За традицією, у пам’ять про померлих,  українці запалюють свічку у вікні. У горнятко насипають зерна та ставлять туди свічку. Зернята символізують душі, а вогник – наш сердечний зв’язок з ними. Сьогодні, своїми вогниками ми обігріємо ті мільйони душ, які в страшних муках пішли з життя…

 Голодомор 1932-1933 років – геноцид, спрямований проти українського народу. Комуністичний режим не міг миритися з існуванням вільних, незалежних від нього людей. Саме тому з українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації – селянство. І всі, кого ми зараз не дорахувалися – це наші рідні, чиї душі не народилися у цей світ, бо хтось хотів насильно створити «світле комуністичне майбутнє». 

Історія вчить нас знову і знову: головною, незаперечною цінністю для нас, українців, є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є гарантією того, що жах Голодомору ніколи не повториться. Нині на всіх громадянах незалежної України лежить величезна відповідальність перед полеглими нашими співвітчизниками – зберегти пам’ять про жертв голодомору. Ми повинні винести належні уроки з трагічних подій історії, щоб не допустити їх у майбутньому.

Шановні переяславці! Схилімо низько голови, вшануємо душі безневинно убієнних жертв голодоморів та політичних репресій простим, щирим молебнем і запалюванням поминальних свічок. Вічна їм пам’ять!