#Переяслав_Nabok_історія Вулиця Григорія Сковороди одна з центральних вулиць міста. ЇЇ історію можна виводити з ХІІ століття відтоді, як збудувалися Переяславські фортечні вали середмістя. Саме тоді частина сучасної вулиці увійшла до головного північного шляху на Київ. Власне, з ХІІ і до поч. ХІХ ст. це був коротка частина сучасної вулиці Г.Сковороди яка починалася від сучасного парку Г.Сковороди й закінчувалася на перетині з сучасною вулицею Малою Підвальною де підіймався шести метровий вал під ним майже такої глибини був рів і ось в тому місці була влаштована башта з брамою. Формування ж вулиці в її сучасному трасуванні відбувалось протягом XVIII – ХХ століть. Визначальне значення на формування її планувальної структури справили фортечні укріплення дитинця й середмістя (Черкаського граду). На початку ХІХ ст. вулиці як такої ще не існувало, адже в місті панувала безсистемна квартальна забудова з проїздами. Коли ж Переяславську фортецю у 1797 р. скасували, то землю оборонних валів стали інтенсивно використовувати для виварки селітри, якою потім одразу й рови засипалися. У 1810 р. був розроблений новий перспективний план Переяслав згідно якого була започаткована сучасна структура вулиці. От тоді надважливу роль зіграла забудова Свято Вознесенського монастирського комплексу. Адже перспективу вулиці зорієнтували на монументальні домінанти Вознесенського собору 1700р., колегіуму 1753р., дзвіниці 1776р., Варваринської церкви 1782р.(розібрана в 1946р.), а також монастирські цегляні паркани та крамниці (1825р.,згоріли 1915 р., залишки розібрані у 1920-хрр. та 2020), ці споруди визначили червону лінію вулиці в межах цілого кварталу. В 1832 р. по земельним ділянкам квартальних приватних забудов, що тулилися під фортечними ровами дитинця, прорізали нову ділянку вулиці яка починалася від княжої цитаделі і стрілою прямувала на північ до стародавніх Київських воріт. Тоді ж вулиця отримала свою першу назву — Монастирська (хоча на перспективному плані вказана назва Вознесенська). До початку ХХ ст. Монастирська була однією з трьох головних вулиць Переяслава адже нею проходив транспортний шлях з Яготина, Золотоноші на Бориспіль, Баришівку, Київ. Протягом століть вулиця не змінювала свого трасування, але з 1920-х років коли населення міста стало зростати, вулицю продовжили по кутку Забашта до кутка Бурти. Тоді була введена нумерація поштових адрес, яка розпочиналася від Трубежа на півночі і закінчувалася під валом дитинця (зараз Майдан Княжий двір). Принагідно зауважу, що нумерація будинків змінювалася, а саме у 1928-30-х роках, потім в 1957 році коли до вулиці Григорія Сковороди долучили вулицю Нижня Полянка. Ну й звичайно, що не оминула вулицю планида зміни назв. Так, їх було декілька, а найперша — Монастирська 1832р.- 1928/29рр. Зауважу, що у списку власників домоволодінь за 1894 р. ділянка вулиці в межах монастирського кварталу називалася Монастирською, а ділянка в межах сучасного парку ім. Т.Шевченка позначена як Монастирсько-Єврейська вулиця. Можливо ця перша назва протрималася й довше, але прийшли “Совети” і вирішили увічнити героїв своєї революції, то в 1928 р. вулиці присвоїли ім’я Михайла Томського (Єфремов) очільника Всесоюзної центральної ради професійних спілок в 1918-1929 роках. Назву — Томського вулиця “носила” не довго, до 1936 року, коли з переляку комуняка застрелився, бо взнав, що його звинувачують в антирадянському заколоті. В Переяславі, теж не забарилися і екстрено змінили назву вулиці на Піонерську, бо якраз в 1930 році конфіскували у єврейської громади хоральну синагогу (1911р.) і влаштували там клуб юних піонерів. В 1954 році вулиця отримала свою сучасну назву Григорія Сковороди українського генія — філософа, просвітителя гуманіста, поета, який жив і викладав в переяславському колегіумі в стінах якого з 1972 року відкритий музей.

Вулицю перетинають вулиці Покровська, Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Велика Підвальна. Бере початок вулиця Ярмаркова, відгалужуються Мала Підвальна, три провулки Трубізьки (первісні назви), провулок Григорія Новохатька (з 2016 р. первісна назва завулок Монастирський, потім Піонерів до 2016 р.), прилягають два міських парка. На вулиці розташовані пам’ятки архітектури національного значення, що вже давно стали візитівкою Переяслава — Вознесенський собор, дзвіниця, колегіум, пам’ятки історії місцевого значення колишні будинки семінарії, а нині ліцей ім. І.Мазепи (1877-1903), хоральної синагоги (1911 р.) де розташована фабрика художніх виробів. Гармонійно доповнюють будинки 1950-х років — клуб, фабрика “Захист”, обленерго.

P.S. Допис ґрунтується на картографічному і архівному матеріалах з фондів ДАКО, ДНАББ В.Заболотного, Архівного відділу Переяславської міськради. Окрема подяка археологу Сергію Павленку