Традиційно, в   березневі дні,  українці, вшановують  пам’ять нашого духовного Батька – Тараса Григоровича Шевченка. Минають роки, століття, а гострота і сила  шевченкового слова живе і свідомо через уста кожного із українців незалежно від віку промовляє до кривдників: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде!».

22 березня в університетській бібліотеці відбулось чудове свято в пам’ять Тараса Григоровича Шевченка: «Арт простір: на каву з Шевченком». З вітальним словом до присутніх звернулася заступник міського голови Валентина Губенко, зазначивши, що творчість Тараса  Шевченка є нетлінною і невід’ємною частиною духовних оберегів українського народу. Тарас Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчається, а й те чим живе народ, з чого черпає свої сили і надії.

У дружній, теплій  атмосфері, за чашечкою кави з цукерками та печивом студенти, викладачі, художники, музиканти та гості згадували про Тараса Шевченка, його творчість, життєві принципи. Також прозвучали чудові вірші Тараса Григоровича, які продекламували студенти філологічного факультету Тарас Полтавець та Маргарита Годунко.

У рамках заходу відбулася презентація авторської виставки «Друга борода» відомого художника міста, випускника педагогічного факультету за спеціальністю «Образотворче мистецтво», учасника всеукраїнських і регіональних художніх виставок Олександра Суся. Відвідувачі мають можливість ознайомитися з чудовими роботами художника: «Ростки», «Дерево роду», «Мамай», «Папай», «Монастирський сон» та інші, в яких присутні символізм, концептуальне мистецтво, монументальний живопис. Всі бажаючі  могли переглянути виставку та поділитися своїми враженнями .

Минають роки, та не меркнуть слава і заповіти великого Кобзаря. Він і сьогодні з високої Чернечої гори над Дніпром промовляє до нас нинішніх: «Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля».

У нашій нинішній духовній атмосфері треба голосу Тараса, голосу ніжного до простої людини і голосу гнівного до тих, хто втрачає історичну пам’ять. Його голос потрібен для того, щоб ми ніколи не забували «чия правда, чия кривда і чиї ми діти».

Ольга Науменко, фахівець соціально-гуманітарного відділу вишу