторський посібник та запровадили довготривалу програму навчання.

Ще одна важлива складова – його залученість до ширшої мережі регіонального девелопменту. У відкритих біографічних довідках і досьє Цагареішвілі називають двоюрідним братом (і бізнес-партнером) відомого забудовника Лева Парцхаладзе. Цей контекст допомагає зрозуміти, чому роль Цагареішвілі в області виходить за межі партійного мандата і чому в переговорах його часто сприймають не лише як представника фракції, а як модератора інтересів.

Цьогоріч Цагареішвілі посилив роль «людини балансу» – між обласною радою та адміністрацією, між партійною структурою і місцевими елітами, між політичним статусом і військовою та волонтерською діяльністю. Така негучна, але системна модель роботи дає йому змогу зберігати вплив не лише в межах головного представницького органу Київщини.

6. Анатолій Федорук

Голова Бучанської міської територіальної громади

Один із небагатьох місцевих керівників, які не лише зберегли посаду протягом декількох каденцій, а й забезпечили її безперервність. Анатолій Федорук очолює Бучу з 1998 року. За цей час він вибудував у місті власну систему управління.

У загальноукраїнському інформаційному просторі він фактично відсутній. Найімовірніше, це свідома тактика поєднання локальної монополії та важелів впливу на обласному рівні. А також добре наголоджених міжнародних контактів, які з’явилися після 2022 року, коли Буча отримала особливий рівень символізму.

У загальноукраїнському інформаційному просторі він фактично відсутній. Але це радше тактика, аніж скромність. Бо Федорук має вплив іншого ґатунку: локальна монополія плюс важелі на рівні області. А також – міжнародні контакти, які з’явилися після деокупації Бучі 2022 року.

Із одного боку, Федорук зберігає повний контроль над управлінням Бучею. Із іншого – місто вже стало майданчиком для подій за участю перших осіб держави та західних партнерів. Показовим стало проведення в березні 2025 року Бучанського саміту, приуроченого до третьої річниці звільнення міста, куди приїхали представники національних парламентів європейських країн і Європарламенту. Звісно, формально це не був «форум Федорука», але це саме та ситуація, коли мер стає обличчям зруйнованого міста, за яким слідкує Європа.

Міжнародний напрям став окремою складовою діяльності Федорука. За ініціативи міського голови Буча працює над відкриттям представництва в Брюсселі для розширення зовнішніх зв’язків і залучення партнерів на підтримку громади. Налагоджена міжнародна комунікація посилює переговорні позиції Федорука, зокрема у взаємодії з українською владою.

Мер Бучі залишається головою правління Київського регіонального відділення Асоціації міст України. Фактично це роль «старшого серед мерів» області, адже платформу АМУ використовують для кулуарних домовленостей і впливу на ухвалення рішень.

Показовим прикладом цієї ролі став Бучанський форум «Реформи. Децентралізація. Євроінтеграція», що відбувся в грудні 2025 року. Його офіційним організатором виступив профільний Комітет Верховної Ради. Федорук у цій історії був не «випадковим» мером, а представником громад.

У міського голови Бучі токсичний бекграунд. Він фігурував у низці кримінальних проваджень: і земельних, і безпекових (службова недбалість через провалену евакуацію на початку російського вторгнення). Але влада пробачила йому все. Закрили очі й на декларацію про доходи. Щоправда, Федорук представив класичну українську модель: посадовець – голий і босий, родина – із активами та готівкою.

Згідно з декларацією за 2024 рік, сам Федорук не задекларував жодного об’єкта нерухомості. Натомість у дружини, Людмили Федорук, – чотири земельні ділянки (1499 кв.м, 2279 кв.м, 1500 кв. м у Бучі та 3358 кв.м у Пірновому), а також нежитлові приміщення, офіси, гараж, приміщення аптеки і низка «відокремлених об’єктів» без деталізації. Крім того, на неї оформлено будівництво житлового будинку площею майже 300 кв. м у Бучі.

Федоруку вдалося вибудувати власну формулу впливу – не лізти в загальнонаціональну політику, але тримати контроль у себе вдома.

7. Андрій Засуха

Голова Київського об’єднання асоціацій футболу, президент ФК «Колос», бізнесмен

Андрій Засуха разом із батьками зберігає суттєву ресурсну базу на Київщині. Попри формальну відсутність у політиці, його вплив у столичному регіоні залишається відчутним. Передусім ідеться про Васильківський, Фастівський та Обухівський райони. Ім’я Засухи регулярно з’являється в темах, де перетинаються агробізнес, місцеві ініціативи підтримки військових і спорт.

Одним із найбільш помітних напрямів діяльності родини Засух 2025 року стало спорудження інклюзивного містечка «Квіт Калини». Комплекс розташований на березі річки і складається з 59 просторих будинків із терасами. Під час будівництва врахували потреби ветеранів, щоб забезпечити комфортне проживання. У містечку облаштували укриття та соціальну інфраструктуру – магазин, зону відпочинку, сквер, спортивні й дитячі майданчики, поштомат. Проїзди й тротуари спроєктовані так, щоб люди з пораненнями могли вільно пересуватися територією. У грудні стало відомо, що ветеранам Нацгвардії (спецпідрозділ «Омега») передали ключі від будинків. Новий дім отримали понад 50 родин. Зараз Засухи продовжують розбудову цього містечка. Міністерство у справах ветеранів публічно назвало «Квіт Калини» прикладом системного підходу до підтримки ветеранів і членів їхніх родин, а начальник КОВА Микола Калашник відзначив, що соціально відповідальний бізнес може бути рушієм позитивних змін.

Сім’я Засух постійно дбає про відновлення та розвиток соціальної інфраструктури. Для відбудови школи після ракетної атаки в Білій Церкві Андрій Засуха виділив декілька мільйонів гривень.  

Бізнесова опора родини – агрокомпанія «Світанок», що є одним із найбільших роботодавців Київщини. Маючи земельний банк площею 68 тисяч гектарів, компанія Засух за 2025 рік сплатила 430 млн грн податків. На допомогу Збройним силам України скерували понад 650 млн грн. 

Спортивний вимір впливу Засухи традиційно пов’язують із ФК «Колос» (Ковалівка). На фініші 2025 року в УПЛ клуб обіграв київське «Динамо» – 2:1. Цікаво, що цьому передувало звільнення в березні всього тренерського штабу на чолі з головним тренером Олександром Поздєєвим, а також всього топ-менеджменту клубу. Такий досить різкий підхід дав результат.

Де-факто Андрій Засуха – поза межами формальної політики. Він очолює Київську обласну асоціацію футболу та входить до виконкому УАФ. Основу його впливу визначає поєднання аграрного бізнесу, ветеранських і соціальних ініціатив та спортивного бренду, що забезпечує публічну впізнаваність.

8. Юрій Косюк

Бізнесмен, головний акціонер ПрАТ «Миронівський хлібопродукт»

2025 рік для головного акціонера ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» (МХП) Юрія Косюка – один із найуспішніших у його бізнесовій кар’єрі. Компанія продемонструвала стратегічне розширення потужностей як на внутрішньому ринку, так і на міжнародній арені.

Визначальною подією стала масштабна експансія МХП до Європейського Союзу: підприємство придбало контрольний пакет акцій іспанської «Grupo UVESA» – одного з лідерів місцевого ринку м’яса птиці. Ця угода стала знаковою не лише для самого Косюка, а й для українського аграрного сектору загалом. МХП фактично закріпився на європейському ринку, отримавши доступ до виробничих потужностей, логістики та мережі збуту в Іспанії. Фінансова звітність компанії за підсумками року також свідчить про позитивну динаміку: виручка й чистий прибуток відчутно зросли.

Навесні 2025 року МХП повідомила про першу поставку Bio-LNG (скрапленого біометану) до ЄС. Цей крок компанія позиціонує як фундаментальний у стратегії декарбонізації та розвитку енергетичної незалежності. Показово, що в публічній риториці Косюка дедалі частіше з’являється акцент на «зелених» технологіях, енергоефективності та експорті українських інновацій до Європи.

Ключовими для Косюка залишаються Бориспільський, Білоцерківський та Обухівський райони, де МХП зосереджує основну частину своїх активів і проєктів. Саме тут компанія веде виробничу діяльність, взаємодіє з громадами та реалізує соціальні ініціативи.

Благодійний фонд «МХП–Громаді» активно розвиває культурні, медичні та освітні програми. За його підтримки лікарі «Охматдиту» проводили виїзні медичні огляди дітей у Київській області. Окрім цього, БФ сприяв створенню документальних  історичних фільмів про столичний регіон, зокрема про Вишгород.

Панівну роль у діяльності Косюка відіграє Миронівка. 2025 року тут провели конкурс «Час діяти, Миронівщино!», у межах якого підтримали десять місцевих проєктів – кожен отримав грант до 100 тис. грн. Ініціативи охоплювали різні напрями: екологію, молодіжну політику, освіту та культурну спадщину.

Утім, саме в Миронівці, яку Косюк традиційно вважав «домашнім» регіоном, виникли проблеми в роботі міської ради. Частина депутатів не підтримала управлінські рішення та кадрову політику. Критикували насамперед першого заступника міського голови Дмитра Жукотанського – депутата обласної ради від «Європейської солідарності» та сина Олександра Жукотанського, голови правління «Миронівського заводу з виготовлення круп та комбікормів». Саме щодо цієї історії й розгорівся конфлікт, який ледь не призвів до втрати контролю над місцевою владою.

Поки в Миронівці виникають локальні проблеми, Косюк орієнтується на глобальний рівень. В одному з інтерв’ю він зазначив, що МХП стає затісно в Україні: за десять років українська частина бізнесу не перевищуватиме 50%. Стратегічним пріоритетом компанії Косюк називає арабські ринки. Утім, планувати в умовах війни дуже складно з огляду на очевидні обставини.

9. Анатолій Щадило

Начальник Головного управління Національної поліції в Київській області

2025 року Анатолію Щадилу вдалося остаточно стабілізувати управлінську ситуацію в регіональній поліції. Після підвищення попереднього керівника Андрія Нєбитова інерція системи ще певний час зберігалася, і швидко «перезібрати» вертикаль одразу не вдалося.

Цьогоріч Щадило провів ротацію кадрів на районному рівні, змінив керівництво на місцях і фактично сформував команду, що орієнтується на нього. Для Київщини, яка відіграє ключову роль у логістиці й захисті столиці, саме керованість і відсутність внутрішніх збоїв у роботі поліції часто визначають реальну ефективність системи.

Важливо й те, що керівнику обласної поліції вдалося обійтися без гучних публічних скандалів. Для головного правоохоронця регіону, у якому регулярно відбуваються резонансні події, це непросте завдання.

Водночас за 2025 рік є конкретні результати. Наприклад, правоохоронцям вдалося розкрити всі факти зареєстрованих на Київщині умисних убивств (41 провадження): зловмисників затримали, їм повідомили про підозру.

Найпоширенішими правопорушеннями залишаються злочини, пов’язані з обігом наркотиків – вони становлять п’яту частину всіх кримінальних справ. На другому місці – шахрайства (різні схеми обману, зокрема через інтернет, дзвінки та фіктивні послуги). Водночас порівняно з попереднім роком таких злочинів стало помітно менше. Також зменшилася кількість крадіжок, що свідчить про спад побутової злочинності.

Проте специфіка воєнного часу внесла корективи в роботу поліції. Окрім «класичного» кримінального блоку, правоохоронці фіксують наслідки ворожих ударів по цивільному населенню та інфраструктурі. Протягом 2025 року слідчі ГУ НП в Київській області задокументували 24 воєнні злочини, пов’язані із загибеллю людей.

Важливим напрямом роботи поліції є ветеранська політика. Відомство Щадила зосереджується на створенні гідних умов для відновлення після служби та системно супроводжує колишніх військовослужбовців під час переходу до цивільного життя або продовження роботи в поліції. Протягом року в підрозділах столичного регіону працевлаштували 21 працівника, яких звільнили зі служби за станом здоров’я.

Паралельно з роботою в тиловому регіоні, який постійно залишається під загрозою ворожих обстрілів, Щадило опікується й полком поліції особливого призначення «КОРД», який продовжує щоденно тримати лінію оборони та діяти пліч-о-пліч із Силами оборони України. Бійці підрозділу працюють на найскладніших ділянках фронту, беруть участь у штурмових операціях, проводять зачистки населених пунктів від окупантів, протидіють диверсійно-розвідувальним групам, забезпечують стабілізаційні заходи на деокупованих територіях.

10. Геннадій Буткевич

Співзасновник корпорації «АТБ», власник ТОВ «АЕРОК» та ФК «Полісся» 

Протягом 2025 року Геннадій Буткевич – співвласник мережі «АТБ-Маркет», одного з найбільших ритейлерів країни, – не лише зміцнив уже сформовані активи, а й помітно посилив вплив на Київщину. Його бізнес-імперія, яка давно виходить за межі формату супермаркетів, почала розвивати напрям виробництва будівельних матеріалів.

За останні кілька років мережа «АТБ» стала одним із лідерів роздрібної торгівлі в столичному регіоні – у Київській області працює понад 100 супермаркетів. Розбудована логістична інфраструктура забезпечує системний вплив бізнесу Буткевича на економіку регіону.

Інший масштаб присутності Буткевича на Київщині визначила приватизація «АЕРОК» – одного з ключових виробників будівельних матеріалів. Ідеться про заводи в Березані та Обухові, конфісковані у російських власників. Цей крок фактично закріпив перехід Буткевича від роздрібної торгівлі до промислового бізнесу в регіоні. На початку року компанія, пов’язана з ним, сплатила майже два мільярди гривень за приватизацію активу. Підприємство працює під новим брендом «Poriston». Попри те, що заводи тривалий час не діяли, команді вдалося швидко відновити виробництво. Підприємство планує випускати понад 1,1 млн кв. м газобетону в рік.

Активи «Poriston» та «АТБ» суттєво посилили інвестиційну присутність Буткевича на Київщині. Логічним продовженням цієї стратегії став його вихід у девелопмент у передмісті Києва. Компанія «BGV Development» розпочала реалізацію преміального проєкту «Equides Villas» – елітного котеджного містечка в Лісниках Обухівського району Київської області.

Вплив Буткевича не обмежується економічними активами та Київською областю. У публічному просторі з ним пов’язують і чемпіона світу з боксу Олександра Усика, який має потужний медійний та політичний потенціал на загальнонаціональному рівні.

Окремо варто згадати футбольний клуб «Полісся» (Житомир), який належить Буткевичу і демонструє цілком пристойні результати в українській Прем’єр-лізі і бере участь у єврокубках. Цей клуб практично став піармайданчиком і соціальним активом, що зміцнює зв’язок бізнесмена з аудиторією спортивних уболівальників.

Активи та інвестиційні проєкти Буткевича представлені в різних регіонах України. Водночас саме Київщина 2025 року стала центром його ключових бізнесових рішень – із концентрацією ритейлу, виробництва, девелопменту та інфраструктурних проєктів. Це створює для Буткевича підґрунтя для можливих політичних рішень у майбутньому.

11. Андрій Єрмак

Екскерівник Офісу Президента України

Андрій Єрмак разом із посадою втратив важелі впливу на Київщину. Завдяки йому в область зайшли Олексій Кулеба та його команда. Усі призначення в регіонах, зокрема в Київській області, погоджували на Банковій. Так було до 28 листопада, коли президент Володимир Зеленський своїм указом звільнив Єрмака з посади.

Донедавна друга людина в країні після президента за впливом на ухвалення рішень вмить стала вигнанцем. За день до звільнення чиновник анонсував чергові переговори з американцями, на які мав їхати. Але тепер переговори від імені України веде не він, а секретар РНБО Рустем Умєров. Причина падіння Єрмака – фігурування в справі «Мідас» – масштабному антикорупційному розслідуванні НАБУ щодо незаконних оборудок навколо НАЕК «Енергоатом», також відомому як «Міндічгейт». На «плівках Міндіча» – задокументованих розмовах бізнесмена Тимура Міндіча та спільників – Єрмак фігурує під кличкою «Алі Баба». Тож його відставка стала вимушеним кроком.

Однак, попри звільнення, Єрмаку підозру не оголосили. Він повідомив, що «їде на фронт і готовий до будь-яких наслідків». Також поскаржився на те, що його «нудить від того бруду», який на нього ллють, і «ще більше – від того, що не підтримують ті, хто знає правду». Як відомо, на фронті Єрмака не бачили. Ходило багато чуток, де він може перебувати. Видання «Дзеркало тижня» стверджує, що Єрмак продовжує регулярно спілкуватися із Зеленським у Конча-Заспі, тому він нікуди не подівся, тільки не сидить на Банковій і не керує процесами 24/7.

Не звільнили з Офісу Президента України й людей Єрмака, окремих лише перепризначили на інші посади. Тому казати про кінець його політичної кар’єри зарано. Скоріше вона – на паузі.

12. Максим Крим

Заступник Генерального прокурора України

Коли Руслан Кравченко став Генеральним прокурором України, одним із перших його кадрових рішень стало призначення Максима Крима заступником.

Нова посада – черговий етап кар’єри Крима в органах прокуратури, де він працює понад 15 років. Має досвід служби у військовій прокуратурі, роботи в центральних підрозділах Генеральної прокуратури, зокрема участь у справі колишнього президента Віктора Януковича, та управлінської діяльності в регіональних прокуратурах.

Професійна спеціалізація Крима охоплювала кримінальну юстицію, процесуальне керівництво та організацію діяльності органів прокуратури. Саме ці напрями визначили його повноваження в Офісі Генерального прокурора – він курує Департамент кримінальної політики та захисту інвестицій, Спеціалізовану екологічну прокуратуру, Департамент представництва інтересів держави в суді, а також управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України.

2025 року після кадрових ротацій на рівні областей керівниками регіональних прокуратур стали вихідці з Київщини періоду керівництва Крима. Його перший заступник Андрій Сваток очолив Одеську обласну прокуратуру, заступник Олег Ткаленко – Вінницьку. Підлеглі – Володимир Пономаренко та Мирослав Пацкан – призначені керівниками Черкаської та Закарпатської обласних прокуратур відповідно. Євген Гладій, який раніше очолював Обухівську окружну прокуратуру Київщини, нині керує прокуратурою Полтавської області.

Заступник генпрокурора Крим не використовує соцмережі як інструмент публічної комунікації. Його діяльність фіксується переважно через офіційні повідомлення Офісу, що підкреслює орієнтацію на внутрішню управлінську роботу, а не на персональний медійний образ.

14. Дмитро Прокудін

Керівник Київської обласної прокуратури

Дмитро Прокудін очолив Київську обласну прокуратуру в липні 2025 року. Уже з перших місяців роботи він визначив чіткі пріоритети, зосередивши увагу на практичних результатах і реальному захисті інтересів держави та громадян.

В умовах повномасштабної війни ключовим напрямом стала протидія злочинам щодо основ національної безпеки. Прокуратура скерувала до суду десятки обвинувальних актів за фактами державної зради, колабораційної діяльності, диверсій та фінансування тероризму.

Пріоритетом Прокудін також визначив розслідування воєнних злочинів російської федерації. За процесуального керівництва прокуратури повідомили про підозру сотням осіб, зокрема окупантам, причетним до катувань, убивств і жорстокого поводження з цивільними на Київщині. У деяких справах уже є вироки, серед яких і довічне позбавлення волі.

Прокуратура Київщини активізувала боротьбу з організованою злочинністю та корупцією. Викрили десятки злочинних груп, які розкрадали бюджетні кошти, зокрема призначені для відновлення зруйнованої інфраструктури та будівництва укриттів. До бюджету держави та громад повернули сотні мільйонів гривень.

Вагомі результати демонструє й представницька діяльність прокуратури. У судах задовольнили позови на мільярдні суми, повернули у державну та комунальну власність землі, ліси, водні об’єкти та стратегічні активи. 

Окрему увагу приділяють захисту прав потерпілих. Ідеться не лише про процесуальний супровід, а й про реальну медичну, психологічну, соціальну та юридичну допомоги в співпраці з благодійними та громадськими організаціями.

Під керівництвом Прокудіна прокуратура Київщини посилила координацію з правоохоронними органами, що дало змогу пришвидшити й підвищити якість розслідування резонансних справ. Упродовж року повідомили про підозру високопосадовцям органів місцевого самоврядування, депутатам різних рівнів та іншим публічним особам. Ці провадження свідчать про невідворотність відповідальності незалежно від статусу.

15. Леся Карнаух

В.о голови Державної податкової служби України

Уродженка Яготина Леся Карнаух виконує обовʼязки голови Державної податкової служби України з червня 2025 року. До переходу в ДПС вона працювала заступницею голови Київської ОВА в період із 2023 по 2025 рік, а значить добре знає «внутрішню кухню» області та її найбільш проблемні питання. Варто зауважити, що попередником Карнаух у ДПС був Руслан Кравченко, який нині займає крісло Генерального прокурора України.

2025 року Карнаух публічно коментувала виконання бюджету та «діалог із бізнесом». В офіційних повідомленнях вона заявляла, що за січень–жовтень 2025 року забезпечила 1,54 трлн грн надходжень до зведеного бюджету (виконання плану на 107,7%). Карнаух також регулярно говорила про чутливі теми для бізнесу – блокування податкових накладних і адміністрування боргів. Саме на цих питаннях ДПС традиційно «збирає» і підтримку, і неприязнь.

Нині в.о. голови податкової служби діє більше з позиції менеджера контролю і стабільності, а не публічного реформатора. Її головне завдання – не зірвати фіскальний план у воєнний час. Для Київської області важливо, що керівниця ДПС має прямий управлінський бекграунд у регіоні. Утім, це створює також додаткові очікування. Бізнес і громади будуть дивитися не на пресрелізи, а на практичні дії – чи стане податкова більш прогнозованою, чи залишиться інструментом «виховання» платника через блокування й перевірки.

Про політичні перспективи Карнаух наразі мова не йде, але важливим залишається той факт, що вона у зв’язці з нинішнім генпрокурором Кравченком. Навіть якщо й втратить посаду в.о. голови ДПС, то, найімовірніше, не зникне з політичної орбіти, адже зарекомендувала себе як командний гравець.

16. Тетяна Семенова

Заступниця голови Київської обласної ради

2025 року Тетяна Семенова залишається однією з ключових координаторок міжнародних гуманітарних та соціальних програм на Київщині, які реалізовували спільно з Місією ASB в Україні, Червоним Хрестом та іншими партнерами. 

Під її супроводом у Королівському ліцеї Макарівської громади збудували та облаштували укриття, а також передали обладнання й навчальні матеріали – загальна вартість проєкту перевищила 24 млн грн. Дитячі обласні медзаклади отримали високотехнологічне обладнання майже на 21 млн грн, цитометр та набір реагентів вартістю понад 11 млн грн для діагностики орфанних захворювань тощо. У червні 2025 року Київська обласна рада та Місія ASB підписали меморандум, що передбачає продовження підтримки освітніх, соціальних і медичних установ області у 2026–2028 роках.

Співпраця з Червоним Хрестом, яку Семенова координує з 2022 року, охопила приблизно 220 тисяч мешканців області. Загальний обсяг наданої допомоги становить 263,5 млн грн. Обласна організація Червоного Хреста спільно з міжнародними представництвами реалізують більше 20 соціальних та гуманітарних проєктів, що мають загальний бюджет понад 55 млн грн.

За ініціативи Семенової на Київщині запровадили відзнаку «Нагрудний знак борця за незалежність України у ХХ столітті». Перші 56 нагород цьогоріч вручили членам Народного Руху України та родинам військових, які загинули. 

Семенова також підтримує розвиток освіти, зокрема популяризує молодих дослідників, які є вихованцям КЗ КОР «Мала академія наук учнівської молоді». 

Упродовж року вона працювала з громадами, соціальними закладами та медичними установами над реалізацією проєктів реабілітації, допомоги пораненим військовим і підтримки родин загиблих.

17. Володимир Карплюк

Ексмер Ірпеня, голова політичної партії «Нові обличчя»

У липні 2025 року поставили остаточну крапку в політичному протистоянні Ірпінської міської ради з Олександром Маркушиним. Подейкують, що саме за ініціативи Володимира Карплюка, депутати висловили недовіру вже ексмеру, який оскаржував це рішення в суді, але програв. Це стало можливим завдяки монолітності депутатської більшості в раді, де Карплюку як лідеру «Нових облич» вдалося об’єднати інтереси політичних сил.

Наприкінці року партія Карплюка остаточно визначилася з кандидатом на посаду міського голови Ірпеня. «Нові обличчя» зробили ставку на депутата двох скликань Олександра Пащинського, якому доручили посаду першого заступника міського голови. Це суттєво підвищило його шанси на майбутніх виборах. Виборча кампанія Пащинського вже стартувала й стала однією з наймасштабніших на Київщині.

До того ж Карплюку вдалося втримати представницю своєї партії Ірину Захарченко на посаді в.о. голови Бородянської громади попри спроби опонентів її усунути. Упродовж року Бородянка увійшла до числа всеукраїнських лідерів з відбудови пошкодженої інфраструктури. Також Карплюк зберіг політичний вплив на місцеві ради Коцюбинського, Вишневого, Боярки та Білогородки. Цьогоріч вдалося посилити співпрацю й зі всеукраїнськими та обласними політичними елітами.

Його компанія Товариство «ВІДВАЖНИХ» завершує будівництво ЖК «River Port» та пристоличного котеджного містечка «О.Краса». Наразі завершується зведення ЖК «Q10», а «Інвестиційна група «Молодість» здала в експлуатацію ЖК «Атмосфера» у Вишневому та ЖК «Молодість» в Ірпені.

Карплюк традиційно фінансує найбільшу в Україні за розміром преміального фонду літературну премію та низку великих мистецьких проєктів, як-от: Міжнародний фестиваль перекладачів «Кочур-Фест», Всеукраїнський художній пленер «Намальований Ірпінь». У межах започаткованого ним видавничого проєкту «Бібліотека «Слова Відважних» цьогоріч видали унікальну книгу раніше неопублікованих віршів Василя Симоненка «Просто неба».

18. Олександр і Галина Гереги

Співвласники групи компаній «Епіцентр К»

Мережі «Епіцентр К» та «Нова лінія» є одними з ключових гравців українського ринку будівельних і господарських товарів та разом об’єднують щонайменше 72 торгові центри по всій країні. В умовах повномасштабної війни компанія продовжила розвивати бізнес і не згорнула інвестиційні програми, навіть попри втрату щонайменше десяти торгових центрів унаслідок російської агресії. Стратегія групи передбачає розширення мережі до 500 магазинів упродовж 20 років. Водночас будівництво та розвиток великих торговельно-розважальних центрів у воєнний період у медіа та соціальних мережах нерідко характеризували як «диснейленди під час війни», що стало одним із репутаційних викликів для бізнесу та його власників.

Ще одним чутливим аспектом стало питання організації роботи торгових центрів під час повітряних тривог. За повідомленнями компанії, такі рішення залежать від регіону та рівня безпекових ризиків – від повного закриття до тимчасового призупинення. Утім, упродовж року громадяни неодноразово обурювалися, що деякі магазини продовжували працювати навіть в умовах повітряних загроз, що посилило дискусії щодо діяльності мережі.

Найбільш резонансною з усіх публічних історій навколо бізнесу родини Герег залишалася тема можливої торгівлі на окупованих територіях – і саме в цій справі 2025 року Державне бюро розслідувань поставило крапку. Кримінальне провадження закрили, не встановивши достатніх доказів для передачі до суду.

Паралельно з роздрібним сегментом родина Герег розвиває аграрний напрям. Активи «Епіцентр–Агро» охоплюють вирощування, зберігання та логістику сільськогосподарської продукції, а 2025 року група розпочала трейдинг агропродукції. Окрім комерційних напрямів, Гереги інвестують у спорт: цьогоріч ФК «Епіцентр» дебютував в Українській Прем’єр-лізі.

Бізнес і публічні проєкти родини доповнює політична присутність. Олександр Герега є чинним народним депутатом України. Із 2012 року виборці тричі надавали йому мандат довіри, обираючи до Верховної Ради VII, VIII та IX скликань. У парламенті нинішнього скликання він входить до складу Комітету з питань бюджету.

19. Рінат Ахметов

Олігарх

Рінат Ахметов 2025 року залишається одним із найбільш публічно обговорюваних власників критичної інфраструктури – насамперед через поєднання приватних інвестицій, роботи енергетичних компаній та постійної участі держави у фінансуванні відновлення.

Упродовж року журналістські розслідування та відкриті реєстри знову фіксували активну забудову в Конча-Заспі, пов’язану з Ахметовим та його оточенням. Ідеться про масштабний житловий об’єкт із великою площею землі, який у медіа неодноразово називали одним із найдорожчих приватних маєтків в Україні. Попри війну та загальну економічну ситуацію, будівельні роботи тривають.

Паралельно компанії групи ДТЕК, що контролюють значну частину обленерго, 2025 року продовжували практику жорсткого контролю за платежами. Відключення за борги залишалися одним з основних інструментів впливу, навіть у періоди, коли регіони системно потерпали від аварійних та стабілізаційних знеструмлень. У низці міст і громад люди проводили без електрики по 8-12 годин на добу, а механізми компенсації за тривалі відключення фактично не застосовували.

Після масованих обстрілів енергетичної інфраструктури обленерго, що входять до орбіти Ахметова, неодноразово публічно заявляли про необхідність додаткового захисту підстанцій і мереж. Основний акцент робили на потребі фінансування укриттів та відновлювальних робіт за кошти державного бюджету та закордонних партнерів. Фактично значну частину витрат на підтримку та захист приватних енергетичних активів перекладали на публічні ресурси.

На цьому тлі Ахметов продовжував активну бізнесову діяльність за межами України. Його міжнародні компанії, зокрема в металургійному секторі, продовжували інвестувати в активи в ЄС та інших країн, розширюючи виробничі потужності й присутність на зовнішніх ринках. 

У підсумку 2025 рік став для Ахметова роком контрасту: стрімке нарощування приватних і міжнародних активів і водночас залежність української енергетики, зокрема контрольованої його структурами, від державних коштів, при високому соціальному навантаженні на споживачів.

20. Леонід Глиняний

Депутат Київської обласної ради, бізнесмен

2025 року в найбільшому місті Київщини – Білій Церкві – остаточно склалася нова політико-економічна конфігурація. Її ключовою фігурою став найбагатший депутат обласної ради Леонід Глиняний. За останній рік він зі статусу «першого серед рівних» перейшов до ролі фактичного центру ухвалення рішень у місті, скориставшись послабленням позицій олігарха Костянтина Жеваго.

Ще кілька років тому Біла Церква залишалася важливим вузлом бізнес-структур Жеваго – від «Росави» до суміжних промислових підприємств. Після санкцій РНБО на початку 2025 року, а також тривалих судових процесів і блокування активів за кордоном Жеваго фактично втратив можливість керувати власним майном. Тоді в місті посилив вплив його давній компаньйон Глиняний.

Він скористався послабленням позицій Жеваго, щоб установити контроль над ключовими активами Білої Церкви. Насамперед ідеться про шинне підприємство ТОВ «Преміорі», щодо якого 2025 року розгорнулися судові спори та процедура банкрутства.

18 березня 2025 року Господарський суд Київської області відкрив справу про банкрутство «Преміорі» за заявою компанії «Інвест Трансфер», яка викупила борг заводу перед «Росавою» на суму 62 млн грн. У медіа ці події охарактеризували як «контрольоване банкрутство» – механізм, що дав змогу сформувати нову управлінську вертикаль на одному з ключових підприємств міста.

Скандал щодо «Преміорі» викликав настільки гостру реакцію з боку Жеваго, що його канал «Еспресо» опублікував матеріали, де прямо звинуватив Глиняного в рейдерстві та захопленні заводу. Останній ситуацію публічно не коментував. Та й навіщо, якщо все і так вийшло?

Паралельно з успіхами на підприємницько-рейдерській ниві Глиняний фактично контролює місцеву владу Білої Церкви. Після того, як колишній мер Геннадій Дикий, побоюючись проблем із правоохоронними органами, пішов служити у Збройні сили, обов’язки голови виконує Володимир Вовкотруб, який орієнтується на Глиняного і має з ним тісні зв’язки. Саме через нього бізнесмен отримав можливість впливати на виконком та ключові комунальні підприємства.

До того ж більшість депутатів міської ради орієнтуються на групу Глиняного, що дозволяє просувати «потрібні» рішення без опору. Отже, у Білій Церкві олігарх контролює основні промислові підприємства, має підтримку виконкому та більшість у міській раді.

Глиняний зберігає позиції й поза межами Білої Церкви, зокрема в Сквирській громаді, де має вплив на мера та працюють його підприємства – ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» і ТОВ «Шамраївський цукровий завод».

21. Ігор та Марина Сапожки

Голова Броварської міської територіальної громади та депутатка Київської обласної ради

Понад 20 років Ігор Сапожко залишається ключовою фігурою в управлінні Броварами – від депутата, а згодом голови міської ради до посади очільника територіальної громади.

В умовах повномасштабної війни пріоритетом його діяльності стала допомога ЗСУ. Упродовж 2025 року Сапожко здійснив понад два десятки поїздок до військових підрозділів. Броварська громада системно передавала захисникам і захисницям автомобілі, дрони та інше необхідне спорядження.

Броварська ТГ також підтримує громади-форпости – Дергачівську громаду Харківської області, Шосткинську громаду Сумської області та релоковану до Броварів Сватівську міську військову адміністрацію Луганської області.

Водночас Сапожку вдалося налагодити міжнародні зв’язки. Партнери з німецьких міст Єна, Ерланген, округу Лан-Ділль, а також із Франції, Польщі та США надають підтримку комунальним підприємствам, медичним і освітнім закладам.

Попри воєнні виклики, у громаді реалізують соціальні проєкти. Одним із найбільш помітних досягнень 2025 року стало відкриття збудованої «із нуля» початкової школи для 960 здобувачів освіти. Тут, зокрема, уже навчаються 53 учні з особливими освітніми потребами, для яких облаштували ліфти, пандуси, навігацію шрифтом Брайля, адаптували санітарні приміщення тощо.

Окремий напрям – підтримка ветеранів. У громаді працює центр «Ветеран PRO», розвивають адаптивний спорт, зокрема ампфутбол і плавання. Цьогоріч за підтримки міської влади відбувся благодійний турнір із боксу, під час якого вперше в Україні провели офіційний бій ветеранів на кріслах колісних. Подією вечора став титульний поєдинок броварчанина Віктора Постола, у якому він здобув перемогу.

Марина Сапожко представляє інтереси мешканців Броварського району в Київській обласній раді. Упродовж 2025 року вона брала участь у всіх пленарних засіданнях КОР та працювала в складі постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства й соціального захисту населення. На окрузі депутатка опрацьовувала індивідуальні звернення мешканців і сприяла наданню адресної матеріальної допомоги – 2025 року підтримку отримали приблизно 250 родин.

22. Руслан Олійник

Заступник начальника Київської ОВА, підполковник Збройних сил України

Руслан Олійник – один із ключових управлінців команди Миколи Калашника, який відповідає за безпеку та оборону Київщини. У його компетенції – підготовка та проходження опалювальних сезонів, реагування на надзвичайні ситуації, координація сил правопорядку й оборони, підтримка військових та розвиток системи національного спротиву.

Після початку повномасштабного вторгнення рф Олійника призвали до Збройних сил України. Уже у квітні 2022 року він став координатором комендатури Київщини з питань внутрішньої безпеки, а згодом – комендантом області. Саме під його керівництвом сформовали механізми взаємодії військових, правоохоронців і громад, що дали змогу регіону швидко стабілізуватися після бойових дій.

На посаді заступника начальника КОВА він вибудував чітку вертикаль управління та забезпечив постійну комунікацію між Київщиною, профільними міністерствами та силовими структурами. Одним із його рішень стало запровадження регулярних штабних навчань із реагування на надзвичайні ситуації. До тренувань залучають підрозділи ДСНС, поліцію та служби громад, що дозволяє відпрацьовувати спільні дії в умовах реальних загроз.

Важливу роль у роботі Олійника відіграє підготовка населення. Він ініціював створення Київського обласного центру підготовки до національного спротиву, де навчають тактичній медицині, вогневій підготовці, роботі з безпілотниками та поведінці в умовах стресу. Навчання вже пройшли майже вісім тисяч людей, і приблизно п’ята частина з них приєдналася до Сил оборони.

Окремий напрям – екологічна безпека та розмінування. Завдяки співпраці з ДСНС, операторами протимінної діяльності та міжнародними організаціями в області очистили понад 38,5 тисяч га територій, серед яких 8,5 тисяч – сільськогосподарські землі.

Запропонувавши нові проєкти, які успішно реалізують, та вдало налагодивши комунікацію, Олійник за короткий час на посаді довів ефективність своєї управлінської моделі.

23. Лариса Ільєнко

Секретарка Обухівської міської ради, в.о. голови Обухівської міської територіальної громади

Навіть перебуваючи на посаді в статусі в.о. голови Обухівської міської територіальної громади, Лариса Ільєнко 2025 року просувала ідею укрупнення громад навколо Обухова, зокрема Козинської та Української. В експертних колах це розглядали як спробу акумулювати фінансові й земельні ресурси та зміцнити політичні позиції перед місцевими виборами. Як показує досвід минулих років, задля утвердження влади вона готова діяти жорстко.

Поки Ільєнко вибудовувала контроль над впливом і ресурсами, антикорупційні органи зафіксували серйозні розбіжності в її декларації. У липні 2025 року НАЗК виявило недостовірні відомості на понад 32 млн грн і ознаки незаконного збагачення ще майже на 13 млн грн – загальна сума невідповідностей перевищила 45 млн грн. За цими фактами відкрили кримінальне провадження. Наразі розслідування веде Національна поліція, утім, цілком імовірно, що справу передадуть до НАБУ.

Перевірка декларації лише доповнила довгий перелік резонансних історій, у яких Ільєнко фігурує вже не перший рік. Ще 2016 року її ім’я пов’язували з незаконним видобутком піску в селі Козин, де, за оцінками фахівців, державі завдали збитків на сотні мільйонів гривень. Окремим епізодом стало розслідування щодо рейдерського захоплення столичного ПрАТ «АТЕК» – 2021 року Ільєнко оголосили підозру в розтраті майна підприємства на суму понад 162 млн грн. У публічному просторі також з’являлися згадки про її можливу причетність до організації замаху на командира грузинського легіону Мамуку Мамулашвілі. Крім того, із її ім’ям пов’язували спробу силового переформатування влади в Обухівській районній раді.

Попри скандали та кримінальні провадження, станом на кінець 2025 року Ільєнко зберігає контроль над управлінням громадою, послідовно формуючи образ меценатки. Вона бере участь у заходах для молоді й спортсменів та підтримує соціальні ініціативи, зокрема через власний благодійний фонд «Київська Русь».

24. Олександр Горобець

Народний депутат України 

Депутат від 95-го округу, представник «Слуги народу» Олександр Горобець – один із найактивніших парламентарів IX скликання. Він є співавтором майже 400 законопроєктів, третина з яких стала законами. Серед ініціатив – соціальний захист, правова охорона майнових прав, реформа землеустрою, підтримка військових та розвиток місцевого самоврядування.

Як член профільного комітету Горобець працює над стратегією енергетичної незалежності та підготовкою до опалювального сезону. За його сприяння лікарні Бучанського району отримали обладнання для безперебійного енергопостачання, а в Коцюбинському та інших громадах впровадили альтернативні системи опалення.

Окрім роботи в парламенті, Горобець системно працює й в окрузі, зокрема над розвитком соціальних послуг у Коцюбинському, Боярці, Вишневому, Ірпені та інших громадах. 

Із початку повномасштабної війни нардеп активно волонтерить, допомагаючи ЗСУ технікою й генераторами. 2024 року він ініціював перевірку використання коштів на відбудову Київщини, що виявила порушення в Гостомелі, та провів низку міжнародних зустрічей щодо підтримки України й розвитку відновлювальних джерел енергії.

Також Горобець очолює підкомітет зі сталого розвитку, стратегії та інвестицій, де, зокрема, працює над питаннями модернізації ЖКГ. Окрім цього, він є членом Тимчасової слідчої комісії ВР щодо розслідування можливих порушень у фінансуванні лікування та реабілітації військовослужбовців.

2025 року народний обранець продовжив зустрічі з іноземними партнерами, обговорюючи підтримку України в умовах війни. Його робота спрямована на залучення інвестицій та технологій для модернізації енергетичного сектору.

Журналісти відзначають, що Горобець входить до десятки депутатів за кількістю законопроєктів, але водночас називають такий стиль роботи простим «колекціонуванням» ініціатив. Також йому приписують зв’язки з будівельним бізнесом: до обрання депутатом Горобець працював у будівельній компанії «СфераЖитлоБуд» та в ДП «Укрспирт». Тому опоненти іноді ставлять під сумнів його незалежність від забудовників.

25. Ірина Старенька

Начальниця Білоцерківської районної військової адміністрації

2025 року Ірина Старенька знову опинилася в центрі управлінських процесів Київщини, повернувшись у крісло голови Білоцерківської РВА. Це вже друге її призначення на цю посаду за останні роки й логічне продовження кадрової траєкторії, яка охоплює роботу як на районному, так і на обласному рівні виконавчої влади.

Професійний шлях Старенької доволі показовий: після першого призначення головою Білоцерківської адміністрації вона перейшла працювати в обласну адміністрацію, а 2025 року знову повернулася до керівництва районом. Така формула свідчить про збереження управлінської довіри до неї в умовах війни та постійних кризових викликів.

Упродовж цього року Старенька зосередилася на посиленні координації між районною адміністрацією, територіальними громадами та обласною владою. Під час її роботи в Білоцерківській РВА вдалося налагодити ефективну співпрацю з головами громад, що стало критично важливим для оперативного ухвалення рішень у воєнний період. Серед практичних результатів – увага до облаштування укриттів, належна підтримка військовослужбовців і їхніх родин, а також системна підготовка району до опалювального сезону.

Окремим напрямом стала енергетична безпека району. Цьогоріч провели аудит енергетичної інфраструктури з метою виявлення проблемних ділянок, запровадили альтернативні методи опалення в соціально важливих закладах – медичних, освітніх і соціальних установах. Також налагодили взаємодію з Київською ОВА та міжнародними партнерами для оперативного відновлення пошкоджених енергетичних об’єктів.

Досвід роботи в обласній адміністрації Старенька використовувала для швидшого погодження рішень, залучення ресурсів і вибудовування вертикалі взаємодії між районом та областю. Саме поєднання процедурності й оперативності називають однією з її ключових переваг. На цьому тлі Стареньку дедалі частіше називають потенційною кандидаткою на посаду мера Білої Церкви. 

26. Олег Іваненко

Депутат Київської обласної ради, паралімпієць

У жовтні 2025 року Олег Іваненко оголосив про завершення своїх повноважень у Київській обласній раді, відмовившись від продовження каденції під час воєнного стану. Його рішення стало помітним кроком у регіональній політиці, адже він відкрито склав мандат, наголосивши на важливості дотримання принципів місцевого самоврядування. Попри вихід із депутатського корпусу, Іваненко залишається активним у публічній сфері. 

Однією з ключових подій року стало відкриття нової початкової школи в Броварах. Її будівництво стартувало ще 2020 року за підтримки депутатського фонду Іваненка, із якого виділили понад 20 млн грн. Це перша комунальна школа, побудована в місті за понад 30 років. Вона розрахована на 960 учнів і має сучасну інфраструктуру, інклюзивне середовище та STEM-компонент. 

2025 року Іваненко зосередився на міжнародній діяльності, зокрема в США, де проводить зустрічі з діаспорою, громадськими організаціями та партнерами, аби посилити підтримку України й привертати увагу до потреб оборони та відновлення. Це логічне продовження його попередніх ініціатив – численних поїздок на передову у 2022–2024 роках, забезпечення переселенців та військових технікою, гуманітарною допомогою, організації та участі в благодійних спортивних проєктах.

Важливою складовою його роботи залишається сфера інклюзії. Центр фізичної та психологічної реабілітації «Прагнення», який Іваненко створив у Броварах, працює вже два десятиліття та залучає до роботи людей із інвалідністю, зокрема ветеранів.

Цьогоріч вплив Іваненка визначають його громадська активність, участь у соціальних проєктах і спроби посилити міжнародну підтримку України. 

27. Сергій Панченко

Бізнесмен

Сергій Панченко – агроінвестор із Кіровоградщини, який уже тривалий час працює на Київщині. Його бізнес зосереджений у Білоцерківському та Обухівському районах і об’єднує низку юросіб (зокрема «Узин-Агроінвест», «Агроспілка Малолисовецька», «Агрохолдинг Сквира», «Агрохолдинг «Легіон» тощо), що спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.  

Хоча погодні умови цьогоріч були не надто сприятливими, 2025 року компанії Панченка декларують високі показники врожайності, що може свідчити про ефективність роботи команди. Окремий актив бізнесмена – елеватор у Сквирі з потужністю понад 100 тисяч тонн одночасного зберігання. Поточного року вдалося наростити потужності свинокомплексу «Узин-Агроінвест» до 30 тисяч голів, що наразі вважають одним із найбільших у регіоні.

Станом на 2025 рік приблизно 15 тисяч власників паїв мають договори оренди з компаніями Панченка. У середньому плата становить майже дев’ять тисяч гривень за гектар. Паралельно бізнес вибудовує лояльність через «соціальний пакет» для пайовиків (подарунки до свят, адресна допомога) та партнерство з громадами: для Узинської ТГ 2025 року за спонсорські кошти придбали екскаватор і генератор.

Із початку повномасштабної війни бізнесмен підтримує ЗСУ: за 2025 рік Панченко скерував понад три мільйони гривень на потреби військових, їхніх сімей та ВПО (продукти, медикаменти, засоби захисту, дрони, авто). Підприємства продовжують працювати та забезпечують понад 1000 робочих місць, наповнюючи місцеві бюджети податковими надходженнями.

У політиці інтереси Панченка представляє дочка Ірина, яка є депутаткою Київської облради від ВО «Батьківщина», проте поки не зрозуміло, чи буде вона балотуватися повторно, адже наразі залишається доволі пасивною в медіапросторі. 

28. Ігор Шалімов

Депутат Бориспільської міської ради, забудовник

Ігор Шалімов понад десять років очолює ПрАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» – один із найбільших виробників бетону та залізобетонних конструкцій в Україні, що зберігає динаміку розвитку навіть у період повномасштабної війни. Підприємство, де працює приблизно 500 співробітників, спеціалізується на збірних залізобетонних каркасах. Комбінат неодноразово відзначали галузевими нагородами.

Бізнес під керівництвом Ігоря Шалімова в співпраці з ПрАТ «Агробудмеханізація» його батька, Володимира Шалімова, реалізував низку соціальних та інфраструктурних проєктів. Зокрема, ідеться про зведення школи на 950 дітей у селі Чайки Києво-Святошинського району та капітальне оновлення дитячого садка в селі Гора Бориспільського району. 

У воєнний час Шалімов активізував волонтерську діяльність. «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» регулярно спрямовує кошти на підтримку Сил оборони, допомогу пораненим і забезпечення підрозділів на фронті. Депутат також долучається як меценат до спортивних ініціатив Борисполя, підтримуючи молодь міста.

За особистий внесок у підтримку військових Шалімова нагородили відзнакою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» та медаллю «Золотий тризуб» від Міністерства оборони України.

2025 року як голова фракції «Слуги народу» у Бориспільській міській раді Ігор Шалімов зберігає вплив на місцеву політику та розвиток інфраструктурних програм у громаді, поєднуючи політичну діяльність із керуванням одним із ключових підприємств будівельної галузі регіону.

29. Костянтин Єфименко

Бізнесмен, президент групи компаній «Біофарма»

Упродовж 2025 року Костянтин Єфименко активно намагається повернутися в інформаційний простір як «обличчя» одразу двох великих бізнесів – «Біофарма» (заготівля плазми, виготовлення препаратів крові) і «Tribo» (виробник гальмівних систем та фрикційних матеріалів). Він регулярно дає інтерв’ю й публічно формує образ технологічного виробника та власника «білого» бізнесу. Утім, сумнівний бекграунд міністра транспорту часів Януковича нікуди не зник. 

Як представник фармацевтичного напрямку Єфименко увійшов до Ради з питань підтримки підприємництва при Президентові України. На Київському міжнародному економічному форумі він заявляв про інвестиційні наміри розміром приблизно 500 млн доларів на сім років, а також озвучував ідею відкрити виробництво в Румунії для виходу на Балкани. На тому ж форумі Єфименко публічно говорив про проблеми освіти та дефіцит фахівців, апелюючи до власних вкладень у лабораторії й навчальні програми.

У вересні 2025 року медіа повідомляли про хід будівництва заводу в Ужгороді – звели корпуси, під’єднали енергомережі, розпочали монтаж обладнання. Першу чергу планують запустити 2026 року. Проєкт передбачає приблизно 80 млн євро інвестицій і створення 150 робочих місць. 

2025 року «Біофарма» долучилася до благодійних подій у Білій Церкві: брала участь у марафоні, прибуток від якого скерували на реабілітацію військових і цивільних.

Утім, варто пам’ятати, що в медіа «старшим партнером» президента ГК «Біофарма» називають одіозного олігарха Василя Хмельницького. Тому образ повністю автономного Єфименка – перебільшений. Він керує доволі успішним бізнесом, однак його стабільність залежить від того, чи не загостриться публічна увага до Хмельницького через його зв’язки з росією. З огляду на стратегічне значення Білої Церкви група Хмельницького–Єфименка, найімовірніше, заявить про себе на майбутніх виборах.  

30. Владислав Байчас

Секретар Бориспільської міської ради, в.о. голови Бориспільської міської територіальної громади 

Із 2023 року на період мобілізації міського голови Володимира Борисенка виконує обов’язки Бориспільського міського голови. За цей час Байчас зумів об’єднати більшість депутатського корпусу. Це позитивно відобразилося на результатах роботи. Зокрема, важливим її показником є сума, спрямована на матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України, – понад 64 тис. грн. 

Підприємства, організації, установи різних форм власності, які діють на території громади, протягом року реалізували 24 інвестиційні проєкти загальною вартістю понад пів мільйона гривень. Окрім цього, вдалося покращити інфраструктуру Борисполя: побудували споруду цивільного захисту на території Іванківського ліцею, капітально відремонтували харчоблок Бориспільського ліцею «Лідер», реконструювали будівлю Рогозівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини з приміщеннями для проживання медичних працівників, а також відремонтували приміщення лікувального корпусу для облаштування реабілітаційного відділення КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». Робота над ще кількома інфраструктурними проєктами триває.

Упродовж року за кошти місцевого бюджету надали допомогу майже 40 тисячам мешканців відповідно до програми «Турбота» на суму понад 31 млн грн. Продовжує функціонувати соціальний центр «PROдобро. Бориспіль», який дбає про вразливі категорії населення, внутрішньо переміщених осіб, родини захисників і захисниць, пенсіонерів тощо. За рік, що минув, допомогу отримали майже 46 тисяч осіб. У місті також успішно працюють ветеранський центр «VeteranPRO» та Центр життєстійкості – дружній, безбар’єрний простір, куди може звернутися кожен житель громади і отримати психосоціальну підтримку.

Цьогоріч Бориспіль розвивав партнерську співпрацю з містами-побратимами та налагодив нові міжнародні контакти, зокрема з італійським містом Ф’юмічіно.

31. Віталій Ярема

Колишній Генеральний прокурор України

Зараз Віталій Ярема тіньовий політичний гравець, хоча в минулому був генеральним прокурором, нардепом та Першим віцепрем’єр-міністром України. Сьогодні він не має формальної посади, але в регіональних розкладах його прізвище звучить регулярно. Деяким «ділкам» дружба з Яремою дозволяє вирішувати питання в чиновницьких кабінетах. Наприклад, близькістю з родиною хизується одіозний екссекретар Білоцерківської міськради Дмитро Киришун.

Після початку повномасштабної війни Ярема майже зник із медіа, натомість непублічно займається волонтерством. Він передавав для ЗСУ і сил ТрО позашляховики й автозапчастини, інструменти та продовольство з фермерських господарств. Легальний бізнес-напрям родини Ярем – агросектор, яким на Переяславщині займається брат Віталія Олександр. 

Довкола Яреми роками тягнуться історії про бізнесові та земельні інтереси в Києві та області, також подейкують про його зв’язки з фігурантами журналістських розслідувань про забудову й впливові групи. Зокрема з ним пов’язують ексдепутата Київради Геннадія Ільїна та Анатолія Даниленка – заступника Яреми у прокурорські часи.

На місцевому рівні родину представляє племінник Григорій Ярема – депутат Переяславської міськради від «Європейської солідарності»: поки що його впізнаваність радше «дворова», ніж системна. 2025 року стали помітні політичні плани Яреми по виборчому округу №98 (Бориспільщина, Згурівщина, Переяславщина, Яготинщина), де між собою чубляться два представники «слуг» – Сергій Бунін та Олександр Федієнко. Враховуючи доволі скрутне політичне становище в президентській партії, у Яреми хороші шанси на перемогу, проте це не гарантує конвертації родинного бренду в реальні голоси.

32. Сергій Бунін 

Народний депутат України

Упродовж року обранець від 98 округу Сергій Бунін поєднував роботу в парламенті та громадах. Він ініціював і домігся затвердження Концепції державної цільової економічної програми розвитку тваринництва до 2033 року, що відкрила шлях до компенсацій, модернізації ферм і стабільності для виробників. У державному бюджеті на 2025 рік передбачили окремий ресурс на підтримку тваринництва й переробки, а представники галузі неодноразово відзначали роль Буніна в ухваленні цих рішень.

У парламенті нардеп брав участь у підготовці й ухваленні понад десятка законодавчих ініціатив щодо аграрних, соціальних, безпекових питань, а також протидії корупції тощо. Депутат голосував за спрямування 64% надходжень ПДФО безпосередньо в громади. Також він працював у складі тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань неповернення валютної виручки в зовнішньоекономічній діяльності.

Паралельно Бунін дбав про налагодження міжнародних партнерств, важливих для України на глобальних майданчиках, серед яких – ООН. Він активізував контакти з японським агентством JICA та долучався до роботи парламентських делегацій, зокрема в Домініканській Республіці, де обговорювали політичну, економічну й гуманітарну співпрацю.

На окрузі народний обранець працює без акценту на публічність: здійснює виїзди в громади, обговорює інфраструктурні та соціальні питання й звітує про роботу без самопіару. Частина його діяльності залишається непублічною, зокрема підтримка спортивних, ветеранських та оборонних проєктів, а також регулярна допомога підрозділам на фронті – передача автомобілів, засобів зв’язку, дронів і генераторів.

33. Олександр Паламарчук

Голова Гатненської сільської територіальної громади

2025 року Олександра Паламарчука обрали головою Київського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації об’єднаних територіальних громад, що розширило його вплив та можливості представляти інтереси місцевого самоврядування на вищому рівні та налагоджувати співпрацю між громадами Київщини. Як очільник він підписав меморандум із Національним Конгресом українських асоціацій Італії, а також угоду про співпрацю між громадами з містом Санта Нінфа (Італія) та взяв участь у «Конференції з відновлення України», яку проводили в Римі.

Одними з найбільш помітних досягнень роботи очільника стали капітальний ремонт центральної дороги села та завершення реконструкції Гатненського ліцею. В освітньому закладі покращили умови навчання.

Цьогоріч Паламарчук очолив Федерацію настільного тенісу Київщини. Він підтримує молодих спортсменів і розвиває спортивну інфраструктуру. Також опікується щорічними турнірами з настільного тенісу та інших видів спорту, що проводять для вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців і Героїв Небесної Сотні. Ці заходи не лише сприяють розвитку спорту в громаді, а й виховують молодь у дусі патріотизму, шани до подвигів українців та громадянської відповідальності.

Рік для Паламарчука минув майже без скандалів. У січні депутатка Київради Олена Терещенко нагадала, що голова Гатного понад рік не з’являється в суді в справі 2023 року про начебто хабар розміром 120 тисяч доларів і водночас залишається на посаді. Але широкого розголосу ця історія не набула. На відміну від іншої – спорудження Національного військового меморіалу в Гатненській ТГ. Наразі влада відмежовується від активістів, які вимагали не розміщувати комплекс на землях громади.

34. Валерій Колюх

Народний депутат України

У Верховній Раді України Валерій Колюх продовжує очолювати підкомітет з питань науки та інновацій. 2025 року він активно працював над законодавчими реформами для інтеграції України до європейського освітнього й наукового простору. Серед ключових напрямів – розвиток науково-дослідницької інфраструктури, запровадження критеріїв академічної доброчесності та податкове стимулювання наукової діяльності. У межах євроінтеграційного курсу Колюх брав участь у двосторонніх зустрічах із представниками Комітету з культури та освіти Європейського Парламенту й Європейської Комісії під час скринінгу відповідності українського законодавства праву ЄС.

Ще один напрям діяльності Колюха у ВР – підтримка молодих учених і педагогічних працівників. Він просуває підвищення оплати праці викладачів і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, а також учителів загальної середньої освіти. До того ж Колюх виступав проти скорочення освітньої субвенції для малокомплектних шкіл і збереження доступу до освіти в сільській місцевості. За його сприяння заклади освіти 92 округу отримали нові шкільні автобуси для підвезення учнів. 2025 року Колюх також приділяв увагу безпеці та безперервності освітнього процесу – контролював стан укриттів, рівень енергонезалежності й готовність закладів освіти до роботи в умовах воєнного часу. 

Народний депутат має п’ять постійно діючих громадських приймалень у Володарці, Ставищі, Таращі, Тетієві та Богуславі, де цьогоріч продовжував системну роботу з громадами, проводив особисті прийоми громадян і опрацьовував звернення щодо матеріальної допомоги та правових питань. Паралельно Колюх бере участь у благодійних ініціативах на підтримку Збройних сил України та скеровує кошти на нагальні потреби фронту й окремих військових підрозділів.

35. Юліан Москаленко

Депутат Київської обласної ради, президент Київської обласної федерації боксу

Юліан Москаленко розпочав політичну діяльність 2018 року, коли став депутатом Баришівської селищної ради. 2020 року він отримав мандат депутата Київської обласної ради від партії «Слуга народу» та посаду заступника голови постійної комісії з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Минулого року також очолив Київську обласну федерацію боксу та потужно взявся реанімовувати молодіжний спорт.  

За час каденції йому вдалося реалізувати значну частину передвиборчої програми, з якою заходив у КОР. Насамперед, це підтримка громад Лівобережної Київщини у сфері соціальної інфраструктури, освіти, медицини та спорту, а з 2022 року – системна допомога Силам оборони України. Саме з початку повномасштабного вторгнення росії, завдяки спільній роботі його волонтерської команди, для ЗСУ передали понад 250 автомобілів, а також генератори, тепловізори, амуніцію, форму та інше. Відтоді ж депутат активно опікується і будівництвом та ремонтом укриттів у громадах столичного регіону..

У Київській обласній федерації боксу Москаленко основний акцент зробив на дитячо‑юнацькому боксі, зокрема для дітей військових та внутрішньо переміщених осіб. Це сприяло стабільній участі спортсменів Київщини у всеукраїнських та міжнародних турнірах, зростанню мотивації тренерів, посиленню довіри до федерації.

Важливим напрямом його роботи є збереження та відновлення наявних спортивних залів, а також адаптація шкільних і комунальних приміщень під тренування. Пріоритет –  забезпечити всі громади Київської області спортивними залами.

Москаленко вдало поєднує політичну діяльність із суспільно‑спортивною роботою, демонструючи приклад синергії між владою та громадськими інституціями.

36. Віталій Шайда

Генеральний директор «ДТЕК Київські регіональні електромережі»    

Віталій Шайда очолив «ДТЕК Київські регіональні електромережі» наприкінці 2022 року. У публічних інтерв’ю позиціонує себе як управлінець, який працює в умовах війни для забезпечення стабільності енергопостачання, але його ім’я асоціюють із олігархічним бізнесом, адже регіональна ДТЕК входить до енергетичного холдингу Ріната Ахметова. 

Серед позитивних аспектів роботи компанії під керівництвом Шайди варто відзначити оперативне відновлення електропостачання після атак рф. Світло в оселі людей повертають передусім завдяки професіоналізму й самовідданості рядових працівників.

Водночас такі відновлювальні заходи потребують значних фінансових ресурсів. Як свідчать відкриті дані, значну частину цих витрат покривають західні партнери, а не власні кошти ДТЕК, що ставить під сумнів реальну роль компанії в процесі відбудови та підкреслює її залежність від зовнішньої підтримки. 

До того ж у провідних медіа акцентують на обмежені обсяги інвестицій у відновлювану енергетику. Мовляв, попри заяви про розвиток альтернативних джерел, темпи впровадження все ж залишаються недостатніми. Звісно, це негативно впливає на імідж керівника компанії.

Попри окремі оновлення, значна частина електромереж області залишається зношеною, що призводить до аварій унаслідок падіння дерев і складних погодних умов. Аби зменшити ризики, 2025 року ДТЕК спільно з громадами Київщини розчистили понад 3,5 тис. км трас повітряних ліній.

Проблемою залишається недовіра споживачів до регіонального ДТЕК як приватної компанії, яка працює на монопольному ринку й самостійно ухвалює рішення щодо формування тарифів та розподілу витрат. Ідеться про конфлікти щодо лічильників і відключень, які люди часто сприймають не лише як технічні дії, а як управлінські рішення з відчутними соціальними наслідками, особливо в умовах війни.

2025 року Шайда зарекомендував себе як кризовий менеджер, який швидко реагує на наслідки атак, але водночас працює в системі з хронічними інфраструктурними та репутаційними проблемами.

37. Олексій Данчин

Начальник Вишгородської районної військової адміністрації

Олексій Данчин – не нова людина в орбіті чиновників Вишгородщини. До призначення начальником Вишгородської РВА в червні 2022 року він два роки виконував обов’язки очільника адміністрації. У фокусі його уваги – сфери гуманітарної допомоги, координації з військовими та соціальної підтримки ветеранів.

Цьогоріч Данчин організував проведення тренування з великого тенісу для учасників російсько-української війни. Такі заходи спрямовані не лише на спортивну активність, а й на підтримку якісного повернення ветеранів до повноцінного життя, зниження рівня стресу і соціальної ізоляції через залучення до командних занять у безпечному середовищі.

Під керівництвом Данчина Вишгородська РВА спільно з районною організацією Товариства Червоного Хреста України з перших днів повномасштабного вторгнення організовувала евакуацію населення з небезпечних територій Київщини, а нині курує доставку гуманітарних вантажів на Схід країни та підтримує внутрішньо переміщених осіб. Данчин отримав відзнаку Вишгородської районної організації Червоного Хреста «За всебічне сприяння та допомогу у виконанні гуманітарних місій».

Активність і професіоналізм начальника РВА підтверджують також численні нагороди від Збройних сил України та Міністерства оборони: нагрудний знак «Знак пошани», почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За сприяння війську», нагрудний знак командира 120 бригади територіальної оборони «Почесна відзнака командира бригади», а також подяки від командирів різних підрозділів ТрО та штурмових бригад. 

38. Анжела Макеєва

Секретарка Ірпінської міської ради, в.о. голови Ірпінської міської територіальної громади

Анжела Макеєва виконує обов’язки Ірпінського міського голови з 27 січня 2025 року. Представляє команду «Нових облич» Володимира Карплюка та комунікує з нардепом від Ірпеня Олександром Горобцем. Макеєва є потенційною кандидаткою в мери. Після усунення Олександра Маркушина з посади, вона активно взялася вирішувати проблеми, накопичені в громаді за період конфлікту між ексголовою міста та депутатським корпусом.

2025 року Ірпінська міська рада виділила рекордні понад 140 млн грн на допомогу ЗСУ. Для порівняння, 2024 року на підтримку українського війська з бюджету громади скерували приблизно 34 млн грн. Обсяг фінансування зріс на понад 300%. Це найвищий показник за увесь час повномасштабної війни.

Міськрада під керівництвом Макеєвої провела детальний аналіз стану відбудови, зосередившись на відновленні приватного сектору, зокрема на вулиці Багірова. До кінця 2025 року планували введення в експлуатацію 11 житлових будинків, і здати половину від запланованих об’єктів. Інші – мають намір завершити у першому кварталі наступного року.

Окремим важливим напрямом Ірпінської влади стало налагодження міжнародних зв’язків. У межах співпраці з НЕФКО громада отримає сучасну будівельну техніку вартістю майже шість мільйонів євро. Завдяки підтримці Азербайджану в Ірпені планують звести арт-центр, реконструювати дитячо-юнацьку спортивну школу, будинок культури та багатоквартирний ЖК.

Є досягнення й у соціальній сфері. Ірпінь – лідер Київщини за рівнем реалізації програми «єВідновлення»: різні види компенсацій отримали приблизно шість тисяч родин.

Фінансову спроможність громади демонструє виконання бюджету без урахування державних трансфертів на рівні 102,8% – понад мільярд гривень власних надходжень.

39. Олександр Федієнко

Народний депутат України

У Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко очолює підкомітет з питань безпеки в кіберпросторі. Він дуже медійний, через що часто потрапляє в скандали. Попри те, що до парламенту Федієнко пройшов за списками партії «Слуга народу», він активно працює в Бориспільському районі, що може свідчити про намір балотуватися там на наступних виборах. У січні 2025 року народний обранець публічно назвав «ідіотами» виборців, які критикували його за лобіювання інтересів місцевих підприємств.

Як законодавець, Федієнко є автором або співавтором низки законопроєктів, спрямованих на зміцнення обороноздатності країни. Частину з них критикувало суспільство. Зокрема, йдеться про законопроєкт, який передбачає заборону виїзду з країни для заброньованих осіб на період мобілізації та воєнного стану.

Окрім цього, Федієнко виступав за блокування рахунків та призупинення водійських прав ухилянтів. Водночас критики нагадували, що подібні норми вже пропонували під час розгляду законопроєкту про зміни до мобілізаційного законодавства, ухваленого у квітні 2024 року. Тоді нардепи відхилили ці положення, посилаючись на ризики порушення прав людини.

У жовтні Федієнко запевняв у готовності народних обранців захищати країну та стверджував, що й сам підписав контракт і пройшов ВЛК. Громадськість обурювалася: нардепи захищені законом від мобілізації, але якщо підписують контракт, мають служити на рівних з іншими військовими.

Після ракетної атаки на Тернопіль у ніч із 18 на 19 листопада 2025 року в медіа та соцмережах Федієнка звинуватили в можливому витоку інформації про місто та завод «Оріон», де нібито виготовляли системи РЕБ. Натомість народний обранець заперечує будь-яку причетність до ситуації та стверджує, що відео було з виставки в Києві, а його слова вирвані з контексту. Відповідні органи обіцяли перевірити цю історію, проте результатів поки немає.

40. Сергій Вовченко

Голова наглядової ради групи компаній «Молочний альянс»

Колишній депутат КОР Сергій Вовченко працює в ГК «Молочний альянс» із 2008 року. Наразі обіймає посаду голови наглядової ради. Він – почесний громадянин Яготина, а цьогоріч Київська облрада присвоїла йому ще й звання «Почесний житель Київщини».

Зауважимо, що ГК «Молочний альянс» для Київщини – це насамперед Яготин і бренд «Яготинське», проте асортимент значно ширший: у корпоративних повідомленнях компанія просуває також «Яготинське для дітей», «Пирятин» і «Славію». 2025 року Вовченко публічно наголошував на посиленому контролі сировини: Яготинський маслозавод, за його словами, уже багато років не працює з «дворовим» молоком, а на підприємства постачають молоко вищого та екстраґатунків.

Цьогоріч «Молочний альянс» представляв продукцію на міжнародній виставці «Anuga 2025» у Кельні. В інтерв’ю Вовченко говорив про інтерес інвесторів до активів «Яготинського» та вказав на приблизну оцінку підприємства – 200 млн доларів. Це може свідчити про те, що бізнес розглядають як об’єкт великих угод, а не лише як регіонального виробника. Він також публічно коментував виклики війни для молочної галузі.

2025 року «Молочний альянс» продовжує розвивати соціальний напрям: компанія підтримує ЗСУ та українців, а ТМ «Яготинське» спільно з фондом «Таблеточки» – щорічний благодійний проєкт на допомогу дітям з онкологією. «Яготинський маслозавод» – один із найбільших платників ПДФО у громаді, що дуже важливо для невеликого міста. За неофіційною інформацією, команда Вовченка планує взяти під контроль міську раду Яготина, проте поки немає кандидата, який зміг би скласти конкуренцію Наталії Дзюбі.

41. Олександр Пащинський

Перший заступник голови Ірпінської територіальної громади, чемпіон України та Європи з мотоциклетного спорту

2025 року голова фракції партії «Нові Обличчя» Олександр Пащинський суттєво посилив політичні позиції в Ірпені, об’єднавши навколо себе всі партії, представлені в міській раді, а також різні електоральні групи – від «старих ірпінських» до ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Соціологічні опитування засвідчили його статус компромісної фігури в процесі виходу громади із затяжної управлінської кризи та переходу до етапу відбудови й розвитку.

У листопаді Пащинського призначили першим заступником міського голови Ірпеня. На цій посаді він відповідає за господарський блок і діяльність ключових комунальних підприємств. Обов’язки очільника громади наразі виконує секретарка Ірпінської міської ради Анжела Макеєва, а її заступниками стали молоді та фахові представники команди Пащинського – Юлія Осінська, Сергій Канюра та Анна Неліпа. Раніше Пащинський тривалий час працював у міській раді, був депутатом двох скликань, відіграючи важливу роль у ключових процесах після деокупації громади.

Окремим напрямом залишається благодійна діяльність – його фонд системно підтримує ЗСУ, родини загиблих, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб.

Поза політикою він залишається впливовою фігурою в спорті. 2025 року Пащинський також відновив повноцінну діяльність Федерації мотоспорту України. Збірна України вперше за історію Незалежності виборола «золото» на Чемпіонаті світу зі спідвею та після десятирічної перерви повернулася до участі в чемпіонаті Європи з мотоболу. Сам Пащинський – понад 20 років у професійному мотоспорті – вісімнадцятиразовий чемпіон України, срібний і бронзовий призер чемпіонату Європи з мотокросу, майстер спорту міжнародного класу.

42. Сергій Петров

Начальник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях

Сергій Петров працював на різних управлінських посадах, пов’язаних з організацією роботи сервісних підрозділів. Має досвід у сфері адміністративних послуг та управління персоналом. Його представили як начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях 2022 року під час публічних зустрічей із громадами. Петров відповідає за роботу всієї мережі територіальних сервісних центрів столичного регіону.

У 2023–2024 роках керівник регіонального сервісного центру МВС запровадив оптимізацію системи складання іспитів на водійські права – замість дев’яти центрів створили три екзаменаційні хаби. Діяльність Петрова спрямована на впровадження сучасних стандартів обслуговування та скорочення черг. Ідеться насамперед про цифровізацію процесів: онлайн-запис та електронні сервіси.

2025 року він продовжив роботу над підвищенням якості послуг, зосередивши увагу на безпеці роботи сервісних центрів у воєнних умовах – облаштуванні укриттів і резервного енергопостачання.

Під керівництвом Петрова сервіси МВС Київщини та Чернігівщини долучалися до волонтерських ініціатив: у перші місяці після повномасштабного вторгнення організували придбання генераторів для військових частин. Це було критично важливо для забезпечення безперебійного живлення техніки на передовій. Окрім цього, закупляли ноутбуки, планшети, засоби зв’язку, потрібні для координації дій підрозділів. Також сервісні центри допомагали з ремонтом та переобладнанням автомобілів для потреб ЗСУ, сприяли передачі техніки на фронт. Співробітники центрів брали участь у зборі коштів і доставці гуманітарних вантажів, зокрема пального та запчастин.

43. Олена Шуст

Депутатка Київської обласної ради, ректорка Білоцерківського національного аграрного університету

Олена Шуст поєднує роботу ректорки Білоцерківського національного аграрного університету з діяльністю депутатки Київської обласної ради, де вона очолює комісію з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії. 

Шуст є ініціаторкою «Програми розвитку української мови у Київській області на 2023–2025 роки». Цьогоріч комісія під її керівництвом розглянула нову редакцію програми на 2026–2027 роки, що підтверджує її стратегічний підхід до мовної політики столичного регіону.

Із нагоди Міжнародного дня рідної мови Шуст започаткувала Всеукраїнський конкурс на кращий літературний твір серед здобувачів освіти України. За результатами презентували збірку творів студентської творчості «Там, де слово, живе Україна», до якої увійшли роботи зі 107 університетів та понад 40 коледжів з усієї України.

Серед ініціатив депутатки – модернізація матеріально-технічної бази шкіл і університетів. Із початку повномасштабної війни Шуст зосередила роботу на безпеці навчального процесу: облаштуванні укриттів, стабільному енергопостачанні та відновленні закладів освіти. Важливим напрямом є реформа шкільного харчування, у межах якої 2025 року придбали сучасне технологічне обладнання для харчоблоків ЗЗСО. 

Під її керівництвом університет впроваджує інноваційні освітні практики та розвиває міжнародне співробітництво з університетами країн Європейського Союзу, США, Туреччини та Нової Зеландії, а також із профільними освітніми й науковими мережами у сфері аграрної та ветеринарної освіти.

На базі Білоцерківського національного аграрного університету діють Центр розвитку особистості та Центр ветеранського розвитку, а 2025 року запрацював кар’єрний центр, орієнтований на мешканців Київщини, ветеранів, їхні родини та внутрішньо переміщених осіб.

Олена Шуст продовжує підтримувати військові підрозділи та Білоцерківський військовий госпіталь, забезпечуючи їх дронами, генераторами, зарядними станціями, амуніцією та продуктами харчування. Вона допомагає захисникам та захисницям із початку повномасштабної війни, за що має Орден княгині Ольги та «Знак пошани» від Міністерства оборони України.

44. Володимир Поперешнюк

Український підприємець, співзасновник групи компанії «Нова пошта»

Володимир Поперешнюк – один із найвпливовіших українських підприємців та співзасновник логістичної групи «Нова пошта». Створена ним і Вʼячеславом Климовим 2001 року компанія пройшла шлях від невеликої служби доставки до національного лідера, що визначає стандарти галузі в Україні.

2025 року «Нова пошта» продовжує стабільну роботу в умовах війни, зберігаючи високі темпи розвитку та інвестуючи в розширення інфраструктури. Київ та Київська область залишаються стратегічними для компанії: тут працюють великі сортувальні комплекси, офісні підрозділи та одна з найщільніших мереж відділень в Україні. Значна частина вантажопотоків проходить саме через логістичні вузли регіону, що робить Київщину ключовим центром операційної діяльності «Нової пошти».

Компанія активно реалізує низку благодійних ініціатив і соціальних проєктів. Зокрема, вона запустила програму «Гуманітарна пошта України», що забезпечує безкоштовну логістику гуманітарної допомоги через волонтерські організації та благодійні фонди, а також підтримує доставку допомоги військовим і цивільним під час війни. У межах співпраці з національною програмою «Армія+» військовослужбовці можуть надсилати та отримувати вантажі вагою до 30 кг за символічну ціну – гривню. Компанія здійснила понад 100 тисяч відправлень.

Поперешнюк публічно підтримує підприємництво, ринкові реформи та модернізацію логістичного сектору в Україні. Як співзасновник одного з найвпливовіших сервісних бізнесів країни він формує підходи до роботи галузі доставки, а «Нова пошта» відіграє важливу роль в економічному житті Київської області.

45. Павло Яцюк

Начальник Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України, генерал-майор

Центр спецпризначення «Омега» під керівництвом Павла Яцюка став одним із ключових підрозділів Національної гвардії України. Повномасштабне вторгнення генерал-майор зустрів на пенсії. Утім, у лютому 2022 року негайно повернувся до війська й особисто керував операціями на Київщині, зокрема в Мощуні, Гуті‑Межигірській, Гостомелі та Ірпені. Завдяки злагодженим діям його підрозділу та інших Сил оборони вдалося відбити спроби російських військ прорватися до Києва, стабілізувати фронт та забезпечити безпеку населення в критичні дні наступу.

Підрозділ складається з шести загонів, серед яких новий – безпілотних систем «Крила Омеги». Військові проходять багатодисциплінарну підготовку: водолазні навчання, вогневу та інженерну складові, підготовку до бойових дій на воді та роботи з дронами. 2025 року «Омега» продовжила тренування під керівництвом Яцюка, відпрацьовуючи навички для складних спецоперацій, а також інтегруючи сучасні технології в бойову діяльність.

Наразі підрозділ виконує завдання на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках, а також здійснює спеціальні операції на північних ділянках фронту. Бійці регулярно виконують складні завдання: ведуть розвідку, здійснюють засідки та рейдові дії у взаємодії з іншими підрозділами. Цьогоріч військовослужбовці «Омеги» отримали відзнаки та нагороди від Донецької ОВА за службу та мужність у захисті країни.

Яцюк приділяє особливу увагу відбору та навчанню кадрів, забезпечуючи готовність «Омеги» до широкого спектру завдань. Генерал активно комунікує з медіа, пояснює тактичні особливості операцій та нюанси підготовки спецпризначенців, що підвищує публічну впізнаваність підрозділу та його професійний авторитет. За особисту мужність і службу Яцюка відзначили державними нагородами, як-от: ордени Богдана Хмельницького II і III ступеня, почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих», відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За оборону України».

46. Дмитро Назаренко

Ексзаступник начальника Київської ОВА, начальник Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України»

2025 року Дмитро Назаренко переїхав працювати на Південь України – 28 квітня його призначили виконувачем обов’язків начальника Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України». На новій посаді він зосередився на налагоджені міжнародної співпраці. Зокрема домовився про спільну розробку дорожньої карти розвитку з представниками італійської інжинірингової компанії, що спеціалізується на реалізації глобальних інфраструктурних проєктів. Із огляду на роль АМПУ в організації імпортно-експортних процесів нинішня посада дає Назаренку можливість впливати на ключові логістичні рішення та координувати взаємодію держави з бізнесом у портовій галузі.

Призначення в.о Одеської філії «Адміністрації морських портів України» стало закономірним продовженням управлінської кар’єри Назаренка. Із 2018 року він працював у КОДА – спочатку заступником, потім першим заступником голови. У керівних кріслах Назаренко «пережив» сімох голів, в облдержадміністрації координував міжвідомчу комунікацію та брав участь у формуванні обласного бюджету.

На початку повномасштабного вторгнення рф Назаренко відіграв ключову роль в організації евакуації жителів північних районів Київщини – Бородянщини, Макарівщини, Приірпіння. Завдяки налагодженій комунікації з місцевими органами влади він зміг забезпечити ефективну координацію дій на місцях. У липні 2024 року посадовець склав військову присягу та отримав звання молодшого лейтенанта.

За час роботи в столичній області колишній заступник начальника КОВА зарекомендував себе командним гравцем і досі зберігає напрацьовані роками зв’язки з основними політичними та бізнесовими групами області. Тож, якщо Назаренко вирішить повернутися у владну вертикаль, найімовірніше, саме Київщина стане для нього базовим регіоном. 

47. Руслан Дяченко 

Голова Бориспільської районної військової адміністрації 

Бориспільський «важковаговик» Руслан Дяченко – один із найстабільніших керівників Київщини, який найдовше утримує посаду голови районної адміністрації. Кар’єрний чиновник із досвідом кризового управління, він пройшов пандемію та найважчі місяці повномасштабного вторгнення, коли від злагодженої координації залежала життєздатність району.

Уміння вибудовувати контакти – одна з ключових рис Дяченка, і результати 2025 року це підтверджують. У Бориспільській, Яготинській та Ташанській громадах відкрили нові підприємства, що створили робочі місця та забезпечили стабільні надходження до місцевих бюджетів. На Бориспільщині також з’явилися релоковані компанії, а інвестиційні проєкти, які він супроводжує, дозволяють районові нарощувати економічний потенціал навіть у воєнний час.

Міжнародний напрям Дяченко веде у властивому йому «тихому» стилі: в інфопросторі немає фото з поїздок чи кадрів із дипломатами, ніби він і не виїжджає далі Глибоцької. Та результати – нові меморандуми з донорами, технічна допомога, фінансування окремих проєктів – свідчать про постійну закулісну роботу й ефективне використання президентського мандату.

Окремий пріоритет очільника Бориспільської РВА – енергетична стійкість. Уже 70% соціальних об’єктів району перевели на альтернативні джерела опалення. Це не формальна «заміна котелень», а продуманий крок до меншої залежності від централізованих мереж, що особливо важливо в умовах постійних загроз.

За роки роботи Дяченко не фігурував у жодному гучному скандалі – рідкісна риса для чиновників Київщини. Можливо, він уміє не наживати ворогів, а можливо, просто настільки грамотно вибудовує взаємини, що опоненти тримаються осторонь.

48. Володимир Сабадаш

Депутат Київської облради

У політиці є типаж «тихих» персонажів, що живуть без телекамер і гучних дописів, але з умінням триматися на плаву набагато довше за представників тимчасових політичних проєктів. Володимир Сабадаш саме з таких: роками не «світиться» в медіа, але завжди в епіцентрі ключових подій. Він пройшов шлях від двох каденцій міського голови Василькова до рівня депутата облради.

За негласної підтримки давнього союзника, а нині в.о голови Київоблради Добрянського, він очолив комунальну комісію, що ще більше розширило його вплив. Паралельно також став керівником Держпродспоживслужби Київщини.

Критичний шлейф за Сабадашем тягнеться давно. Журналісти не раз згадували його ім’я в розслідуваннях, конфліктах у громадах чи гучних історіях за часів мерства Анатолія Присяжнюка. У кулуарних розмовах навіть озвучують версію про родинний зв’язок із Присяжнюком, але без достовірних підтверджень. Попри зміну політичної кон’юнктури, Сабадаш залишається в системі, що свідчить про серйозний тіньовий вплив на процеси в області.

Нинішній начальник Головного управління Держпродспоживслужби регулярно їздить на фронт та передає підрозділам спорядження, техніку, транспорт і медичні засоби. На Васильківщині його сприймають як «людину діла», а в облраді як надійного союзника. Його мінімум надалі – переобрання до Київоблради, що йому, імовірно, вдасться завдяки власному політичному ресурсу. Якщо доєднається до вдалого політичного проєкту, можна задуматися і про вищий рівень.

49. Наталія Баласинович

Голова Васильківської міської територіальної громади

2025 для Васильківської громади під керівництвом Наталії Баласинович став роком підтримки оборони, відновлення та розвитку міжнародного партнерства. На допомогу ЗСУ скерувати приблизно 59 млн грн. На фронт передали 120 FPV-дронів, два дрони DJI Mavic 3 PRO та інші необхідні матеріально-технічні засоби. 

Одним із важливих напрямків роботи стала допомога ветеранам. Наразі завершують підготовку до відкриття стаціонарного реабілітаційного центру на 30 ліжок. У селі Здорівка Васильківської ТГ, за фінансування БФ Андрія Засухи, збудували перше в Україні інклюзивне містечко «Квіт калини» для ветеранів, які зазнали важких поранень та втратили кінцівки. Нині там уже проживає понад 50 сімей.

Також громада активізувала відбудову та відновлення інфраструктури громади. Зокрема, зводять новий дев’ятиповерховий будинок на 96 квартир замість зруйнованого 2022 року. Окрім цього, проводять термомодернізацію пошкоджених багатоповерхівок та капітальний ремонт корпусів Васильківської лікарні.

У полі зору керівництва міськради й міжнародне партнерство: Баласинович підписала меморандум із містом Оберурзель (Німеччина) та прийняла делегації з низки європейських країн. Наразі вона веде перемовини з муніципалітетами Литви, Латвії, Люксембургу та Німеччини. Завдяки закордонній співпраці вже оздоровили понад 130 дітей пільгових категорій у країнах ЄС.

Одним із успіхів Баласинович 2025 року стала боротьба з незаконним вибуттям понад 500 га землі, які раніше нібито неправомірно включили до меж Глевахівської громади. У результаті розгляду скарги Василькова Держгеокадастр підтвердив порушення при встановленні цих меж.

50. Сергій Тимофєєв

Заступник Міністра молоді та спорту України

Сергій Тимофєєв на нинішній посаді – із 20 вересня 2024 року, перед цим очолював Департамент масового спорту та здоров’я нації Мінмолодьспорту, а протягом 2017–2024 років керував управліннями фізичної культури і спорту, згодом – молоді та спорту КОДА.

За сприяння Тимофєєва в громадах області масово облаштовували воркаут-зони, мультифункціональні та футбольні майданчики. Зокрема в Бучі відкрили «Академію спорту», що стала локацією «Активних парків». Київська область посіла перше місце в Україні за кількістю координаторів цього проєкту, що залучило тисячі людей до регулярної фізичної активності. Крім цього, дали старт ініціативі «Учнівські ігри – Спорт України», що об’єднала учителів фізичної культури навколо розвитку учнівського спорту.

Важливим напрямом стала підтримка спортсменів і тренерів. У межах програми «Київщина спортивна» (2022–2025) запровадили систему стипендій для провідних і перспективних атлетів та забезпечили стабільне фінансування резервного спорту області. Також створили єдиний Центр олімпійської підготовки шляхом об’єднання найкращих спортивних закладів регіону.  

Київщина стала центром загальнонаціональних ініціатив: провели всеукраїнський захід «Головний табір країни», реалізували проєкт «PRO НПВ», а мережа молодіжних центрів і просторів зросла майже вдвічі. 

У сфері відповідальності заступника міністра – координація розвитку фізичної культури, популяризація здорового способу життя та масового спорту, створення безбар’єрного простору, зокрема адаптивного спорту. Тимофєєв працює над флагманським проєктом «Активні парки: локації безбар’єрного дозвілля», а також опікується прифронтовими територіями, збереженням та розвитком спортивної й молодіжної сфери в умовах війни.

51. Катерина Савінова

Генеральна директорка КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня»

Під багаторічним керівництвом Катерини Савінової комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» не лише зберігає статус провідного закладу спеціалізованої допомоги, а й активно трансформується відповідно до сучасних викликів системи охорони здоров’я.

Основний акцент на оновлені матеріально-технічної бази, розвитку кадрового потенціалу та створенні комфортних умов для пацієнтів. Медустанова обслуговує приблизно 400 тисяч дітей Київщини, зокрема майже 100 тисяч ВПО. Ба більше, цьогоріч спеціалізований обласний будинок дитини в Боярці передали на баланс КОДЛ, що розширює базу для лікування дітей.

2025 року в лікарні запрацювало окреме реабілітаційне відділення, відкрили новий зал фізичної терапії та сенсорну кімнату для дітей з інвалідністю, Центр ментального здоров’я для дітей, а також ввели в експлуатацію кабінет комп’ютерної томографії.

Окрім цього, на базі КОДЛ впроваджують методи діагностики й реабілітації орфанних хвороб, а також сучасні методи анестезії та мініінвазивні втручання. Лікарі медустанови щорічно роблять понад три тисячі операцій, серед них найскладніші – новонародженим.

До того ж лікарня дбає про покращення інфраструктури закладу: завершили капітальний ремонт покрівлі головного корпусу, на фінальній стадії реконструкція онкогематологічного відділення, операційного блоку та вхідної групи екстреної допомоги з урахуванням вимог безбар’єрності.

Важливо, що Київська обласна дитяча лікарня працює автономно, позаяк має власну свердловину та кисневу станцію. Цьогоріч у грудні заклад отримав теплові помпи для підтримання мікроклімату у важливих відділеннях завдяки проєкту «Ліга тепла» та партнерству з «Vodafone Україна», а також у межах ініціативи «Промінь надії» у лікарні встановили сонячну енергосистему.

Протягом 2025 року директорці вдалося залучити до співпраці понад 200 благодійних фондів, громадських організацій, волонтерських об’єднань та приватних осіб, які надали допомогу на майже 33 млн грн.

52. Антон Задорожний

Командир 1 Президентської бригади оперативного призначення НГУ «Буревій», Герой України

«Буревій» – штурмова бригада Національної гвардії України, яка входить до складу першого корпусу «Азов», є частиною «Гвардії наступу», має почесну назву «Президентська бригада імені гетьмана Петра Дорошенка» і веде бойові дії на фронті. Це підрозділ, який став символом сили та сталевої витримки Київщини. Як відомо, у перші дні повномасштабного вторгнення саме він брав участь у боях в околицях Києва, зокрема поблизу Мощуна, Горенки, Гостомеля.

Призначення полковника Антона Задорожного 2023 року стало відповіддю на вимоги часу: «Буревій» вів активні бої, а країні були потрібні командири, здатні діяти рішуче й нестандартно. 2025 року бригада не просто тримає фронт на Куп’янському напрямку, а активно завдає ударів по інфраструктурі ворога, розвиває системну розвідку та взаємодіє з іншими підрозділами.

Під керівництвом харків’янина Задорожного 2025 року «Буревій» зміцнив репутацію однієї з найбоєздатніших частин НГУ – має хорошу координацію, мобільність і здатність виконувати як оборонні, так і наступальні завдання. Дислокація бригади у Вишгороді дає своєрідну «домашню базу» у Київській області, що важливо для логістики, підготовки й ротації.

Особистий бойовий досвід комбрига – не легенда, а факт, підтверджений операцією в Серебрянському лісі 2023 року, де Задорожний особисто під вогнем знищив вісім російських військових. Командир має низку державних нагород – 2023 року отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня, 2024 – Хрест бойових заслуг, а 2025 – йому присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Кожна з цих відзнак – це визнання мужності, самовідданості та значного внеску в оборону держави.

53. Алла Арешкович

Генеральна директорка КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер»

Алла Арешкович – генеральна директорка КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер», який сьогодні закриває практично весь спектр діагностики та лікування онкологічних і передпухлинних захворювань. За понад 75 років роботи диспансер виріс із поліклініки до системи з трьох підрозділів (Київський, Білоцерківський і хоспіс) та включає 14 відділень, дві консультативно-діагностичні поліклініки та чотири лабораторії. Фактично це опорна структура для всієї області. 

Онкодиспансер входить до переліку надкластерних закладів спроможної мережі Київщини. Він розрахований на 400 ліжок, щороку в стаціонарах лікують понад 23 тисячі пацієнтів, проводять понад шість тисяч операцій, а поліклініка надає приблизно 134 тисячі консультацій. Умови для перебування пацієнтів постійно покращують: оголосили тендер на проведення капітального ремонту приміщень п’ятого поверху терапевтичного корпусу, а також визначили підрядника для здійснення капітального ремонту хірургічного корпусу коштом кредиту Європейського інвестиційного банку в межах «Програми для відновлення України». 

Останній епізод супроводжується серйозними скандалами. Спочатку підряд майже на 224 млн грн отримав «БЦремсервіс», але в медіа заявили про завищені ціни на матеріали та причетність родини Суркісів. Після цього договір розірвали за згодою сторін. Зрештою тендер виграла бориспільська компанія «Нідком» із пропозицією майже 225 млн грн. Цікаво, що з 2019 року «Нідком» отримала державних замовлень на 1,86 млрд грн, найбільше – від київського онкодиспансера. Журналісти повідомляли про зв’язок компанії з уже першим ексзаступником голови КМДА Миколою Поворозником.

Тендерні історії безпосередньо не пов’язані з Арешкович, адже замовником будівництва є Департамент регіонального розвитку Київської ОВА. Водночас ці скандали негативно впливають на репутацію онкологічного закладу та його керівництва.

54. Вадим Боднар

Командир 114 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ

Сергія Онушка на посаді командира 114 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, 70% особового складу якої становлять добровольці з Київщини, замінив полковник Вадим Боднар. Він родом із Хмельниччини. Професійний шлях розпочав після закінчення Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Із початку російсько-української війни брав участь у бойових діях на Донецькому та інших напрямках, зокрема в штурмі Савур‑могили та взятті під контроль населеного пункту Степанівка. За мужність, високий професіоналізм і вірність військовій присязі нагороджений орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів, орденом «Народний Герой України» та нагрудними знаками «За військову доблесть» і «Учасник АТО».

Із початку повномасштабного вторгнення бійці бригади брали участь в обороні столичного регіону. Нині ж під керівництвом Боднара 114 ОБрТрО виконує бойові завдання на Сході України, зокрема на Куп’янському напрямку. Підрозділи застосовують піхотні сили та безпілотні системи, які цілодобово проводять повітряну розвідку для коригування артилерії та знищення противника.

Упродовж 2025 року 114 бригада отримувала системну допомогу від громад і волонтерів столичного регіону. Підрозділам передавали необхідне обладнання для спостереження і зв’язку, техніку для роботи з безпілотними системами, засоби енергозабезпечення та інше необхідне оснащення. Цьогоріч на підтримку 114 ОБрТрО з обласного бюджету скерували понад 50 млн грн.

Цьогоріч в інформаційному просторі намагалися дискредитувати 114 ОБрТрО. Ішлося про відео та повідомлення, які нібито свідчили про «деморалізацію» особового складу. У Центрі протидії дезінформації зазначили, що ці матеріали були елементом інформаційної атаки та не відповідали дійсності. Командування бригади офіційно спростувало фейки та заявило, що підрозділи бригади зберігають дисциплінованість та боєздатність.

55. Жанна Осипенко

Заступниця начальника Київської ОВА

Досвідчена управліниця столичного регіону Жанна Осипенко курує в Київській ОВА освіту, медицину, культуру та туризм, а також Службу у справах дітей та сім’ї. Вона зберегла посаду в оновленій команді Миколи Калашника та підтверджує ефективність щоденною роботою.

В адміністрації Осипенко працює з 2012 року, пройшовши всі кар’єрні сходинки – від начальниці профільного відділу до заступниці начальника КОВА. Під її керівництвом освітня галузь Київщини швидко відновила роботу після деокупації. У короткі строки в усіх громадах області повернули очний навчальний процес. Важливо, що значну увагу Осипенко приділяє безпеці освітнього середовища – нині в закладах освіти функціонує 1297 укриттів.

Київщина стала пілотним регіоном реформи шкільного харчування. Працює фабрика-кухня в Бучанській громаді, 12 опорних кухонь, сформована мережа з трьох кулінарних хабів, ще три – у процесі створення. За останні роки оновили 155 харчоблоків, а найближчим часом планують будівництво ще однієї фабрики-кухні.

В області створили розгалужену мережу осередків викладання предмету «Захист України». Окрім цього, відкривають навчально-практичні центри, формують мережу профільних ліцеїв, запроваджують освітні інновації. 

Осипенко вибудовує сталий діалог із громадами та має підтримку профільних міністерств. Її робота вже стала одним із факторів стабільності освітньої галузі регіону, тож майбутнє управліниці цілком пов’язане з Київщиною.

56. Віктор Світовенко

Депутат Київської обласної ради

Віктор Світовенко є головою фракції ВО «Батьківщина» у Київській обласній раді. Входить до комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції. Працює як із територіальними громадами Київської області, так і парламентськими структурами з питань регіональної політики.

2025 року він опрацьовував соціально чутливі ініціативи в умовах воєнного стану, зокрема готував звернення місцевих рад до Верховної Ради України щодо законопроєктів у сферах медичного забезпечення, реабілітації та протезування військовослужбовців, ветеранів і осіб, звільнених із полону, а також щодо підтвердження трудового (страхового) стажу осіб, які втратили документи внаслідок збройної агресії або тимчасової окупації. Окрім цього, брав участь у розгляді питань соцзахисту з урахуванням можливих наслідків і необхідності дотримання балансу між державними механізмами та конституційними правами громадян, зокрема щодо законопроєкту №14005.

У Київській обласній раді Світовенко представляє інтереси громад свого виборчого округу. Як і раніше, 2025 року його робота була спрямована на розвиток дорожньої мережі, модернізацію комунальної та критичної інфраструктури, а також на підтримку закладів освіти й соціальної сфери громад області.

Світовенко декларує значний обсяг майнових активів. Його діяльність періодично перебуває у фокусі суспільної та медійної уваги у зв’язку з обговоренням питань прозорості, державних закупівель і фінансових операцій, пов’язаних із бізнесом родини.

57. Артем Левітас

Депутат Бучанської районної ради, волонтер фонду GEM

2025 року Артем Левітас зосередився на волонтерстві й практичній участі в процесах відбудови країни. Його батько Ігор Левітас – авторитетний київський бізнесмен і чинний депутат Київської обласної ради від ВО «Батьківщина». Його добре знають у Борисполі як власника міського ринку. Левітас-старший активно допомагає сину робити кар’єру, позаяк має серйозний вплив у регіоні. 

2021 року Артем Левітас став депутатом Бучанської районної ради від партії УДАР.  Раніше він був помічником одного з нардепів Верховної Ради VIII скликання, тому розуміється на парламентських процедурах та механізмах державної політики. Утім, 2023 року він склав мандат на користь волонтерства у фонді GEM – міжнародній гуманітарній організації, що працює в зонах катастроф та криз. Після початку повномасштабного вторгнення GEM, спільно з Фондом американського мецената Говарда Баффета, активно допомагає Україні з логістикою гуманітарних вантажів, підтримкою постраждалих громад та відбудовою інфраструктури. На Київщині роботу GEM курує Андрій Негрич.  

Після 2022 року роль місцевих політиків змінилася: суспільство очікує від них не банального представництва, а конкретних дій. У цьому контексті перехід Левітаса до гуманітарної діяльності виглядає цілком логічним. Його співпраця з GEM під керівництвом Негрича вписуються в ширший тренд: міжнародні фонди стають ключовими гравцями у відбудові України, а українські менеджери – їхніми драйверами на місцях.

58. Сергій Гулієв

Депутат Вишневої міської ради, підприємець

Сергій Гулієв дуже впізнавана особистість не тільки у Вишневому та Бучанському районі, а й у столичному регіоні загалом. Тричі депутат Вишневої міської ради бере активну участь у політичному та соціальному житті області, а також залучений до роботи депутатського корпусу, орієнтованого на врахування позицій мешканців під час ухвалення управлінських рішень.

У передмісті Києва стабільно працює приватна фірма Гулієва «Департамент охорони», яка надає послуги пультової та фізичної охорони для бізнесу та приватних осіб. Паралельно він керує громадським формуванням у Святопетрівському, Шпитьках і Крюківщині, яке забезпечує громадський порядок та комунікацію з мешканцями щодо безпекових питань. До речі, до цих формувань до початку повномасштабного вторгнення пріоритетно працевлаштовували ветеранів АТО/ООС, що сприяло їхній адаптації до цивільного життя. Також Гулієв курує діяльність спільноти «Безпечний регіон», яка інформує жителів про безпекові ризики та координацію дій під час надзвичайних ситуацій.

Довіра до депутата, зокрема, ґрунтується на ефективній роботі його благодійного фонду, який створили за декілька днів до початку повномасштабної війни. Із моменту заснування реалізували низку соціальних проєктів, допомогли місцевим громадам та військовим. Протягом року БО «Благодійний фонд Сергія Гулієва» передала ЗСУ та територіальній обороні спорядження, медичні матеріали, засоби зв’язку тощо. За таку роботу Гулієв має подяки від десантно-штурмових військ, Федерації легкої атлетики, Київської обласної ради. Ба більше, цьогоріч фонд визнали найпотужнішим на Київщині.

Публічність, власні ініціативи у сфері безпеки та соціальної підтримки, а також сталі контакти з місцевими спільнотами підсилюють позиції Гулієва як потенційного кандидата в мери Вишневого на майбутніх виборах. 

59. Ігор Ліскі 

Голова наглядової ради EFI Group, бізнесмен

Луганчанин Ігор Ліскі – засновник та голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group, робота якої сфокусована на стратегічних секторах економіки: промисловість, деревообробка, харчова та медична галузі. Протягом останніх років EFI Group реалізувала низку ініціатив, зокрема завод високопротеїнових кормових добавок FEEDNOVA, виробництво меду BEEHIVE, медичний онлайн-хаб DOC.UA тощо.

Ключовий проєкт Ліскі в регіоні – NovaSklo, сучасний завод із виробництва високоякісного флоат-скла для внутрішнього ринку та експорту, на будівництво якого планують витратити приблизно 250 мільйонів євро. Проєкт отримує технічну та консультаційну підтримку від Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та японських партнерів. Очікується, що NovaSklo забезпечить мешканців столичного регіону понад 300 робочими місцями. 

Інвестор доволі активний у медіа: регулярно коментує економічні, промислові та інвестиційні процеси в Україні, обговорює роль бізнесу у відбудові та розвитку промисловості, а також потенціал міжнародних інвестицій. Він регулярно публікується у виданні «LB.ua», адже, подейкують, є близьким до журналістки Соні Кошкіної.

Водночас у кулуарах говорять про ймовірні знайомства Ліскі з представниками кримінального світу. До того ж вважають, що голову наглядової ради EFI Group  підтримують колишні високопосадовці, зокрема один із екссекретарів РНБО. Утім, це лише припущення, які бізнесмен публічно не коментує.

Попри те, що за сприяння Ліскі реалізовують масштабні інвестиційні ініціативи на Київщині, що створює нові робочі місця та приносить значні надходження до місцевого бюджету, неоднозначні чутки та вистовлювання щодо його зв’язків кидають тінь на репутацію інвестора.

60. Володимир Петренко

Власник АЗС UPG

2025 року мережа АЗС UPG стрімко змінює карту українського паливного ринку. Під керівництвом засновника Володимира Петренка компанія, яку він розвиває як сімейний бізнес – що для цієї галузі радше виняток, ніж правило, – не просто розширюється, а формує нову модель, у якій контроль над логістикою та інфраструктурою стає вирішальним фактором.

Цьогоріч UPG розпочала ребрендинг автозаправок Ігоря Коломойського. Наразі компанія орендує 219 АЗС, що працювали під брендами ANP та «Авіас». 34 із них розташовані в Києві та області. Запуск нових комплексів створив понад 450 робочих місць, а регулярні реконструкції та модернізація станцій покращують локальну економіку.

Вплив Петренка на столичний регіон не лише економічний. UPG активно розвиває інфраструктуру навколо своїх комплексів: облаштовує нові заїзди, місця для паркування, майданчики для вантажного транспорту. Фактично мережа орієнтується на формування «точок тяжіння» уздовж ключових магістралей Київщини. АЗК №143 у Бучанському районі здобула нагороду «Найкавовіша АЗС 2025».

Позиції Петренка посилює й те, що компанія має повний цикл постачання: морські термінали у Свіноуйсьце та Щецині, термінал у Жешуві, власні вагони та баржі. Це робить UPG найменш залежним оператором ринку та дозволяє Київській області отримувати стабільне постачання пального навіть у стресові періоди.

Бізнесмен стабільно допомагає ЗСУ. Наприклад, до 20-річчя UPG компанія передала бригаді «Лють» 20 нових позашляховиків Mitsubishi L200, а 2024 року – мобільну лікарню для волонтерської організації «FRIDA Ukraine». Водночас 2025 року UPG постачала пальне для евакуації тварин та гуманітарних ініціатив.

61. Віталій Коцур

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі

2025 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі став одним із найпомітніших освітніх проривів країни. Під керівництвом доктора історичних наук, професора Віталія Коцура заклад суттєво зміцнив позиції в ключових рейтингах. Він увійшов до 55 кращих українських ЗВО («University Impact Rankings 2025»), піднявся у Scopus-рейтингу та посів 135 місце у «Топ-200 Україна 2025». За результатами вступної кампанії УГСП став 47 у рейтингу AcademHub.

Управлінська політика Коцура базується на студентоцентризмі. У нинішніх умовах – це безпека, доступність, безбар’єрність. В УГСП продовжують розбудовувати мережу укриттів, зокрема добудували інклюзивні входи до них.

Сьогодні в університеті навчаються понад шість тисяч студентів, серед них багато ветеранів та ВПО. Під керівництвом Коцура розвивають унікальний екопростір, що об’єднує центри ветеранського розвитку, гарденотерапії, психосоціальної реабілітації, арттерапії та дитячої опіки.

Університет є містоутворювальним, тому розвиток його інфраструктури безпосередньо змінює Переяслав. На території закладу створили новий дендропарк із просторами для відпочинку, навчання, а також вшанування пам’яті загиблих героїв. Однією з ключових локацій став купол – своєрідна аудиторія просто неба.

Міжнародні позиції університету також суттєво зросли. Єдиний в Україні контактний пункт програми ЄС «Горизонт Європа», що працює на базі УГСП, 2025 року долучився до проєкту NEB4All і розширив можливості співпраці з європейськими інституціями. Університет представив свої практики сталого розвитку на форумі «Cities and Regions» у Брюсселі, поглибив партнерства з країнами Східного партнерства та продовжує реалізовувати масштабні проєкти «Erasmus+» й українсько-фінські програми.

2025 рік став знаковим і для самого ректора. Його обрали членом-кореспондентом НАПН України – наразі він наймолодший науковець із цим званням. Також Коцур став дійсним членом Академії політико-правових наук України. До цього додалися відзнака Міністра оборони «За зміцнення обороноздатності» та інші регіональні нагороди.

62. Роман Бочкала

Журналіст, воєнний кореспондент, волонтер

Роман Бочкала понад двадцять років працює в журналістиці, пройшовши шлях від кореспондента місцевої газети до автора власних програм і документальних стрічок. Він висвітлював конфлікти в Іраці, Афганістані, Сирії, Сомалі, ДР Конго, Джибуті, Косові, Лівані, Руанді, Ліберії, Єгипті, Південній Осетії, Нагірному Карабасі, Абхазії, Йорданії, Придністров’ї, а з 2014 року – і війну на Сході України. Після захоплення Слов’янська Бочкала працював на окупованій території, де потрапив у російський полон. Із початку широкомасштабної агресії рф він зосередився на висвітленні війни та активній допомозі ЗСУ. 2024 року увійшов до п’ятірки провідних воєнних блогерів країни за версією «The Page».

Його публічна діяльність поєднує журналістику, антикорупційну роботу та волонтерські проєкти. Він є співзасновником ГО «Стоп корупції», а з червня 2016 року входить до Ради громадського контролю при НАБУ.

Також Роман – один із співзасновників благодійного фонду «Батальйон Волонтер», який із 2015 року забезпечує українські підрозділи технікою, транспортом і засобами захисту. Однією з ключових ініціатив фонду є проєкт «Павутиння», у межах якого на фронт передали тисячі тонн рибальських сіток із Європи – ефективного антидронового захисту. Фонд також підтримує підготовку майбутніх офіцерів, забезпечуючи Національний університет оборони необхідним обладнанням.

Цьогоріч сфера впливу Романа Бочкали розширилася: 12 березня він очолив новостворену Консультативно експертну раду при Державній кримінально-виконавчій службі України. До роботи ради залучені юристи, медіаексперти, волонтери та представники громадськості. Серед перших напрацювань – пілотний проєкт ресоціалізації ветеранів війни, які відбувають покарання без позбавлення волі.

63. Олександр Косован

CEO компанії «MacPaw», співзасновник венчурного фонду SMRK

Підприємство Олександра Косована «MacPaw» спеціалізується на створенні програмного забезпечення для екосистеми «Apple». Сьогодні продуктами компанії користується понад 30 мільйонів людей у всьому світі. Найбільш затребуваний – «CleanMyMac» для очищення комп’ютерів від непотрібних файлів. Інші відомі програми – «Gemini» та «Setapp».

Наразі «MacPaw» працює над новим проєктом – ШІ-асистентом «Eney», який планують повноцінно запустити в травні 2026 року. За словами Косована, за три роки цей продукт може стати основним джерелом доходу компанії. В інтерв’ю «Forbes» він також повідомив, що «MacPaw» очікує закінчити 2025 рік із виторгом близько 100 млн доларів, а в майбутньому розраховує на оцінку компанії в понад 2 млрд доларів.

Венчурний фонд SMRK, який заснував Косован 2013 року, вкладає гроші в ІТ-стартапи. Такий бізнес звичний для США, а в Україні поки рідкість. У листопаді 2025 року фонд інвестував 500 тисяч доларів в український ШІ «MyChatBot», який обслуговує понад 1000 клієнтів: здебільшого інтернет-магазини та компанії з ритейлу.

У грудні 2024 року Косован зазнав збитків унаслідок російського ракетного удару по центру Києва. Постраждали офіси «MacPaw» у бізнес-центрі «Торонто». Протягом 2025 року компанія витратила багато часу та зусиль на відновлення їхньої повноцінної роботи.

Здавалося б, бізнес підприємця ніяк не залежить від примх української політики, зокрема регіональної. Утім, насправді ситуація інша. Його «MacPaw» п’ять років воює з головою Циблівської ТГ Олександром Палагутою за орендовані ділянки. За цей час, заявляв Косован, його компанія «пройшла через всю палітру інструментів тиску: від атаки «тітушок», фейкових публікацій в медіа, обшуків у «MacPaw» до безлічі візитів різних чиновників, комісій та інших «друзів» Палагути на його територію».

64. Сергій Шапран

Власник ТОВ «Броварський алюмінієвий завод»

Колишній депутат Броварської міськради від партії «За майбутнє», власник ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» Сергій Шапран (у минулому –  Коробка) цьогоріч опинився в центрі гучного скандалу, що суттєво посилив його токсичність у публічному просторі. 

У журналістських розслідуваннях наводили докази його зв’язків із проросійським бізнесменом Ігорем Наумцем, зокрема в контексті контролю над активами компаній, які перебували під санкціями й мали перейти у власність держави. Ідеться про підприємства ГК «Юнігран», що поставляли щебінь на окуповані території України. За це проти Наумця запровадили санкції РНБО, позбавили українського громадянства та арештували всі його активи. Одіозний олігарх утік із України, а контроль над його компаніями почали фіктивно передавати іншим особам, зокрема кіпрській компанії «Westgrinite Holdings Limited», якою керує Олена Калпа. Натомість фактичний вплив, подейкують, перейшов до Шапрана.

У червні 2025 року поліція повідомила йому про підозру за низкою статей, зокрема щодо володіння майном, отриманим злочинним шляхом, у складі групи та в особливо великому розмірі. Його затримали 21 червня у Львові під час спроби виїзду з України. Суд обрав запобіжний захід із альтернативою застави розміром 124 млн грн. У вересні її зменшили до 5 млн грн і він вийшов з-під варти.

Шапран переконаний, що трудовий колектив «Броварського алюмінієвого заводу» допоможе «завести» у Броварську міськраду необхідну кількість своїх людей, щоб самостійно впливати на процеси. Утім, кримінальні провадження можуть істотно обмежити його свободу дій і поставити під сумнів не лише політичні амбіції, а й можливість безперешкодно пересуватися.

65. Вадим Воскобойніков

Президент громадської організації «Важливі дії» 

Після невдалого походу в народні депутати самовисуванцем 2020 року по одному з округів на Харківщині, Вадим Воскобойніков не випав із політичного процесу. Хоча вже зосередився на Білій Церкві, звідки він родом. Цікаво, що на останніх парламентських виборах він намагався видати себе за кандидата від «Слуги народу», навіть брендував свій Porsche, який у народі прозвали «Земобілем», але отримав кримінальне провадження за нелегітимне використання бренду Зеленського.

2024 року в Білій Церкві відкрили школи боксу імені Олександра Гвоздика, який є близьким товаришем Воскобойнікова. У квітні 2025 року в найбільшому місті Київщини провели XXXVIII Всеукраїнський турнір із боксу пам’яті Павла Поповича, до організації якого долучився Воскобойніков та його ГО «Важливі дії». Остання системно організовує різноманітні спортивно-розважальні заходи для дітей.

У Білоцерківській громаді ГО «Важливі дії» Воскобойнікова асоціюється передусім із реалізованими проєктами, а не з публічними заявами. На баланс міста передали дитячий і спортивний майданчики з доріжками, освітленням, елементами благоустрою та системою відеоспостереження, вартістю понад 600 тис. грн. Також ГО «Важливі дії» публічно відзначали за сприяння війську – від початку повномасштабного вторгнення вона надала допомогу ЗСУ на понад 111 млн грн (авто, тепловізори, генератори, дрони тощо).

Очевидним є той факт, що Воскобойніков буде намагатися увійти в політичний процес Білої Церкви на наступних виборах, але лише благодійності для цього недостатньо, варто було би формувати команду.

66. Дмитро Хилюк

Журналіст, кореспондент УНІАН

Дмитро Хилюк працює в журналістиці понад 20 років. Був кореспондентом у виданнях «Контекст Медіа», «РБК-Україна», «Незалежне бюро новин», «ForUm» і «News24UA». Із грудня 2013 року – кореспондент групи виробництва новин УНІАН, де спеціалізувався на темах судів та правоохоронних органів. Упродовж кар’єри підготував тисячі матеріалів, зокрема аналітику з фронту, публікації про захист прав людини та судові процеси.

3 березня 2022 року, під час окупації села Козаровичі на Київщині, російські військові викрали Хилюка разом із батьком. Батька згодом відпустили, а журналіста вивезли до росії, де утримували понад три роки – спершу в СІЗО №2 Новозибків (Брянська область), згодом у колонії у Володимирській області. У День Незалежності 2025 року Хилюка звільнили в межах обміну полоненими, і він повернувся додому.

Наразі журналіст проходить реабілітацію, бере участь у публічних заходах, присвячених питанням безпеки полонених цивільних, і планує повернутися до професійної діяльності після відновлення здоров’я. 

Хилюк залишається одним із найвпливовіших представників медійної спільноти Київської області, який уособлює професіоналізм, стійкість і відданість журналістиці навіть за найважчих обставин.

67. Денис Парамонов

Власник холдингу SMK Group, бізнесмен

Потужний холдинг Дениса Парамонова SMK Group зайшов на Київщину ще 2019 року, коли викупив активи м’ясокомбінату в Білій Церкві та на їхній основі відкрив ТОВ «Київський м’ясокомбінат». Фактично йдеться не про збереження застарілого виробництва, а про перезапуск у сучасному форматі – із новими технологіями, робочими місцями та стабільними податковими надходженнями до місцевого бюджету.

Проте робота Парамонова на Київщині не суто промислова. 2025 року SMK Group оголосила про понад 100 млн грн інвестицій у будівництво сучасного торговельного комплексу в мікрорайоні Піщаний у Білій Церкві, що матиме продуктовий супермаркет, аптеки, кафе, магазини одягу, техніки та квітів, пошту тощо. Проєкт також передбачає благоустрій території, як-от: нові дороги, пішохідні зони, місця для паркування та зупинки.

Під патронатом БО «Благодійний фонд Дениса Парамонова» у Білій Церкві працює школа веслування для дітей, де є все необхідне обладнання, а заняття – безкоштовні. Ба більше, вихованці школи за рахунок фонду виїжджали на збори до Карпат, щоб закріпити свої навички. У планах – відкриття реконструйованої ДЮСШ на березі річки Рось, що стане сучасним веслувальним центром для дітей з усього міста. Цьогоріч фонд організовував змагання з вейкбордингу, у яких брали участь як діти, так і дорослі.

Зауважимо, що фонд Парамонова підтримує молодих спортсменів, людей, що опинилися в скрутному матеріальному становищі через повномасштабне вторгнення, а також заклади освіти, культури та науки, лікарні. Сучасне обладнання отримали сотні медзакладів у різних регіонах – від обласних центрів до невеликих громад. Значну частину допомоги Денис Парамонов фінансує власним коштом.

Не обійшлося без скандалів. Деякі білоцерківчани були незадоволені будівництвом м’ясного магазину на базі старого ательє «Обнова», адже роботи тривають поблизу спального району та спортивної школи №1. До того ж передбачають знесення історичної будівлі, яку мешканці міста вважають частиною місцевої спадщини. Утім, Парамонов запевнив, що діє законно, відповідно до виданих містобудівних умов та обмежень. 

Попри вищезазначений суспільний конфлікт, розширення переробних потужностей, інвестиції в міські проєкти та розвиток спорту робить Парамонова одним із найвпливовіших приватних інвесторів регіону.

68. Наталія Гаватюк

Заступниця начальника Київської ОВА

Наталія Гаватюк органічно влилася в команду нового керівника регіону Миколи Калашника. Цьому сприяли її багаторічний досвід, налагоджені контакти з бізнесом та вміння вибудовувати ефективний діалог. Понад 14 років у структурі Київської облдержадміністрації дозволили Гаватюк сформувати глибоке розуміння економічних процесів Київщини та дозволили їй посилити інвестиційну привабливість регіону.

Саме за цієї управлінської команди область утримує високі темпи економічного зростання навіть у воєнних умовах. Регіон входить до трійки лідерів за обсягами прямих іноземних інвестицій. Довіру партнерів підтверджують успішно реалізовані проєкти – відкриття заводу «Peikko Group» у Білій Церкві, запуск виробництва «Hesburger» у Борисполі, будівництво фабрики «Unilever» та запуск виробничо-логістичного комплексу «Фастів».

У час, коли Київщина стала ядром відбудови та одним із головних майданчиків для інвесторів, Гаватюк є ключовою ланкою економічної вертикалі регіону. У фокусі її роботи – розвиток малого й середнього бізнесу та підтримка підприємств, які релокуються в область. Лише за 11 місяців 2025 року з’явилося 22,3 тисячі нових платників податків, а загальна кількість суб’єктів господарювання перевищила 229 тисяч. Це забезпечило істотне зростання доходів бюджетів усіх рівнів – 73,3 млрд грн до зведеного та 31,5 млрд грн до місцевих.

Особливу увагу Гаватюк приділяє розвитку індустріальних парків. Київщина є лідером у цій сфері: 13 зареєстрованих парків, із яких п’ять отримали державну підтримку на загальну суму понад 321,7 млн грн.

Постійні зустрічі з підприємцями, робочі виїзди на виробництва та продовження регіонального «Діалогу влади та бізнесу» дозволили заступниці вибудувати атмосферу довіри. Вона демонструє високий потенціал і має повну підтримку начальника ОВА.

69. Сергій Одарич

Забудовник, засновник «ODA Development»

Сергій Одарич відомий як засновник «ODA Development» та ініціатор зведення житлового містечка «У-Квартал» у Софіївській Борщагівці – проєкту, що став упізнаваним за межами громади.

Будівельний бізнес Одарича стартував 2011 року з восьми таунхаусів у селі Нове. До переходу в девелопмент він мав тривалий підрядний досвід: із 2006 року працював із будівельною технікою – екскаваторами, самоскидами, земснарядами – на об’єктах різного масштабу, від інженерних мереж і складських приміщень до котеджної та багатоповерхової забудови.

Наразі Одарич спорудив приблизно 450 тис. кв. м. для майже десяти тисяч людей. Важливий показник – так званий «індекс довіри»: майже 80% квартир придбали місцеві мешканці, зокрема ті, хто купує вдруге або втретє вже після переїзду.

Під час облаштування «У-Кварталу» значну увагу приділяють інфраструктурі. Містечко формують як повноцінний житловий простір: забудували 17 гектарів, ще дев’ять гектарів залишають у резерві, паралельно з житлом розвивають внутрішню економіку та сервіс. Окремо врегулювали питання паркування: на чотири тисячі заселених квартир передбачили п’ять тисяч паркомісць.

Компанія Одарича побудувала дитсадок для 360 дітей, який викупила селищна рада, і він став державним та безкоштовним. Також планують звести школу.

Повномасштабна війна не зупинила розвиток «У-Кварталу». Із 2022 року збудували та ввели в експлуатацію 1700 квартир, а 2025 року запустили нову чергу – одночасно працюють над чотирма будинками.

70. Віктор Постол

Український професійний боксер

Віктор Постол родом із Броварського району. Боксом почав займатися ще в шкільному віці, а на професійному рингу дебютував 2007 року. Світове визнання здобув 2015, коли переміг аргентинця Лукаса Матіссе та став чемпіоном світу за версією WBC у першій напівсередній вазі.

Після поразки від американця Терренса Кроуфорда 2016 року Постол продовжив виступи на міжнародному рівні, представляючи Україну в провідних світових лігах. 2025 року він переміг іспанця Алехандро Мойю одностайним рішенням суддів і здобув титул IBO International. Турнір відбувся у форматі благодійного вечора боксу, спрямованого на підтримку українських ветеранів. Загалом за кар’єру спортсмен провів 37 поєдинків, у 32 із яких здобув перемогу, 12 – достроково.

Постол активно бере участь у громадському житті Київщини: підтримує ветеранські ініціативи, долучається до благодійних заходів на підтримку Збройних сил України та розвитку молодіжного спорту. 2024 року його будинок у Броварах зазнав ушкоджень під час російської атаки. Сам спортсмен не отримав травм і долучився до допомоги постраждалим.

Боксер поєднує спортивні досягнення з активною громадською діяльністю, сприяючи розвитку боксу та ветеранського руху в столичному регіоні.

71. Віталій Джуринський

Засновник і власник групи компаній VIDI

Віталій Джуринський є засновником групи компаній VIDI – сімейного бізнесу, який працює на ринку з 1994 року та виріс у мережу, що налічує 22 офіційні автодилерські центри в Києві, Одесі й Борисполі, а також має власні напрями страхування, лізингу та логістики. У грудні 2025 бізнес Джуринського визнали переможцями конкурсу Family Business Network Ukraine у номінації «Найкращий сімейний бізнес року».

BLG ViDi Logistics (українсько-німецьке спільне підприємство) завершує інвестпроєкт із розширення Логістичного центру «Калинівка»: площа терміналу зросте до восьми гектарів, а одночасне зберігання збільшать до 3700 авто, що передбачає створення нових робочих місць.

2025 року VIDI та благодійний фонд родини Джуринських продовжують системно підтримувати оборонні й гуманітарні ініціативи. У квітні компанія повідомила, що увійшла до рейтингу NV «Головні донатори України» та з початку повномасштабного вторгнення скерувала на ці потреби понад 93 млн грн.

Окрім того, VIDI включили до рейтингу Forbes «50 найкращих роботодавців України» та кількох інших публічних добірок про репутацію і соціальну відповідальність бізнесу. Компанія також фігурує в спецпроєкті Delo.ua «ТОП-100 приватних платників податків 2025», де рахують реально сплачені податки. У пресслужбі компанії з покликанням на рейтинг повідомили про сплачені понад 763 млн грн 2024 року та 489 млн грн у першому півріччі 2025 року.

Цьогоріч родина Джуринських посилила публічну суб’єктність не лише як бізнес, а й як потенційний політичний гравець. Син засновника, Олександр Джуринський (CEO VIDI), почав активно комунікувати з органами влади та ключовими законодавцями, що виглядає як підготовка до політичного майбутнього. 

72. Влада Литовченко

Директорка КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник», кандидатка історичних наук

2025 року Влада Литовченко зміцнює свій статус однієї з найвпливовіших культурних діячок Київщини та всієї країни. Її фаховість підтверджена національним рівнем – членкиня Експертної ради Українського культурного фонду, членкиня Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури України, кандидатка історичних наук і голова Комітету з присудження премії з нематеріальної спадщини. Литовченко поєднує науковий погляд, стратегічне мислення та сучасний підхід до розвитку культурної політики регіону.

Під її керівництвом 2025 року Вишгородський історико-культурний заповідник демонструє якісний ривок – від традиційного музею до динамічного культурно-освітнього центру, де поєднуються дослідження, інновації та актуальні культурні практики. Саме тут реалізують проєкти, які виходять за межі локального контексту і стають частиною національного дискурсу.

Серед ключових досягнень року – Всеукраїнська наукова конференція «Вишгород та його пам’ятки», що об’єднала науковців різних галузей. Проєкт «Писанки Київщини» уперше представив регіональну традицію писанкарства як комплексний культурний феномен. Масштабна ініціатива «Вишгород стародавній», створена за підтримки УКФ та БФ «МХП – Громаді», стала проривом: дослідницьку роботу доповнили документальним фільмом та інноваційною мультимедійною експозицією в Історичному музеї.

Помітною подією 2025 року стала подвійна виставка «Окупована спадщина» – гостре й актуальне висловлювання про втрати, руйнації та боротьбу за збереження культурної спадщини в умовах війни.

Професійні досягнення Литовченко відзначили двома високими нагородами – нагрудним знаком «За заслуги перед Київщиною» та орденом Архистратига Михаїла. Її діяльність визначальна для культурного розвитку регіону, адже укріплює ідентичність Київщини та формує нову якість сучасної спадщини.

73. Валерій Гартік

Голова Козинської селищної територіальної громади

Валерій Гартік – приклад умілого пристосуванця та справжній «старожил» місцевого самоврядування, який десятиліттями тримає в руках важелі управління престижним передмістям Києва. Його асоціюють із темою землі в Конча-Заспі. Журналісти неодноразово повідомляли, що без Гартіка не вирішують жодного територіального питання. За понад 20 років на посаді очільник ТГ напрацював зв’язки із представниками влади всіх рівнів та напрямів, що й дозволяє йому залишатися на плаву, а також свідчить про неконфліктність та «всеїдність». 

Попри елітність Козинської громади, на території села Підгірці досі працює столичний полігон твердих побутових відходів №5 площею понад 63 га та висотою шару сміття до 90 метрів, який мав припинити свою діяльність до 2025 року. Фактично це тест на реальну суб’єктність Козинської ТГ й персонально Гартіка в протистоянні з Києвом. Наразі столиця не провадить реальних дій із пошуку території під новий полігон, а керівництво Козина теж не надто намагається позбутися від цього об’єкта. Здається, у громаді всі більше сконцентровані на прибутках від розпилу залишків комунальної землі, а не екологічній катастрофі.  

Проблемне питання Гартіка – невирішений конфлікт із Ларисою Ільєнко, секретаркою Обухівської міської ради, в.о. голови Обухівської міської територіальної громади. Публічно в них добросусідські відносини, а кулуарно – боротьба за ресурси. Ільєнко просуває ідею укрупнення громад навколо Обухова, зокрема Козинської та Української. Із огляду на вплив Ільєнко в органах влади, вона може сприяти ухваленню рішень щодо приєднання до Обухова невеликих, але ресурсно привабливих громад.

«Завгосп» київської еліти точно не залишиться осторонь майбутніх виборів, але головне питання, чи буде Козинська громада суб’єктною. Якщо доведеться боротися за крісло голови Обухова, то шансів у нього обмаль.

74. Роман Рейтор

Командир 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців

У червні 2025 року підполковник Роман Рейтор замінив на посаді командира 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців полковника Олександра Охріменка. «Офіцер із бойовим досвідом, авторитетом серед особового складу і чітким розумінням викликів, які стоять перед нами». Так охарактеризувала новопризначеного комбрига пресслужба бригади.

Раніше Рейтор обіймав штабні та командні посади в бойових підрозділах ЗСУ, зокрема був начальником штабу 59 ОМБр імені Якова Гандзюка, що захищала країну від окупантів на південних та східних напрямках.

«Чорні Запорожці» під командуванням Рейтора продовжують виконувати бойові завдання в Донецькій області, зосереджуючись передусім на Покровському напрямку. Протягом 2025 року бригада веде позиційну оборону та стримує наступальні дії противника, утримує зайняті рубежі та взаємодіє з іншими підрозділами Сил оборони. За даними джерел, 72 ОМБр перегрупували після тривалої оборони Вугледара, і нині частини бригади розміщені на лінії оборони в східних регіонах.

Зауважимо, що підшефну Київщині 72 ОМБр імені Чорних Запорожців регулярно підтримують громади столичного регіону. Наприклад, цьогоріч бригаді передали велику партію FPV‑дронів та автомобілів для використання безпосередньо в польових умовах. Зокрема, військові отримали понад 1000 безпілотників та 10 пікапів, що розширює мобільність і можливості підрозділу для повітряної розвідки та коригування вогню.

Наразі легендарні «Чорні Запорожці» на чолі з Рейтором продовжують виконувати ключові оборонні завдання на Сході України. За словами комбрига, пріоритетом залишається забезпечення керованості бригади та безпеки особового складу при виконанні оборонних завдань на передовій.

75. Віктор Поліщук

Підсанкційний олігарх

Віктор Поліщук відомий як колишній власник мереж електроніки «Технополіс» і «Ельдорадо», бізнес-центру «Гулівер» у Києві, «Банку Михайлівський» та будівельних компаній. 12 квітня 2025 року проти нього запровадили санкції РНБО, що передбачають блокування активів та заборону на майже будь-яку економічну діяльність в Україні.

Ще до повномасштабного вторгнення олігарх неодноразово опинявся в центрі скандалів. Поліщука вважали близьким до «сім’ї Януковича». Також через дружину Лілію Рєзвую називали свояком експрезидента рф Дмитра Медведєва (факт таких родинних стосунків Поліщук спростовує). Походження статків бізнесмена пояснювали зв’язками у високих політичних колах. Після Революції Гідності справи олігарха також ішли добре, аж поки НБУ 2016 року не визнав «Банк Михайлівський» банкротом.

Серед останніх великих втрат Поліщука – ТЦ «Гулівер». У червні 2024 року за рішенням суду його передали в управління АРМА, а в липні 2025 – у власність консорціуму державних «Ощадбанку» та «Укрексімбанку». 30 жовтня торговий центр призупиняв роботу через перешкоджання його експлуатації попередніми власниками.

Після запровадження санкцій проти Поліщука медіа писали, що він через родину, торгові марки та бізнес-структури зберіг вплив на девелоперську компанію «Alliance Novobud». Вона відома забудовою Броварів, що супроводжувалася гучними скандалами. Йому закидали знищення «Радіопередавального центру». Олігарх каже, що це підприємство на момент набуття ним земельної ділянки вже не працювало. У Броварах він намагається грати у свою гру, підтримуючи деяких місцевих політиків. Що може свідчити про його бажання мати лояльних людей у майбутній міській раді чи навіть на посаді мера.  

Поліщук усіляко відбілюється від скандальної слави та малює собі образ жертви політичних переслідувань. У листопаді 2025 року в інтерв’ю «Економічній правді» розповідав, що не мав комерційних стосунків у росії та звинуватив у пресуванні свого бізнесу ексголову Офісу Президента Андрія Єрмака.

76. Ілля Діков

Голова Вишневої міської територіальної громади

Ілля Діков фактично очолює Вишневе з грудня 2011 року, його двічі обирали міським головою, востаннє від партії «Слуга народу». Загалом він завжди був немедійним, фактично намагався уникати надмірної уваги до своєї персони. Проте не вдалося. Найвідоміший скандал за його участю – пропозиція хабаря квартирою 2018 року Міністру охорони здоров’я України Уляні Супрун. Після цього епізоду його публічна комунікація стала помітно обережнішою.

За кошти міського бюджету 2025 року провели реконструкцію котельні №2 КП «Вишнівськтеплоенерго» із облаштуванням точок підключення когенераційної установки 500-750 кВт та дизельної електростанції 800 кВт.  Вартість проєкту становила понад три мільйони гривень, але він себе виправдовує, адже цієї осені та зими є серйозні проблеми з електропостачанням.

Проте відомо й про не зовсім виправдані витрати під час війни. Суспільний резонанс викликало подорожчання реконструкції будівлі під офіс міськради на суму понад 80 млн грн, а загальна вартість проєкту 2025 року – майже 280 млн грн. Скандальним також був тендер із будівництва протирадіаційного укриття в школі №1 за понад 122 млн грн, а згодом додатково сплатили ще майже 27 млн грн. У медіа повідомляли, що фірма-підрядник пов’язана з колишніми працівниками Апарату Верховної Ради. На тлі такої інформації будь-які оновлення Вишневого розглядаються крізь призму корупції. 

Наразі активних опонентів Дікова у Вишневому немає, але це не означає, що він із легкістю втретє отримає крісло міського голови. Якщо враховувати той факт, що бренд «слуг» себе вичерпав, а від мілітаристичних партій на вибори йтимуть його суперники, чергове мерство Дікова стає примарним.

77. Владислав Стоцький

Герой України, офіцер Національної гвардії України

Старший лейтенант Національної гвардії України, командир взводу батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» Владислав Стоцький – представник нового покоління українських командирів: фаховий та вимогливий. Військову кар’єру розпочав після закінчення Національної академії НГУ 2019 року, а з початку повномасштабної війни бере участь у бойових діях на Сході країни.

2024 року вісім бійців підрозділу під командуванням Стоцького понад два місяці утримували позиції поблизу Сіверська Донецької області. В умовах постійних штурмів і фактичного оперативного оточення особовий склад продовжував виконувати бойові завдання, зривати плани противника та завдавати йому значних втрат. Під час інтенсивних боїв командир організував оборону, евакуацію поранених і збереження керованості підрозділу. 26 лютого 2025 року за виявлену мужність 26-річний Стоцький отримав найвищу державну нагороду – звання Героя України з орденом «Золота Зірка», а також сертифікат на квартиру в Ірпені від Президента України за службу та оборону країни.

У жовтні 2025 року виникла публічна дискусія щодо висловлювань Стоцького: він заявив, що частину його слів в одному з інтерв’ю навмисне перекрутили та використали в контексті, пов’язаному з пропагандою ухилення від служби. Стоцький запевнив, що всього-на-всього наголошував на конституційному обов’язку кожного чоловіка стати на захист України.

Окрім безпосередньої участі в бойових діях, офіцер активно підтримує військових та волонтерський рух у рідному Ірпені, де нині перебуває на реабілітації. Місцевий бізнес організував ініціативу на підтримку батальйону «Свобода», щоб спільно забезпечувати Сили оборони необхідним обладнанням і ресурсами. Авторитет Стоцького як бойового офіцера та Героя України став одним із чинників консолідації: він публічно окреслював реальні потреби підрозділу, що дозволило спрямувати допомогу адресно.

78. Василь Цвик

Ексголова Згурівської селищної територіальної громади, власник ФГ «Тетяна 2011» 

2025 року Василь Цвик добровільно склав повноваження голови Згурівської селищної територіальної громади. Він подав заяву про звільнення після завершення формального п’ятирічного терміну роботи ради VIII скликання, яку депутати підтримали. Цвик наголосив, що 2020 року йшов на посаду лише на один термін, а громада надалі працює в чинному складі до обрання нового очільника відповідно до законодавства воєнного часу.

Складання повноважень на рівні громади не поставило крапку в його політичній діяльності. Цвик зберіг мандат депутата Київської обласної ради, до якої з 2010 року його обирали тричі – від «Партії регіонів», «Нашого краю» та ПП «За майбутнє».

Пріоритетом Цвика 2025 року став розвиток власного аграрного бізнесу – фермерського господарства «Тетяна 2011» і бренду «Zinka». Повний цикл виробництва – від рослинництва та кормової бази до тваринництва, переробки й збуту – забезпечує керованість процесів і фінансову стійкість в умовах війни.

Ферма «Zinka» працює з 2015 року в селі Усівка Київської області та утримує приблизно три тисячі кіз альпійської й зааненської порід. Господарство випускає тверді витримані, напівтверді та м’які сири, сири з пліснявою, а також молочну й кисломолочну продукцію, основний канал збуту яких – національні торговельні мережі.

2025 року Цвик брав участь у профільних форумах і публічних заходах як підприємець і фермер. У межах цих дискусій він представляв аграрний сектор та ділився практичним досвідом розвитку нішевого виробництва в умовах війни.

У «Zinka» заявили про намір розвивати експорт. Господарство готується до виходу на зовнішні ринки, розглядаючи як напрямок не лише Європейський Союз, а й країни Азії, де є попит на продукцію з козячого молока.

79. Андрій Журжій

Засновник та CEO REIT-компанії Inzhur, ексдепутат Верховної Ради України

2025 рік для Андрія Журжія розпочався з того, що його не випустили за кордон. Бізнесмен казав: мав право на виїзд як багатодітний батько, проте визнав, що не оновлював відстрочку кожних три місяці, як того вимагає закон про мобілізацію.

Одні скандали, у яких фігурує Журжій, тривають не перший рік, інші – свіжі. Серед перших – судова тяганина між фондом «Кінсейл» і «Журжій Венчурс» через будівництво супермаркету в Білогородці. «Кінсейл» інвестував у цей об’єкт понад чотири мільйони доларів, проте будівлю не отримав через претензії прокуратури. Журжій пообіцяв повернути кошти, однак не доплатив «Кінсейлу» мільйон доларів. Супермаркет ввели в експлуатацію і передали фонду Inzhur. Хоча суд і зобов’язав повернути решту, Журжій боргів не визнав. Схожа історія була в Борисполі, де інвестори разом із будівлею супермаркету отримали арешт земельної ділянки. Правоохоронці стверджували, що компанія-забудовник «Смайл Констракшн» з орбіти Журжія незаконно привласнила 0,06 га землі, чим завдала збитків державі на приблизно сім мільйонів гривень.

Окрема історія – спорудження ЖК «Оптимісто» у Гатному. У квітні 2025 року Журжій прозвітував: остання черга введена в експлуатацію. Варто нагадати про тривалий конфлікт щодо житлового комплексу між забудовником і сільською радою Гатного та її головою Олександром Паламарчуком. А року, що минув, Київщину облетіла звістка: працівники ОСББ замінили електронні ключі від під’їздів та не видають нові, доки мешканці не погасять борги, які нараховували, поки вони через війну були за кордоном.

Ще один давній скандал – із будівництвом електростанції в Софіївській Борщагівці – після тривалих судів завершився на користь Inzhur. Мешканці села виступали проти цього об’єкту. 

Також Журжій додав до свого бізнесу новий напрям – біржовий. На початку листопада зареєстрували ТОВ «Українська фондова біржа Інжур» зі статутним капіталом 25 млн грн. Загалом бізнесові оборудки Журжія нагадують сумнозвісну «МММ» – навколо них багато піару, а потім ще більше скандалів.   

80. Дмитро Жукотанський

Депутат Київської обласної ради, перший заступник голови Миронівської міської територіальної громади

Дмитро Жукотанський залишається представником родини в політиці, а також одним зі стовпів олігарха Юрія Косюка на місцевості. Наразі він обіймає посаду першого заступника міського голови, а значить формально є наглядачем від Косюка за міською радою, а також лобістом питань МХП на рівні області. Варто зауважити, що батько Жукотанського Олександр – давній соратник Косюка, очолює ПрАТ «Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів», яке входить до групи МХП.

МХП є ключовим підприємством для Миронівки, адже сплачує в бюджет громади величезні податки: 2024 року це було понад 650 млн грн. Масштаби підприємства дозволяють розвивати фонд «МХП-Громаді». Він активно діє в межах населених пунктів, де компанія має земельний банк. Звісно ж, благодійність має і політичний підтекст, адже ставленикам Косюка буде легше боротися за мандати на майбутніх виборах.

Під час відкриття в Миронівці ветеранського центру «Ветеран PRO» Жукотанський заявляв про понад 1200 ветеранів у громаді, які мають потребу в постійних послугах та підтримці. Також цього року благодійний фонд організував інклюзивні ветеранські змагання «Звитяга Нескорених», повідомив про відновлення роботи мобільних аптечних пунктів, фінансував освітньо-грантову «Школу лідерів громад 2.0» та інші проєкти. У Косюка активно розвивають формат партнерства «бізнес – влада – громада», який продається краще за будь-яку агітацію. 

У політичних колах Миронівки Жукотанського дедалі частіше називають майбутнім кандидатом у мери. Для Косюка Миронівка – ключовий населений пункт, а значить контроль над містом і бюджетними рішеннями є пріоритетним. Якщо Жукотанський піде на вибори, його головний виклик – баланс інтересів холдингу й запитів громади, щоб міська рада остаточно не стала власністю Косюка. 

81. Олександр Рябоконь

Президент Київської обласної торгово-промислової палати

Олександр Рябоконь – тихий, але системний «посередник впливу» між бізнесом Київщини та державою. Він очолює Київську обласну торгово-промислову палату (КОТПП), офіс якої розташований у Білій Церкві. Важливість палати у воєнний час суттєво зросла, адже вона допомагає підприємцям із отриманням документів, довідок та експертиз, проводить консультації щодо роботи з контрагентами, процедур і вимог. Загалом організація дає бізнесу майданчик, де проблеми можна підняти до державного рівня через систему ТПП, а значить перевести їх із мови скарг у мову рішень.

Цього року Рябоконь показав практичну роль палати під час війни: Київська обласна ТПП разом із МКАС при ТПП України провела круглий стіл про інструменти захисту бізнесу – від арбітражного розгляду до механізмів фіксації збитків і подальшого стягнення компенсацій. Для підприємців Київщини це інструкція на випадок зриву контракту, блокування платежів або пошкодження майна: що саме фіксувати, куди звертатись і як правильно підготувати пакет доказів.

Вплив Рябоконя підкріплюється часом, адже він приблизно 20 років на посаді президента КОТПП. За цей період через палату пройшли десятки тисяч підприємців, сотні чиновників та іноземних донорів, що сформувало серйозну мережу контактів.

Загалом Рябоконь «важчає» не через публічність, а реальну діяльність: коли бізнесу потрібні не заяви, а конкретні рішення – оформити документи, підтвердити обставини, захистити контракт чи налагодити правильний контакт з органами влади. Чим більше Київщина зосереджується на відбудові й нарощує експортні плани, тим ціннішими стають представники КОТПП, які можуть посадити підприємців, юристів і чиновників за стіл переговорів, а значить перетворити хаос проблем у зрозумілий маршрут дій.

82. Анатолій Паламаренко

Майстер художнього слова, Герой України

Творчий шлях уродженця Макарова Анатолія Паламаренка триває вже понад 75 років. Він відомий унікальною інтонацією, глибиною і силою виконання, що робить його читання поезії і прози видатним явищем у мистецькому колі України.

Особливе місце у творчій роботі артиста займає Шевченкіана, над якою він працює все життя. За популяризацію Шевченкового слова Паламаренко удостоєний найпочесніших відзнак – звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та Героя України.

Попри поважний вік, Паламаренко продовжує концертну діяльність: виступає на престижних сценах і бере участь у мистецьких заходах, де популяризує українське слово. У його репертуарі – твори класиків української літератури: від Тараса Шевченка до Остапа Вишні та Івана Нечуя-Левицького.

2025 року Паламаренко долучився до ювілейного вечора в Києві, присвяченого 90-річчю поета Вадима Крищенка. Сценічне читання одного з найвідоміших його творів, присвяченого темі втрат і війни, викликало сильну емоційну реакцію в залі: глядачі аплодували стоячи, багато хто не приховував сліз. Виступ 86-річного майстра художнього слова став прикладом того, як поетичний текст у живому виконанні перетворюється на форму суспільного осмислення війни та пам’яті про загиблих.

Суттєвою складовою професійної діяльності Паламаренка є викладацька робота. Він багато років навчає сценічної мови в провідних закладах освіти – університетах імені Тараса Шевченка та Михайла Драгоманова, а також веде курс сценічної мови в Національній музичній академії України імені Петра Чайковського. Митець безпосередньо впливає на нове покоління акторів, педагогів і культурних діячів, поширюючи стандарти української мови, виразності та емоційної передачі тексту.

Паламаренко є ключовою постаттю для Київщини: його виступи, викладацька діяльність та популяризація рідного слова підтримують культурну спадщину регіону й формують нове покоління митців.

83. Сергій Кролевець

Власник групи компаній «Ерідон»

Сергій Кролевець – один із найвпливовіших аграріїв Київщини та України загалом. Група компаній «Ерідон» створила найбільшу мережу регіональних представництв і логістичної інфраструктури – обслуговує 11 тисяч агропідприємств завдяки понад пів сотні складських приміщень загальною площею 80 тисяч кв. м. У списку партнерів відомі бренди, як-от: Syngenta, Bayer, DuPont, Euralis, Limagrain, Monsanto, Pioneer, DSV, RAGT, SES VanderHave тощо. Унікальність бізнесу Кролевця – у повному циклі «від насіння до реалізації» й технологічному супроводі виробників. 

Попри значну втрату активів через повномасштабне вторгнення росії (на звільнених від окупації складах розграбовано 95% майна), «Ерідон» активно інвестує в розвиток українського агробізнесу, зокрема споруджує завод глибокої переробки кукурудзи. Окрім цього, розширює експортну інфраструктуру та логістику. Ідеться про будівництво «сухого порту», відкриття представництва в Польщі, власні маршрути для вивозу зерна та іншої продукції. Як результат – за підсумками першого півріччя 2025 року «Ерідон» заробив 22,8 млрд доларів.

Зауважимо, що агрохолдинг має сільгосппідприємства в Згурівському, Рокитнянському та Бориспільському районах. Наразі компанія зосередилася на збільшені елеваторних потужностей. Серед проєктів – зведення маршрутного зерносховища для сушки кукурудзи потужністю 144 тисяч тонн на рік в Яготинській громаді.

Кролевець – тіньовий гравець, що зберігає вагомий економічний і локальний вплив на Київщині. Наприклад, для Ташанської ТГ, яку, подейкують, створили спеціально під бізнесмена, «Ерідон» – насамперед ресурс: фінансовий, інфраструктурний, соціальний. Це особливо важливо в умовах, коли державних коштів часто бракує, а потреб багато. Завдяки великому бізнесу громада отримує дороги, робочі місця, можливість ремонту медичних закладів, соціальну підтримку, інвестиції в безпеку та благоустрій.

84. Володимир Крейденко

Народний депутат України

Володимир Крейденко зберігає імідж одного з наймедійніших народних депутатів, чиї законодавчі ініціативи мають вагомий вплив на безпеку і повсякденне життя українців. Він послідовно просуває низку реформ у сфері дорожнього руху, зокрема щодо запровадження системи штрафних балів та посилення відповідальності за перевищення швидкості, що спрямовані на зниження аварійності та підвищення дисципліни на дорогах.

Також парламентар став автором законопроєкту про продовження пільгового режиму ввезення електромобілів під час та після воєнного стану. Ініціатива спрямована на підтримку екологічного транспорту та стимулювання розвитку сучасної інфраструктури.

Важливе місце в роботі депутата посідають соціальні питання. Крейденко подав законопроєкт про державне страхування волонтерів, що працюють у зоні бойових дій, на деокупованих територіях та під час розбору завалів. Мета – захистити тих, хто щодня рятує життя та допомагає відбудовувати країну. Також нардеп став одним зі співавторів резонансної ініціативи щодо повної заборони виробництва, імпорту та продажу електронних сигарет і рідин до них.

Окрім політичної роботи, Крейденко активно волонтерить. Як амбасадор проєкту «Добробат» координує відновлення житла, зруйнованого під обстрілами, зокрема й на Київщині.

На міжнародній арені народний обранець працює над зміцненням міжпарламентських зв’язків. Цьогоріч Крейденко посилив свою роль як співголова депутатської групи зі зв’язків з Азербайджаном. Узяв участь у відкритті «Алеї єдності України та Азербайджану» у Боярці. Відвідав Великобританію та Азербайджан, де домовлявся про участь їхніх бізнесів та громадських організацій у відновленні українських міст. Крім того, представляв Україну на 30 Міжнародному парламентському форумі з питань розвідки та безпеки в Ель-Сальвадорі.

Важливим напрямом його роботи стала допомога військовослужбовцям: нардеп сприяв переведенню бійців між частинами, а також супроводжував питання оформлення пенсій для тих, хто демобілізувався за станом здоров’я.

Крейденко гармонійно поєднує активність у законодавчій площині, міжнародну роботу та волонтерську діяльність, зберігаючи вагоме місце серед найбільш впливових представників Київщини.

85. Олег Корбан

Почесний президент Всеукраїнської федерації гольфу, ексзаступник голови Київської ОДА

Олег Корбан поєднував роботу в органах місцевого самоврядування Київщини з розвитком спортивних ініціатив у регіоні. Член правління та почесний президент Всеукраїнської федерації гольфу. Входить до Національного олімпійського комітету України.

Кар’єра Корбана складалася з кількох періодів – від роботи в органах місцевого самоврядування 2000-х років до регіональної політики в умовах децентралізації та війни. Його партійна траєкторія пов’язана з «Аграрною партією України», де він був одним із провідних функціонерів, а згодом – із політсилою ОПЗЖ.

У Київській обласній раді Корбан працював у складі комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, ЖКГ та впровадження енергозберігальних технологій. Утім, в грудні 2024 року депутат написав заяву про складання повноважень за власним бажанням.

Із перших днів повномасштабної війни Корбан активно долучився до підтримки мешканців Київщини та внутрішньо переміщених людей. Його волонтерська команда постійно забезпечує військових і медиків пальним, ліками, продуктами та всім необхідним.

Завдяки системній роботі Всеукраїнської федерації гольфу та її почесного президента Корбана гольф став інструментом реабілітації, соціальної інтеграції та психологічної підтримки ветеранів. Декілька років тому започаткували благодійну ініціативу «Сильні духом», спрямовану на відновлення військових після поранень, зокрема тих, хто втратив кінцівки. Тренування проводять регулярно або з використанням гольф-стимуляторів, або на гольф-полі в Козині, що поступово сформувався як центр цього адаптивного виду спорту.

2025 року відбулися знакові події, що засвідчили глибоку інтеграцію гольфу у ветеранські реабілітаційні практики. У цьому процесі Корбан відіграв ключову роль – послідовно забезпечуючи розвиток і підтримку програм, які нині реально впливають на життя сотень ветеранів.

86. Тарас Панасенко

Співвласник та генеральний директор магазинів побутових товарів «Аврора»

2025 року «Аврора» остаточно закріпила статус одного з найдинамічніших гравців українського ритейлу. За понад десять років роботи Тарасу Панасенку вдалося перетворити мережу з регіонального проєкту на одну з найбільших торговельних компаній країни.

Цьогоріч «Аврора» придбала в групи «Dragon Capital» значно пошкоджений через обстріли 2022 року складський комплекс «West Gate Logistic» у Стоянці. Ідеться про приблизно 14,4 га землі та приміщення загальною площею майже 97 тисяч кв. м.

За словами Панасенка, компанія інвестує понад 60 млн доларів у відбудову корпусів, оновлення інженерних мереж, облаштування сучасних зон зберігання та обробки товарів. Запуск хабу має забезпечити до тисячі робочих місць – як безпосередньо на складі, так і в суміжних сервісах. У лютому 2025 року вже відкрили розподільчий центр на 7 тисяч кв. м, який обслуговує приблизно 150 магазинів.

Реалізація логістичного центру в Стоянці формує стабільну базу для дистрибуції товарів у центральному регіоні. Концентрація логістики поблизу столиці дозволяє скоротити час доставки, оптимізувати витрати та зменшити навантаження на зовнішні склади.

Паралельно компанія відкриває нові магазини на Київщині, що забезпечує можливість працевлаштування для жителів громад і регулярні податкові надходження до місцевих бюджетів, а також створює попит на обслуговування та суміжні послуги – від комунальних і транспортних до ремонтних підрядників.

Зауважимо, що «Аврора» активно підтримує українських військових у межах платформи «UNITED 24», проєкту «Козаки та Аврора», різних програм зі збору коштів, а також реалізовує соціальні благодійні ініціативи, як-от: допомога дитячим медзакладам, співпраця з ГО «Землячки».

2025 року Панасенко став переможцем в номінації «Innovation Excellence» на національному конкурсі EY «Підприємець року 2025», а також увійшов до списку «100 українців, які змінюють країну» від NV.

87. Марина Мірзаєва

Військовослужбовиця, волонтерка

Уродженка Боярки, історикиня за освітою, волонтерка, а нині військовослужбовиця 3 окремої штурмової бригади ЗСУ Марина «Мамайка» Мірзаєва вміло поєднує фронтову службу з роботою у сфері історичної пам’яті та публічної комунікації.

До служби в ЗСУ була залучена до громадських і волонтерських ініціатив на батьківщині. Протягом багатьох років досліджувала український визвольний рух ХХ століття, зокрема роль жінок в ОУН та УПА. Водночас працювала в Національному музеї історії України та Всеукраїнському молодіжному центрі, була директоркою з розвитку туристичної компанії «Феєрія мандрів» та експерткою Українського культурного фонду. Викладала історію в приватній школі в Боярці та працювала гідом. Брала активну участь у Революції Гідності.

Мірзаєва – співзасновниця ГО «Валькірія», засновниця культурно-історичного фестивалю «Під Покровом Тризуба», а також авторка проєкту «Жінки Свободи», присвяченого дослідженню ролі жінок у визвольних змаганнях. Деякі з цих ініціатив реалізовували на Київщині.

Із початку повномасштабного вторгнення Мірзаєва активно волонтерила, а згодом приєдналася до лав 3 ОШБр, служить як начальниця групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення відділення психологічної підтримки. Проводить заняття з бійцями, веде щоденник подій.

2025 року опублікувала книгу «Жінки свободи», у якій поєднала архівні дослідження з фронтовими щоденниковими записами. У книзі історикиня зібрала реальні біографії українок, які брали участь у визвольних змаганнях різних епох. Їхній шлях, спогади та особистий досвід Мамайки – історія про те, як народжується жіноче лідерство у війні.

До того ж Мірзаєва веде активну освітню діяльність: ділиться фрагментами лекцій на YouTube-каналі, де обговорює паралелі між УПА та сучасними ЗСУ. За час служби прочитала понад 200 лекцій для військових.

88. Ірина Захарченко

В.о голови Бородянської селищної територіальної громади

Представниця партії «Нові обличчя» Ірина Захарченко виконує обов’язки голови Бородянської громади з листопада 2023 року. За цей час їй вдалося збалансувати політичну ситуацію навколо селища і налагодити ефективну взаємодію з обласною та центральною владою. У період її роботи на посаді Бородянка стала одним із лідерів у відбудові інфраструктури.

Із 1099 приватних будинків, пошкоджених унаслідок бойових дій, уже відновили 750, а з 68 багатоквартирних – 13. Також завершили роботи на трьох із 16 пошкоджених адміністративних будівель: одній школі та двох дитячих садках. Будівлю селищної ради нині добудовують. Водночас зводять Школу мистецтв і спортивну школу.

За цей час у Бородянці розпочали реалізацію експериментального проєкту за принципом «Build Back Better», що передбачає комплексне відновлення соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури, зокрема навчальних закладів, об’єктів культури, центральних вулиць та мостів. У селищі відпрацьовують модель сучасної, енергоефективної та безбар’єрної відбудови, яку планують масштабувати на всі постраждалі громади України.

Утім, у громаді не вщухає суперечка між нинішньою і попередньою владою. У грудні Київський окружний адміністративний суд задовольнив позов відстороненого селищного голови Олександра Сахарука щодо поновлення на посаді. Таке з 2022 року було двічі, у ситуацію втручалося Міністерство юстиції й скасовувало його реєстрацію як очільника Бородянської ТГ.

Однак протистояння виходить за межі судових інстанцій. У березні Захарченко повідомляла, що отримувала погрози від опонентів, а вже згодом їй підпалили авто. У вересні на виконувачку обов’язків голови скоїли напад. Місцеві депутати припускають, що за цими інцидентами можуть стояти Олександр та Сергій Бадрудінови – місцеві бізнесмени, інтереси яких начебто представляє Сахарук.

89. Володимир Вовкотруб

Секретар Білоцерківської міської ради, в.о. голови Білоцерківської міської територіальної громади

2025 для Білої Церкви став роком глибокого розчарування в роботі міської ради. Замість прозорого управління та захисту громади БМР дедалі більше нагадує приватну комерційну структуру, де головним пріоритетом стали інтереси наближених фірм та окремих депутатів.

Володимир Вовкотруб став секретарем міської ради 2023 року. До цього він був депутатом міськради VII–VIII скликань і потрапив до її складу за списком партії «Слуга народу» після обрання Олександра Поляруша до Київської обласної ради. До цього Вовкотруб працював у ветеринарній службі, Держпродспоживслужбі та Державному агентстві рибного господарства.

Чинного виконувача обов’язків міського голови Білої Церкви вважають наближеним до так званої «групи ТЕЦ» – об’єднання місцевих підприємців, яке після остаточного усунення олігарха-втікача Костянтина Жеваго фактично перебрало на себе контроль над ключовими бізнес-процесами в місті.

Попри стратегічність посади та багатомільярдний бюджет Білої Церкви, результативної роботи від нового керівника громади поки що не видно. Місто не отримало системних рішень у сфері інфраструктури, соціальної підтримки чи розвитку економіки. Аналіз закупівель показує системне завищення вартості робіт та послуг. Тендери часто виграють компанії, пов’язані з родичами або бізнес-партнерами депутатів. Замість розвитку громадських просторів та благоустрою, Білу Церкву поступово «заставили» торговими кіосками, витісняючи зелені зони та створюючи хаотичну комерційну забудову. Один із найбільш болючих провалів – програма будівництва та ремонту укриттів. Попри воєнний стан і регулярні загрози, міськрада не змогла забезпечити належний рівень безпеки мешканців. Багато сховищ залишаються недобудованими або непридатними для використання.

Якщо раніше підтримка ЗСУ була одним із ключових напрямів роботи БМР, то 2025 року обсяги допомоги суттєво зменшилися. Це актуалізує питання пріоритетів міської влади, адже фінансові ресурси дедалі частіше спрямовують на комерційні проєкти та закупівлі, доцільність яких викликає сумніви.

90. Валентин Багнюк

Депутат Київської обласної ради, директор КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня»

Валентин Багнюк наразі залишається директором КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» та депутатом Київської обласної ради. У медицині Броварів він із 1986 року, а в управлінні закладом пройшов шлях від керівника напряму до головного лікаря (призначений на посаду 2009 року) і нинішнього директора. Паралельно Багнюка обрали до облради, де він працює в профільному медичному напрямі та має можливість впливати на рішення щодо фінансування й організації охорони здоров’я на рівні області.

2025 року Броварська БКЛ під керівництвом Багнюка зберегла керованість і колектив, хоча кадровий голод у медицині нікуди не зник: людей бракує, навантаження росте, а персонал виснажується. При цьому лікарня продовжила роботу як опорний заклад району, зокрема для лікування поранених та надання допомоги в умовах війни, тримаючи стаціонар і критичні служби в робочому режимі.

Цьогоріч медустанова опинилася в центрі скандалу – пацієнтка звинуватила лікаря-акушера-гінеколога в неправомірних діях під час прийому. Поліція Київщини офіційно повідомила, що розпочала перевірку, а тема набула швидкого розголосу та стала репутаційним ударом для закладу. Проте дехто побачив у цій історії інформаційну кампанію з дискредитації керівника закладу на тлі політичної боротьби в Броварах.

Багнюк для виборця впізнаваний як директор броварської лікарні та депутат облради одночасно. Це поєднання дає йому стабільний публічний статус у районі: посада в медицині тримає його «на слуху», а мандат додає важелів і можливості представляти інтереси галузі на рівні області. У політичній площині його сприймають не як «чергового депутата», а як керівника великого закладу з реальним управлінським ресурсом.

91. Олексій Момот

Голова Вишгородської міської територіальної громади

2025 року щодо Олексія Момота відкрили декілька кримінальних проваджень. 29 липня він отримав підозру в розтраті бюджетних коштів під час закупівлі техніки за завищеними цінами. Наступного дня прокуратура звернулася до суду з клопотанням про його відсторонення з посади, однак відповідне рішення ухвалили лише в жовтні – після оголошення нових підозр.

У вересні правоохоронці провели обшук у службовому кабінеті Момота. Сам мер заявив, що слідчі дії пов’язані із закупівлею екскаватора на початку повномасштабної війни. 8 жовтня йому оголосили ще одну підозру – у розтраті понад шести мільйонів гривень. Також підозру повідомили директорові підрядної організації. Обом інкримінують заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК України).

Кримінальне провадження охоплює два епізоди. Перший – щодо закупівлі екскаваторів. За інформацією прокуратури, то ми посадовці міськради нібито для забезпечення потреб добровольчого формування організували закупівлю двох екскаваторів вартістю майже вісім мільйонів гривень. Слідчі встановили, що техніку придбали через афілійоване товариство, яке не мало ані власних потужностей, ані фінансових можливостей виконати договір. Другий епізод пов’язаний із роботами з днопоглиблення відстійника дощової каналізації в місті. За даними правоохоронців, мер, знаючи про невиконання підрядних робіт, підписав акти приймання та ініціював перерахування п’яти мільйонів гривень виконавцю. Момот назвав обидві справи «політичним замовленням». 16 жовтня Святошинський райсуд Києва відсторонив його від виконання повноважень строком на один місяць.

Окрім трьох підозр, 2025 року в декларації голови Вишгорода зафіксували помітні зміни. Згідно з поданими даними, його батько передав у власність синові дві земельні ділянки та житловий будинок площею 124 кв. м у селі Хотянівка. Водночас батько мера не відомий як великий бізнесмен чи публічний мільйонер.

Попри всі перипетії другої половини 2025 року, новий рік Момот зустрів на свободі. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, водночас він залишався на посаді.

92. Ярослав Москаленко

Депутат Київської обласної ради

Протягом року, що минув, депутат КОР Ярослав Москаленко помітно зменшив активність в області та фактично відійшов від політичного життя. Утім, він досі зберігає вплив на Вишгородський район через тамтешнього мера Олексія Момота. Наразі Москаленко займається особистими проєктами – будує тенісні корти та розвиває клуб «Sport Villa Grays» у Вишгороді, який поєднує школу тенісу та зону відпочинку. Цьогоріч у відкритих джерелах депутата згадували здебільшого в спортивному контексті. Наприклад, як учасника аматорського турніру на Житомирщині, де його титрували як учасника з Київщини. Жодних регалій.

Москаленко має доволі солідну бізнесову репутацію – уміє працювати з бюджетними коштами та державними замовленнями. Натомість у політичній сфері він зарекомендував себе як людина, якій не завжди можна довіряти. Найімовірніше, Москаленко банально купить місце в списку прохідної партії і стане народним депутатом.

Усім, хто планує мати справу з Москаленком-політиком, варто знати про його дружбу та співпрацю з колишнім очільником Федерації футболу України Андрієм Павелком. Суть проста: разом «розпилювали» бюджети, але Павелко опинився за ґратами, а Москаленко швидко переорієнтувався на теніс.

Із початку повномасштабного вторгнення він, попри суперечливу репутацію, одним із перших доставляв гуманітарку, організовував евакуацію та допомагав жителям деокупованих районів Київщини власними коштами. Що важливо, на цьому не піарився. 

93. Анна Скороход

Народна депутатка України

Обраниця мешканців виборчого округу №93 (Переяслав, Богуслав, Ржищів, Миронівка, Кагарлик, Рокитне) завершила 2025 рік із підозрою та електронним браслетом. Згідно з даними НАБУ, злочинна група на чолі з народною депутаткою пропонувала за 250 тисяч доларів організувати накладення санкцій РНБО на компанію конкурента. Частину суми – 125 тисяч доларів – «клієнт» передав спільникам, однак далі гроші не пішли, бо зловмисники не знайшли особу, готову вчинити незаконні дії.

НАБУ опублікувало відео, де представниця «За майбутнє» Анна Скороход нібито вимагає кошти в чоловіка. Депутатка визнала, що на відео вона, однак стверджувала, що ролик сфальсифікований. 9 грудня ВАКС обрав депутатці запобіжний захід у вигляді застави розміром три мільйони гривень без тримання під вартою. 12 грудня треті особи внесли кошти. 

У розпал «Міндічгейту» стало відомо, що Скороход фігурує на «плівках Міндіча». Учасники документованої розмови обговорюють, що вона може написати потрібний їм депутатський запит. Нардепка все спростовувала.

Скороход головувала в ТСК Верховної Ради з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства в Міністерстві оборони, ЗСУ, інших військових формуваннях, правоохоронних органах спецпризначення. Завдяки чому стала дуже популярною в соцмережах, де коментувала проблемні питання мобілізації. Її заяви неодноразово використовувала кремлівська пропаганда. 4 грудня ця комісія припинила своє існування. Того ж дня припинила діяльність інша ТСК, де Скороход була членкинею – із питань розслідування можливих фактів порушення законодавства при формуванні та реалізації цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг. 

Сукупність кримінальних епізодів і публічних скандалів істотно вдарила по політичній репутації Скороход. Хоча перспектива реального ув’язнення наразі не виглядає очевидною, справа про ймовірне вимагання хабара стала серйозним ударом по її політичній кар’єрі. Втім, Скороход має потужні зв’язки, завдяки яким має наміри балотуватися в президенти. Зокрема, на її користь висловився Семен Кіслін, пов’язаний із міжнародною організованою злочинністю. 

99. Віктор Журавель

Броварський кримінальний авторитет

Віктор Журавель на прізвисько «Віха» став відомим на всю країну після перестрілки в Броварах 2020 року, коли «тітушки» відвойовували для перевізників «жирний» маршрут із міста-сателіта до Києва. Попри гучні заяви політиків і тодішнього керівництва МВС, для Журавля ця справа не завершилася реальним строком. 

Із початку повномасштабного вторгнення пішов до тероборони і, за однією з версій, – брав участь у бойових діях на Київщині, за іншою, – ніс службу на блокпостах. Саме на цей епізод біографії згодом вказували його адвокати в суді, акцентуючи увагу на героїчній, а не бандитській частині життєпису. 

Утім, згодом Журавель знову став фігурантом кримінальної справи. 8 травня 2024 року в селі Зазим’я поліцію викликали до ресторану «Звіробій» через інцидент за участю нетверезого відвідувача, який побив охоронця. Як з’ясувалося, цим відвідувачем був Журавель. Під час спілкування з правоохоронцями він вступив у конфлікт, що переріс у бійку, а також висловлював погрози вбивством. Після затримання його взяли під варту.

У вересні стало відомо, що Журавля випустили з клітки. Як повідомляли медійники, щойно він вийшов на волю, до нього завітав Андрій Пелюховський, лідер нового політичного проєкту «Сила нації», та запропонував очолити партійну організацію на Броварщині. Той, кажуть, погодився. Після чого Броварами пішли чутки, що впливовий авторитет «Віха» іде в політику. У грудні з’явилася інформація про те, що Журавель буцімто розширює свій вплив на Чернігівщину, підтягуючи до проєкту Пелюховського чернігівську братву.

У бурхливій біографії Журавля 17 років відсидки, підозра у вимаганні грошей під виглядом колекторів, погрози прокурорам і суддям, замах на його життя, згадані вище перестрілка у Броварах і бійка в ресторані та ще багато іншого. 2025 додав до цього переліку новий епізод, політичний. Чи стане він шляхом до легалізації впливу, чи завершиться черговим поверненням за ґрати, покаже 2026 рік – рік загальнонаціональних виборів.

100. Олексій Чернишов

Віцепрем’єр-міністр – Міністр національної єдності України, ексголова КОДА

2025 став для Чернишова роком карколомного падіння, його позбавили всіх посад і нині він перебуває під процесуальними зобов’язаннями. Встиг побувати і в СІЗО. Подейкують, політичному краху чиновника посприяли його радники, котрі документували «подвиги» шефа та в потрібний момент передали куди треба.

Рік, що минув, розпочинався для нього дуже вдало – у грудні Чернишова повернули з НАК «Нафтогаз України» в уряд, і відразу призначали Віцепрем’єр-міністром – Міністром національної єдності України. Цю посаду багато хто вважав трампліном у крісло прем’єр-міністра з огляду на близькість Чернишова до родини президента Зеленського.

Утім, до міністра з єдності прилетів «чорний лебідь». Якщо чиновник причетний до корупції, зрештою його діяльністю зацікавиться НАБУ. 23 червня Антикорупційне бюро повідомили Чернишову про підозру в справі щодо зловживань у будівельній сфері, які могли завдати державі збитків на понад один млрд грн. За даними слідства, урядовець нібито отримав знижку на придбання інвестиційних об’єктів для себе та третіх осіб. На момент оголошення підозри він був за кордоном, ходили чутки, що не повернеться. Чернишов повернувся й отримав від ВАКС запобіжний захід у вигляді застави розміром 120 млн грн, яку за нього внесли треті особи. Водночас урядове крісло він втратив.

Це стало тільки початком його проблем. Коли вибухнув «Міндічгейт», виявилося, що Чернишов – один із ключових персонажів. На «плівках Міндіча» його називали «Че Геварою». Також слідчі знайшли в родини звільненого віцепрем’єра елітні котеджі в кооперативі «Династія» в Козині. 10 листопада Чернишов отримав другу підозру, цього разу – у незаконному збагаченні та недекларуванні доходів. ВАКС відправив його до СІЗО під заставу розміром 51 млн грн, яку також сплатили.

Як розвиватимуться події навколо Чернишова далі, залежить від політичної погоди в країні. Та, навіть якщо не посадять до в’язниці, його політична кар’єра завершена.