– Можна вивчати біологію за підручниками. Але коли дитина сама досліджує живу природу, може доторкнутися, відчути запах – це набагато цікавіше і дає більше користі, ніж суха теорія, – зазначає Надія Коваленко (54 роки). – І два роки тому в нашій школі з’явився гурток для поглибленого вивчення біології, де ми проводимо дослідницьку роботу.
Саме гуртківці показали високі результати на цьогорічних обласних олімпіадах. Так учень 10 класу Ярослав Чанілов і одинадцятикласник Владислав Левченко зайняли треті місця з екології. 8-класник Данило Шейко був третім на олімпіаді з біології. А найвищий результат в учня 9 класу Антона Тяска – друге місце з біології. За кількістю балів він показав п’ятий результат серед 44 учнів, не набагато відставши від переможця. Тож 25 березня візьме участь у заключному, всеукраїнському етапі олімпіади. А цього тижня побував з вчителькою на тренувальних зборах.
Традиційно на олімпіаді з біології учні виконують тестові й практичні завдання. А для олімпіади з екології готують екологічні проекти і захищають їх перед журі.
– Екологічні проекти – це ті самі МАНівські роботи, – зазначає вчитель. –Треба не тільки дослідити тему, а й красиво презентувати її. Ми з дітьми продумуємо все до дрібниць: на чому зробити наголос, де витримати паузу. Підготовка забирає дуже багато часу.
Свої екологічні проекти учні подали й на обласний етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН. Робота Ярослава Чанілова здобула і там третє місце.
– Ярослав досліджував вегетативне розмноження верби білої. Брав пагони рослини, замочував у різних розчинах (з дріжджами, медом, картоплею) і спостерігав, як ті впливають на швидкість росту. А взяли ми цю тему, бо вичитали в літературі, що верба – перспективна біоенергетична культура. А в умовах енергетичної кризи в нашій країні це актуально, – пояснила вчителька.
Ярослав і Данило вже визначилися з майбутніми професіями – вони хочуть стати медиками. Обом хлопцям найбільше подобається анатомія людини. Антон зацікавився біологією ще в 5 класі. Зібрав колекцію комах, де вже є близько 20 жуків, бабки, сарана, метелики. Йому найбільше подобається зоологія та анатомія людини. Але де буде навчатися після школи, поки що не знає.
Учні з величезним захопленням згадують, як на гуртку препарували молюсків, риб, жабу, серце свині.
– Даніна мама спеціально купила серце свині на базарі. А мама Антона зарубала гуску і бігом її до нас. Поки вона тепла, ми змогли роздивитися особливості будови. Без допомоги батьків нічого б не вийшло і не було б такої зацікавленості у дітей, – зазначає вчителька.
Надія Коваленко вчителює понад 25 років. Був період, коли вона залишила педагогічну професію і пішла працювати в банк. Але все-таки повернулася в школу.
– Я з династії педагогів. Моя мама була вчителем фізики, дід – вчителем російської мови і літератури, директором школи, дві бабусі навчали учнів молодших класів, – розповіла вона. – А рід мій походить із таврійських хліборобів. Мабуть, мені на генетичному рівні передалася любов до землі, до всього живого. Бо я із семи років знала, що буду біологом. Таргани в баночках, черепахи в тазиках – все це ми проходили в свій час, – усміхається.– Я вийшла заміж, і чоловіка направили як молодого спеціаліста в Переяслав-Хмельницький на завод “Точмаш”. Так ми сюди потрапили. Я деякий час працювала вчителем у Гланишеві. Потім змінила роботу – пішла в банк. І вже звідти Таїсія Василівна Ткаченко і Галина Василівна Кітаєва (тоді директор і завуч школи — авт.) запросили мене на роботу в школу №7, яка тільки відкрилася. Галина Василівна мене добре знала, бо ми навчалися разом в університеті Шевченка. Я за освітою генетик, а педагогіку вже освоїла на практиці в школі. Не жалкую, що залишила банківську справу. Там все було чудово, але вчителювання – це поклик душі. Скажу дитячим сленгом: я кайфую від того, коли бачу очі дітей, які горять, як і в мене, коли їм хочеться вчитися. Це для мене найбільша насолода.
Надія Коваленко свою роботу оцінює скромно. Каже, що ніколи не гналася за призовими місцями, бо успіх вчителя вбачає не в цьому.
– Моя мета – навчити дітей поважати і любити природу, життя, підтримувати і любити одне одного, допомагати іншим. Я багато часу на уроках приділяю саме цьому. Хочу, щоб вони виросли достойними людьми. І щоб вони прагнули пізнавати нове, – зазначила Надія Коваленко.
Юлія Строчинська
Міськрайонна газета “Вісник Переяславщини”
