небо не могло стримати сліз сьогодні, у суботу 10 вересня 2022 року, коли Переяслав прощався одразу з двома захисниками України, які померли у шпиталях від бойових поранень – 29-річним Сергієм Чащухіним та 27-річним Олександром Підборіжним. Відспівували хлопців у Свято-Єфремівському храмі міста, обидвоє знайшли вічний спочинок на Підварському кладовищі міста.
Сергій Чащухін, що служив радіотелефоністом у відділенні зв’язку взводу управління, помер у лікарні міста Краматорська на Донеччині зранку, 8 вересня 2022 року, а розвідник одного з відділень Батальйону Кульчицького Олександр Підборіжний – того ж дня пізно ввечері у лікарні міста Дніпра. Чащухін долучився до опору з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, 24 лютого, а для Підборіжного ця війна почалася у 18-річному віці – він став до лав захисників у 2014 році спершу у складі Батальйону імені генерала Сергія Кульчицького, а дещо пізніше був тренером морських піхотинців у Миколаєві. Саме у батальйоні Кульчицького він продовжив військову справу з початком повномасштабної російської агресії, спершу обороняючи Київщину, пізніше – гарячі точки на Донеччині. Обидвоє хлопців запам’яталися стійким характером безкомпромісних борців за волю і незалежність України, обидва пішли воювати за покликом серця й швидко вчилися новому та користувалися повагою у побратимів.
Попри негоду захисників прийшло провести чимало переяславців, друзів і побратимів хлопців. На прикрість, з окупованої Херсонщини не змогли дістатися провести в останній земний шлях сина батьки Олександра Підборіжного – вони вимушено прощалися з ним за допомогою відеозв’язку. Ховати його, за волею долі, випало брату, який виїхав з окупованої Херсонщини й з кінця літа живе у нашому місті з родиною.
Церемонію супроводжували представники місцевого військомату та почесна варта Національної гвардії України – молодих юнаків ховали з гідними військовими почестями, у супроводі оркестру. Рідні загиблих прийняли з рук представників підрозділів державні стяги та знамена підрозділів на знак дяки та поваги Президента України та Верховного Головнокомандувача за гідну службу українському народові.
У 199 день війни Переяслав одночасно попрощався з двома захисниками країни, які, попри те, що обидвоє були родом не з нашого міста, і прожили тут заледве по десятиріччю, щиро любили цей край та його людей, і гідно виконуючи бойові завдання віддали за них найцінніше – власні життя. Хай цей сумний день стане для кожного з нас важливим уроком того, що не буває чужої біди і чужої війни. Це наша спільна боротьба, наша спільна справа. Гідно несімо пам’ять про хлопців та продовжуймо їх святу справу. Проживімо це життя за себе і за них. Не зрадьмо полеглих Героїв, не прогавмо історичного шансу вибороти ту країну, за яку протягом кілька століть національно-визвольної боротьби поклали життя кілька поколінь її оборонців.
