1. Цими рекомендаціями установлюються загальні вимоги до розроблення документів щодо планування заходів з евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей із зон надзвичайних ситуацій (збройних конфліктів).
2. Планування заходів з евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій та із зон збройних конфліктів (далі – планування евакуації) покладається на місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання.
3. Для планування евакуації в місцевих військових адміністраціях, органах місцевого самоврядування та на суб’єктах господарювання утворюються комісії з питань евакуації. На суб’єктах господарювання з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 осіб призначається особа, яка виконує функції зазначеної комісії.
4. Планування евакуації здійснюється на підставі рішення комісії з питань евакуації відповідного рівня, у якому визначаються:

аналіз ситуації, що склалася або може скластися;

райони (населені пункти), у яких необхідно здійснювати заходи з евакуації;

безпечні райони (населені пункти) для розміщення евакуйованого населення та матеріальних і культурних цінностей;

час початку евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей та час закінчення;

порядок вивезення населення (виведення пішки) та матеріальних і культурних цінностей транспортними засобами;

організація управління евакуацією;

заходи забезпечення евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей.

5. Для завчасного планування евакуаційних заходів розробляються такі документи:

комісіями з питань евакуації місцевих військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування – план евакуації населення та план приймання і розміщення евакуйованого населення (у разі планування розміщення на їх території евакуйованого населення);

комісіями з питань евакуації суб’єктів господарювання – план евакуації працівників.

6. Плани евакуації населення (працівників) розробляються комісією з питань евакуації, підписуються її головою, затверджуються керівником органу (суб’єкта господарювання), який утворив таку комісію, погоджуються органом, на території якого планується розміщення евакуйованого населення.

Комісія з питань евакуації, утворена місцевою військовою адміністрацією, органом місцевого самоврядування, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання і розміщення в безпечному районі, який затверджується керівником органу, що утворив відповідну комісію.

7. Координацію діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань евакуації та методичне керівництво плануванням цих заходів здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

ІІ. План евакуації населення

1. Плани евакуації населення місцевих військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання складаються з текстової частини та карти або схеми.
2. Текстова частина плану евакуації населення місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування складається з трьох розділів:

І. Планування заходів з організації та проведення евакуації.

ІІ. Планування заходів із забезпечення евакуації.

ІІІ. Особливості планування евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

3. У розділі І «Планування заходів з організації та проведення евакуації» наводяться висновки з оцінки обстановки та зазначається  інформація щодо:

1) складу органів з евакуації, порядку та строків приведення їх у готовність до виконання завдань за призначенням;

2) порядку оповіщення населення про початок евакуації;

3) кількості населення, яке підлягає евакуації, за категоріями;

4) порядку вивезення населення (працівників) та матеріальних і культурних цінностей транспортними засобами та виведення населення пішки;

5) розподілу суб’єктів господарювання за збірними пунктами евакуації (далі – ЗПЕ), пунктами посадки;

6) безпечних районів (пунктів) розміщення евакуйованого населення (працівників) та матеріальних і культурних цінностей;

7) пунктів посадки на транспортні засоби;

8) маршрутів евакуації;

9) пунктів висадки в безпечних районах;

10) заходів з приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення та матеріальних і культурних цінностей у безпечних районах.

4. У розділі ІІ «Планування заходів із забезпечення евакуації» зазначається інформація щодо:

1) забезпечення управління та зв’язку під час евакуації;

2) транспортного забезпечення, а саме:

кількість транспортних засобів кожного виду і строки їх подачі до пунктів посадки, від яких транспортних підприємств залучаються транспортні засоби;

кількість населення, яке вивозиться (загальна чисельність  по кожному пункту посадки);

строки відправлення евакуйованого населення в безпечні райони (місця посадки та час відправлення);

строки прибуття евакуйованого населення до пунктів висадки (час прибуття в пункти висадки);

кількість рейсів (кількість людей за рейсами та кількість транспортних засобів);

порядок вивезення евакуйованого населення з пунктів висадки до пунктів розміщення (кількість автотранспортних засобів, від яких транспортних підприємств виділяються, час прибуття до пункту висадки, маршрути руху автотранспорту до пунктів розміщення);

3) медичного забезпечення;

4) охорони громадського порядку та забезпечення безпеки руху на маршрутах евакуації (у разі необхідності);

5) першочергового життєзабезпечення евакуйованого населення в безпечних районах та під час евакуації;

6) організації розвідки (інженерної, радіаційної, хімічної, пожежної, медичної, біологічної) (у разі необхідності);

7) порядку інформування та інструктажу;

8) календарного плану проведення заходів з евакуації.

6. Розміщення органів з евакуації, межі зон (районів) виникнення надзвичайних ситуацій

(військових конфліктів) тощо на картах та схемах відображаються оперативно-тактичними умовними позначками.

7. За наявності двох і більше маршрутів евакуації їх нумерують. На маршрутах вивезення евакуйованого населення автотранспортом позначаються вихідні пункти, назви міст і населених пунктів проходження автоколон.
8. На маршрутах евакуації пішки позначаються місця малих привалів  через кожні 1,5-2 години руху і великих – на початку другої половини  добового переходу.
9. До плану евакуації населення (працівників) можуть додаватися необхідні розрахунки, схеми, графіки тощо.

ІV. Планування заходів з евакуації при загрозі (виникненні) збройних конфліктів

1. За планування заходів з евакуації із зон збройних конфліктів відповідають органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання.
2. При плануванні заходів з евакуації враховуються райони можливих бойових дій та безпечні райони, визначені Міністерством оборони України на особливий період.
3. Планування заходів з евакуації матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі Переліку матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності та потребують евакуації у разі збройних конфліктів, визначеного Порядком проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841).
4. Заходи з евакуації в разі збройних конфліктів розробляються в плані цивільного захисту на особливий період окремим розділом з визначенням особливості проведення обов’язкової евакуації населення, матеріальних і культурних цінностей у разі виникнення збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони), наведенням висновків з оцінки обстановки та зазначенням інформації щодо:

1) порядку оповіщення про початок евакуації;

2) кількості населення, яке підлягає частковій евакуації, за категоріями (у тому числі осіб з інвалідністю);

3) обсягів та номенклатури матеріальних і культурних цінностей,  що підлягають евакуації;

4) порядку вивезення населення та матеріальних і культурних цінностей у безпечні райони;

5) порядку організації охорони матеріальних і культурних цінностей  під час їх евакуації;

6) пунктів завантаження на транспортні засоби матеріальних і культурних цінностей;

7) маршрутів евакуації;

8) безпечних районів, куди здійснюється евакуація населення та матеріальних і культурних цінностей;

9) пунктів вивантаження матеріальних і культурних цінностей у безпечних районах;

10) особливостей планування екстреної евакуації населення із зон можливого ураження.

5. 5. 5. Заходи з приймання та розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей у разі збройних конфліктів розробляються в плані цивільного захисту на особливий період місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на території яких визначено безпечні райони.

    

Особливості планування заходів з евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення

• Заходи з евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення розробляються окремим розділом у планах евакуації населення. Планування заходів з евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення в разі збройних конфліктів передбачається в окремому розділі з евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей у разі збройних конфліктів, який розробляється в планах цивільного захисту на особливий період.
• Комісія з питань евакуації під час планування заходів з евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення:

 

проводить оцінку обсягів і характеру евакуаційних заходів;

визначає пріоритети та особливості під час евакуації осіб з інвалідністю, зокрема з порушенням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю, психічними розладами, та інших маломобільних груп населення (осіб, які їх супроводжують), у тому числі тих, які перебувають у закладах охорони здоров’я, освіти та соціального захисту.

3. Під час оцінки обсягів і характеру евакуаційних заходів визначаються:

кількість осіб з інвалідністю з порушенням опорно-рухового апарату (окремо визначається кількість тих, хто пересувається самостійно, хто пересувається на інвалідних візках, хто знаходиться в лежачому стані);

кількість осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які потребують під час проведення евакуації допомоги сторонніх осіб та медичного забезпечення;

кількість осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю; 

медичний персонал, необхідний для супроводу осіб з інвалідністю;

місця постійного проживання (перебування) осіб з інвалідністю;

маршрути руху до ЗПЕ;

порядок прибуття осіб з інвалідністю, які самостійно не можуть пересуватися, до ЗПЕ або проведення їх евакуації з місця постійного проживання;

способи оповіщення та інформування осіб з інвалідністю залежно від характеру інвалідності.

4. У розділі ІІІ «Особливості планування евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення» зазначається інформація щодо:

кількості осіб з інвалідністю та осіб, які їх супроводжують, з урахуванням вимог пункту 3 цього розділу;

транспортних  засобів, які будуть задіяні;

пунктів посадки (висадки) осіб з інвалідністю;

забезпечення транспортних засобів спеціальним обладнанням для посадки (висадки) та перевезення осіб з інвалідністю;

залучення спеціального медичного транспорту для перевезення осіб з інвалідністю (за необхідності).

5. Під час планування заходів з евакуації маршрути руху, місця привалів та їх тривалість, розташування та оснащення медичних пунктів, пунктів обігріву, харчування, забезпечення водою по всьому маршруту руху  мають максимально враховувати специфічні потреби осіб з інвалідністю.
6. Планування транспортного забезпечення евакуаційних заходів передбачає підготовку транспортних засобів для виконання евакуаційних перевезень осіб з інвалідністю та осіб, які їх супроводжують.
7. Під час планування підготовки та здійснення санітарної обробки населення обов’язково враховується специфіка проведення санітарної обробки осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
8. Планування обладнання ЗПЕ, ППЕ, проміжних пунктів евакуації,  пунктів посадки, висадки, маршрутів евакуації проводиться з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
9. Доведення сигналів оповіщення під час проведення евакуації та інформування населення про порядок дій на різних етапах евакуації, інформування про обстановку, що склалася, організовуються в доступній для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення формі.
10. Планування розміщення в безпечних районах полягає в пристосуванні приміщень та будинків до потреб осіб з інвалідністю.
11. При плануванні заходів із життєзабезпечення евакуйованого населення, зокрема забезпечення водою, предметами першої необхідності, житлом, медичними послугами і засобами, комунально-побутовими послугами, транспортом та необхідною інформацією, мають максимально враховуватися потреби осіб з інвалідністю.