11-12 травня в Центрі культури та мистецтв КПІ відбувся чемпіонат України з бодібілдингу, фітнесу та атлетизму за версією всесвітньої федерації WBPF. У номінації «Спортмодель леді 40+» віце-чемпіонкою стала переяславка, власниця фітнес-клубу «Fitness room» Людмила Борисенко (40 років). Про участь у конкурсі розповіла журналісту «Вісника».
– Я більше семи років займаюся фітнесом, –зазначила Людмила. – Хотілося одержати якийсь новий досвід, навчитися самій готувати людей до таких змагань. Тож наприкінці минулого року розпочала підготовку. Мені допомагала чемпіонка України та Європи Вероніка Вітковська. Спочатку я набирала м’язову масу, потім за два місяці до змагань зайнялася «сушкою» – жорсткіша дієта. Було шість тренувань на тиждень, чотири з них силові (на тренажерах), після яких сорок хвилин кардіо (для схуднення). Два окремі півторагодинні тренування – винятково на кардіо. Часу не вистачало, адже ще слід було й працювати: тренувати інших людей. Вдома ці п’ять місяців мене практично не було. Бувало, що донька вчить уроки, а я, займаючись на орбітреку, перевіряю їх. Дуже вдячна своїй родині за розуміння та підтримку.
Вероніка також дуже допомогла в підготовці до позування. Це надзвичайно важливий етап конкурсу. Мало просто підкачати все і вийти на сцену: «Ось, дивіться». Судді оцінюють усе: і образ, і купальник, і макіяж, і, звичайно ж, тіло. Але це все потрібно вміти найвигідніше показати, є чотири позиції: спереду, зі спини, з обох боків. Я цього навчалася протягом усієї підготовки, раз на два тижні.
Кожен учасник змагань повинен бути членом федерації UBPF. Для цього необхідно зробити річний внесок 500 гривень. За три місяці до турніру відбулися збори членів федерації (відповідно майбутніх учасників). У цей період президент UBPF Валерій Луцак (майстер спорту міжнародного класу, Заслужений тренер України) особисто оцінює форму конкурсантів. Якщо, на його думку, перспектив у змаганнях хтось не має, то й до участі допущений не буде. Сам турнір складається з трьох етапів для кожної категорії: обов’язкове позування, вільне позування та привітання (для шістьох фіналістів).
– У нас чомусь привітання зробили першим етапом для всіх, – розповіла Людмила Борисенко. – Це було неочікувано, ми навіть дещо розгубилися. Я розхвилювалася, бо мала виходити на сцену першою серед усіх 22 учасників нашої категорії. А за мною йшли дуже сильні спортсмени, які неодноразово брали участь у подібних конкурсах. Була дівчинка, яка виступає щороку, навіть у Європі перемагала. А на цей конкурс, певно, просто приходить, щоб тримати себе у формі. Цього року їй не вдалося перемогти в нашій категорії. Я навіть не розраховувала на друге місце. Якби не підтримка від Вероніки прямо там, хтозна, як би все було. Як приз я отримала абонемент в зал, сертифікат на 300 євро на пошиття купальника, кубок та медаль. А переможці кожної категорії змагалися за звання абсолютного чемпіона, там призи ще солідніші.
Підготовка до змагань була складною не лише фізично та морально, вона мала певне навантаження на сімейний бюджет. За словами Людмили, вона обходилася приблизно в 5 тисяч гривень щомісячно. Це – і зарплата тренеру, і оплата постійних необхідних масажів, і правильне харчування, і дорогі вітаміни. Протягом підготовки Людмила не могла навіть полікувати хворе горло (антибіотики вживати заборонено).
– Перед самісіньким турніром – найскладніший період. За два дні до нього я скинула два кілограми. На конкурсі важила 57,7 кг, звичайна моя вага – 62 кг (зараз вона повернулася). Певний час напередодні конкурсу «напивається» вода, під кінець я вже випивала по 7 літрів на день. А за три дні до старту треба заткнути рота – взагалі не можна вживати рідини. Голод – це ніщо порівняно із почуттям зневоднення. Я ходила наче хвора, трішки пригальмована: кров згущується, погано циркулює організмом. І таке виходить! Звичайно, це дуже погано для здоров’я.
– Після конкурсу, певно, наїдалася досхочу. Чи не так? – поцікавився.
– Під час дієти найбільше хотілося солодкого. Наступного дня після конкурсу зайшла до «ЕКО-маркету», набрала еклерів, заварних тістечок, шоколадок, кілограмове морозиво. На морозиво мене не вистачило, звичайно (сміється). Прямо після змагань, у той же день, заїжджали у «МакДональдс». Я купила собі морозиво «МакФлурі», бо завжди його дуже любила. А це ж пробую і відчуваю, як рослинна олія наче розтікається по горлу. Я настільки звикла до правильної їжі, що тепер відразу розумію, де гидота. Так само не змогла з’їсти хінкалі в ресторані грузинської кухні, вони здалися мені занадто гострими.
Якщо чесно, немає часу занадто сильно розслаблятися. Потрібно готуватися до підйому на одну гірську вершину. Вона дуже відома. Розповім, коли повернуся.
Віталій Усик (“Вісник Переяславщини”)
