Влітку 2020 року роботи із серії «Тіні предків» стали органічною частиною проєкту «Тіні предків. Я буду!», у якому поєдналися малюнки, фотографія, архітектура та перформанс. Для переяславки Олександри Федорук як для реставраторки, рятувальниці старовини, дуже болючим було усвідомлення, що українська культурна спадщина не охороняється належним чином, і вона прагнула привернути увагу до проблем культурозбереження.

Пістрява українська історія подібна скриньці зі скарбами, але геополітика не завжди впливала на культуру позитивно. Зокрема впродовж XX століття, коли Україна примусово входила до складу СРСР, було втрачено чимало пам’яток: руйнувалися без нагляду старі панські садиби, церкви перетворювалися на склади. Комуністичний режим закреслював минуле, нищив коріння й насаджував колективну амнезію. А сьогодні Україні не вистачає грошей, щоб провести наукові реставрації, спробувати зберегти крихти минулого розмаїття.

Олександра Федорук не тільки придумала проєкт «Тіні предків. Я буду!», але й стала у ньому фотомоделлю. Її роботи, жіночі портрети, розміщені у занедбаних будівлях – палацах, православних і католицьких храмах у п’ятьох регіонах країни, – немов повернули туди життя, сміх, тепле дихання, світло. А сама художниця у традиційному українському одязі, здавалося, легко проходила крізь товщу століть, зшивала вправними руками розриви у цупкій тканині історії.

Світлини проєкту, які й самі стали мистецькими творами, створив український фотограф Сергій Бечко (Сергій Бек). Сергій – справжній майстер фотографії. Завдяки його досвіду та власній стилістиці він зміг передати бачення художниці та відтворити дух історичних будівель на фото. З перших днів війни Сергій пішов добровольцем на захист України від російських загарбників. По сей день Сергій боронить українські землі.

Сьогодні проєкт «Тіні предків. Я буду!», на жаль, став ще актуальнішим. Українська культурна спадщина гине, хаотичні російські обстріли руйнують архітектурні пам’ятки, мародери нищать або крадуть і вивозять до Росії музейні колекції. Після війни на культурній карті України буде ще більше чорних дір… Але українська нація гартується у вогні війни, українське жіноцтво сильне та згуртоване як ніколи.