Плетені й шиті ляльки, звірятка, розвиваючі іграшки – усе це виготовляє жителька Переяслава-Хмельницького  Світлана Даценко (49 років). Захопилася таким рукоділлям п’ять років тому. Нині її вироби тішать і дітей, і дорослих у різних містах України.

Світлана Даценко за професією швачка. Колись працювала на швейній фабриці «Гаян». Нині вирощує на продаж квіти, розсаду й овочі. Городні роботи, що тривають з кінця зими й до пізньої осені, практично не залишають їй часу на рукоділля. Своєму захопленню майстриня може присвятити лише кілька місяців у міжсезоння. Попри це має чималий творчий доробок.

– Почалося все з того, що діти подарували мені смартфон, і в мене з’явився інтернет. Переглядаючи відео на Ютубі, я натрапила на майстер-клас із виготовлення ляльки з капронових колготок. І мені захотілося таку зробити, — мисткиня показує першу роботу – рудоволосу ляльку в довгій сукні й капелюшку, яка тримає в руках парасольку й кошик з квітами.

Як для початку, вона вдалася досить симпатичною, і це стимулювало Світлану Даценко творити далі. Щоправда, в іншій техніці. Вона захопилася виготовленням текстильних ляльок на зразок Тільд. Вони особливі тим, що на їхньому обличчі є лише очі й рум’яні щічки. А емоції – усмішку чи смуток – людина може дофантазувати.

Майстриня каже, що спочатку виношує ідею, якою буде її лялька, підбирає матеріали. Однак у процесі виготовлення образ може змінюватися. І коли починає шити, ніколи точно не знає, якою вийде іграшка. Кожен виріб – це експеримент.

Тіло ляльки шиє із натуральної тканини тілесного кольору, яку замовляє за кордоном, – так дешевше. Набиває іграшку синтепоном або холафайбером. Виготовляє для неї справжній одяг (при цьому враховує модні тенденції), взуття, головний убір. Волосся робить з вовняних ниток або купує треси (штучні пасма). Ляльку зі штучним волоссям можна розчісувати, заплітати. Загалом іграшка проробляється до найдрібніших деталей – колір очей і волосся, прикраси, аксесуарів.

– На одну ляльку треба як мінімум три дні. Багато часу витрачаю на виготовлення тіла  і  одягу, – розповідає рукодільниця. – Лялька сама собі «вибирає» одяг. Я запланувала одне, починаю одягати, а воно їй зовсім не пасує. Одній ляльці тричі шапочку перев’язувала. Що не вдягну – не те. А потім зробила для неї капелюшок з полями. І вона прямо усміхатися почала – від головного убору змінився вираз обличчя.

Такі ляльки здебільшого купують не для дитячих забавок, а для урізноманітнення інтер’єру в помешканні. Їх так і називають – інтер’єрні. Коштують вони дорожче, бо виготовляються з дорогих матеріалів і потребують багато праці. Хоча ними можна і бавитися.

– Я всі ляльки роблю так, щоб ними могли гратися діти. Але все одно уточнюю, для кого ця іграшка. Бо якщо для малесенької дитини, треба прибрати з ляльки всі дрібні деталі, які можна проковтнути. І волосся добре пришити, щоб дитя цю іграшку могло тягати, – каже пані Світлана.

У доробку майстрині багато іграшок, плетених гачком. Це і ляльки, і різноманітні звірятка: собачки, котики, мавпочки, левенята, зайчики, ведмедики, жабки.

– Плести гачком я навчилася ще в школі. Якось у дитинстві поламала руку і, поки була в гіпсі, виплела собі спідницю. Коли діти були маленькими, плела їм шкарпетки, шапочки, кофточки, – зазначає майстриня. — А на речі для дорослих у мене не вистачало терпіння. Тому я б ніколи не подумала, що буду колись плести іграшки. Зараз гачок для мене – найкращий спосіб релаксу. Мені постійно хочеться плести щось нове. Побачила в інтернеті, як майстри виготовляють мавпочок, – у моїй колекції вже є мавпочка. Побачила ведмедика – зробила. Зараз дуже популярні іграшки – поні і єдинороги. Вони подобаються і дітям, і дівчаткам-підліткам. Я їх теж виготовила.

Цієї зими Світлана Даценко зробила чимало розвиваючих плетених іграшок для наймолодших діток: різноманітні брязкальця, овочі, фрукти, кухонний посуд, солодощі. Серед виробів вирізняється мобіль (підвіска на дитяче ліжечко) у вигляді восьминога.

– Дітки-восьминоги пристебнуті до ніг мами гудзиками. Вони виплетені з ниток різних кольорів. Для найменших діток – це яскрава забавка, яку можна торкати, крутити. А для старших – логічна гра. Дитина навчається застібати гудзики, розрізняти кольори, — пояснює Світлана Даценко.

Роботи майстрині найчастіше беруть на подарунки. І не тільки дітям.

– Жінка замовила мені маленьку плетену мавпочку. Я питаю: «Скільки років дитині?». А вона каже: «П’ятдесят». Виявилося, що її подруга любить мавпочок, і в неї вже є ціла колекція таких іграшок, – усміхається майстриня. – Перед Новим роком купили інтер’єрну ляльку із свинкою на подарунок жінці.

Зі своїми виробами Світлана Даценко розлучається неохоче.

– Я дуже звикаю до своїх іграшок. Спершу мені не хочеться їх нікому віддавати. Якось виготовила корову, і її швидко забрали. Мені так сумно стало. Я собі зробила ще одну. Тепер вона прикрашає моє помешкання.

Є у майстрині й улюблена лялька – із рудим кучерявим волоссям і блакитними очима. Вона називає її своїм талісманом.

Світлана Даценко сама фотографує свої вироби, обробляє фото через спеціальну програму і викладає у соцмережі. Зізнається, що рекламувати  власні вироби — непросто. Спершу їй допомагали діти. У пані Світлани двоє дорослих синів. Вони – одні з перших поціновувачів її творчості. Як тільки майстриня зробить нову іграшку, питає їхньої думки.

– Мені приємно, коли чую гарні відгуки про мої роботи. Отримую задоволення і від процесу, і від результату, і від того, що мої вироби приносять комусь радість, – зазначила майстриня.

Юлія Строчинська (“Вісник Переяславщини”)