У Переяславі попрощалися із Ігорем Мар’яшем. Він загинув на війні.

17 січня у Переяславі попрощалися із солдатом Збройних сил України Ігорем Мар’яшем. Йому було 37 років. Загинув 8 січня внаслідок артилерійського обстрілу біля населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області. Служив оператором відділення управління командира батареї артилерійської батареї аеромобільного батальйону. У нього залишилися мати та сестра. Поховали воїна на міському Заальтицькому кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.

Людей на похороні було багато – близько двохсот: знайомі, друзі, побратими, рідні. Вони прийшли до Храму Воскресіння Христового, аби попрощатися із донедавна веселим, життєрадісним та привітним Ігорем, адже саме таким усі запам’ятали полеглого захисника, який віддав своє життя за Україну.

Його мама та сестра тяжко приходили до тями, усвідомлюючи, що втратили того, хто захищав їх до останнього. Вони сиділи біля домовини, підтримували та обіймали одна одну, тихо оплакували свою втрату. Коли ж настав час виносити труну з церкви, мати кинулася до сина та голосила: “Ой, дитино моя, як я хотіла тебе вберегти! Як я жити буду без тебе?”

У храмі один зі священнослужителів сказав: “Ця трагедія перекликається у серцях кожного з нас. Це не тільки особисте горе для вашої сім’ї, а втрата для всіх нас. Ігор є справжнім чоловіком, бо коли на нашу землю прийшов ворог, він не побоявся, а взяв до рук зброю і став на захист нашої держави, землі та громади. Він переносив всі тяготи військової служби, адже це нелегка праця, вона потребує сконцентрованості, уваги та великої самовіддачі”.

Після літургії процесія рушила на цвинтар центральною вулицею міста. Мати йшла за катафалком попід руки з близькими та плакала. Здавалося, що її біль накрив усе місто, яке завмерло, як і всі перехожі, в ці миті.

Вже на кладовищі Олександр Молоткін із Добровольчого формування Переяславської територіальної громади сказав: “Я не знаю, але мені здається, що він не хотів бути героєм. Він хотів бути звичайною людиною, якою і був, – добрим, чудовим, завжди відгукувався на допомогу. Але коли у наш дім прийшла чорна біда, він встав і пішов, щоб своїм земним тілом захистити усіх нас”.

Секретарка Переяславської міськради Лідія Оверчук сказала: “Він віддав за нас з вами найдорожче, що у нього було, – своє молоде життя, яке повинно було тривати ще багато-багато років. Він мав створити сім’ю та дітей, продовжити український рід. Але так сталося, що його душа летить до небес, щоб звідти нас охороняти. Я вдячна Ігорю за те, що він був таким на цьому світі. Дякую родині за виховання, за таку світлу душу”.

Коли настав час прощатися та ховати тіло воїна, мама Ірина притиснула до себе військовий берет, схилила голову на груди сина та промовляла: “Він дуже пишався своїм беретом. Синочку мій рідний, соколе ти мій, мої голубі очі, навіщо вони тебе вбили, падлюки російські? Навіщо забрали тебе у мене? Я ж хотіла, щоб у мене була й невісточка, і внуки. У тебе було скільки бажань та мрій, мій ріднесенький. Я так хотіла побачити тебе веселим та щасливим”.

Військові зробили три постріли в небо, а Олександр Молоткін передав рідним український прапор. Присутні заспівали Гімн України.

Побратим Ігоря зміг вимовити лише кілька слів: “Він вдома, на рідній землі. Братан, ти красавчик, ти приїхав додому. Слів немає, але на одному з етапів життя ми з тобою пересіклись. Ти був там до останнього, брат, як же так? Ігорьок, тезка, спочивай з миром”.

“Інна, він так радів, що побачив вас. Кажу: “Ну так вже ж тулився”. А він мені: “Ну да, я 8 місяців нікого рідного не бачив, а це хоч побачив”. Я не хочу вірити, що Ігоря немає. Так боляче”, – написала Леся Горобець під дописом волонтерки Інни Марченко, яка опублікувала звістку про загибель Ігоря.

“Невимовний біль! Ігорь, сонечко, ти така світла людина, я в шоці. Так не має бути! Царство небесне. Вічна пам’ять. Слава герою! Щире співчуття рідним, мамі та сестрі. Тримайтеся, будь ласка”, – написала Юлія Федоренко.

“Щиро співчуваю вашій біді, вашому вічному болю та смутку. Низько вклоняюся вам за ваше виховання, за мужність вашого сина, за втрачене життя та не здійснені плани та мрії. Вічна та світла пам’ять про нього буде в серцях вдячних людей. Тримайтеся”, – написала Марія Шаповалова.