Вітаю Вас, дарагія Украінцы!

50 дзён Вы ўсе гераічна і самаадана змагаецеся за Волю і Незалежнасць, за сваю родную Украіну. 

50 дзён таму для мяне, унучкі беларускага партызана, франтавіка, быў самы страшны дзень, калі ўбачыла, што з маёй краіны цераз граніцу на поўдзень, ва Украіну, едуць рускія танкі, а я нічога не магу зрабіць, каб спыніць іх, і абяцанне НІКОЛІ ЗНОЎ! пераўтварылася ў пыл Вайны.

 

Мы не ведаем адзін аднаго. Пра ваш горад Пераяслав даведалася ад вілейскіх актывістаў, якія больш 20 год змагаюцца з рэжымам у Беларусі. Яны адразу пачалі ва ўсіх сваіх сацсетках пісаць Праўду пра вераломную і подлую вайну рускіх оркаў, якім служыць і дапамагае мясцовы саманазначаны дыктарар.

 

Мяне завуць Воля Шостак – ураджэнка Вілейскага раёна ў чацвёртым пакаленні, зараз са сваімі дзецьмі жыву ў горадзе Вілейка, які з’яўляецца горадам- пабрацімам вашага горада Пераяслав. 

Ведаю, што вы неаднаразова прыязджалі ў наш маленькі гарадок і сустракаліся з афіцыйнымі дэлегацыямі. 

 

Мне вельмі сорамна за маю краіну, што столькі гора і бяды прынесла украінцам і ў вашы мястэчкі. 

Сэрца баліць за ўкраінцаў і Украіну. І ярмом на шыі вісіць вымушаная бездапаможнасць, што не змагла спыніць гэтую страшную і бесчалавечную вайну. 

 

Сама – педагог і актывістка па жыцці, апошнія два гады пасля выбараў і  актыўнага ўдзелу ў барацьбе за Праўду і Справядлівасць, вымушана засталася без працы, добра, што пакуль не ў турме (магчыма мясцовыя пашкадавалі). На жаль некалькі віляйчан-палітвязьняў сядзіць у турмах, некалькім удалося  збегчы ад турмы за мяжу, многіх (як і мяне) асудзілі з вялікімі штрафамі, а потым – зволілі.

 

Ад першага дня Вайны кажу Праўду, дзе магу – ва ўсіх сваіх сацсетках, у  бацькоўскіх чатах, суседзям, былым калегам, знаёмым. 27 лютага 2020, як і многія беларусы ў нашай краіне,  выходзіла на плошчу свайго горада з гучнай малітвай за нашыя народы – Бог пашкадаваў і “назіральнікі ў пагонах” мяне не затрымалі. Першыя два тыдні вайны, пакуль была незразумелая пазіцыя настаўнікаў, мае дзеці не хадзілі ў школу – звярнулася да адміністрацыі з пісьмовым зваротам наконт гэтага. Мае дзеці ведаюць Праўду і жадаюць Перамогі украінцам і Украіне! Пазней, у школе на класных гадзінах, дзецям настаўнікі казалі праўду, што ідзе Вайна ва Украіне і няма там ніякіх нацыстаў, што Вайна – гэта гора для нашых народаў. Звярнулася з афіцыйнымі пісьмовымі зваротамі да мясцовых назначэнцаў і “дэпутатаў” розных узроўняў – адказаў пакуль няма.

 

Скажыце калі ласка, што мы, віляйчане, можам зрабіць для вас і жыхароў вашага горада Пераяслав?

 

Магчыма, напісанае выглядае як апраўданне. Нам няма апраўдання, што мы не змаглі зкінуць свайго дыктатара. На жаль многія, і я асабіста, у жніўні 2020 спадзяваліся, што насупраць, сярод мясцовых чыноўнікаў і міліцыянераў, – ёсць сумленныя Людзі, якія служаць народу і ўмеюць трымаць свае абяцанні. Мы памыліліся, калі вялі з імі перамовы, – яны аказаліся наймітамі, якія дзеля свайго месца гатовыя служыць толькі дыктатару, а ўсе іх абяцанні – спосаб зацягнуць час. Нашая памылка дорага каштуе – многія беларусы ў турмах і наша краіна акупавана рускімі, на вас напалі рускія з Вайной. 

 

 

З вамі – Бог, на вашым баку – Праўда і Справядлівасць!

Шчыра радуемся кожнай вашай перамозе, кожнаму вызваленаму гораду і мястэчку, кожнай падтрымцы, якую аказваюць вам цывілізаваныя краіны свету.

 

Дзякуючы вашаму адзінству, самаадданасці і гераізму, падтрымцы ўсіх людзей добрай волі – Вы пераможаце! 

 

Слава Украіне! Героям Слава!

 

Жыве Беларусь!

 

 

З павагай,

Воля Шостак

***

Вітаю Вас, дорогі українці!
50 днів Ви всі героїчно і самовіддано боретеся за Свободу і Незалежність, за рідну Україну.
50 днів тому для мене, онуки білоруського партизана, ветерана війни, був найстрашнішим день, 
коли я побачив, що російські танки їдуть з моєї країни через кордон на південь, в Україну, 
і я нічого не змогла зробити, не змогла зупинити, і обіцяне - НІКОЛИ ЗНОВУ! перетворилося на порох війни.

Ми не знаємо один одного. Про ваше місто Переяслав дізналася від вілейських активістів, 
які більше 20 років борються з режимом у Білорусі. Одразу почала писати у всіх своїх соцмережах правду про зрадницьку 
і мерзенну війну російських орків, яких обслуговує і яким допомагає місцевий самозваний диктатор.

Мене звати Воля Шостак, у четвертому поколінні вілейчанка, і зараз я з дітьми живу у Вілейці, 
місті-побратимі Переяслава.
Знаю, що ви неодноразово бували в нашому маленькому містечку, зустрічалися з офіційними делегаціями.

Мені дуже соромно за свою країну, що стільки горя і нещасть принесла у ваші міста.
Серце болить за українців і Україну. І ярмом на шиї висить вимушена безпорадність, 
яка не могла зупинити цю страшну й нелюдську війну.

Сама вчителька та життєвий активіст, останні два роки після виборів та активної участі в боротьбі 
за Правду та Справедливість змушена залишитись без роботи. На жаль, кілька політв’язнів з Вільяни 
перебувають у в’язницях, декільком вдалося втекти з в’язниці за кордон, багатьох (як і мене) 
засудили до великих штрафів, а потім звільнили.

З першого дня війни я розповідаю Правду, де можу – у всіх своїх соцмережах, у батьківських чатах, 
сусідам, колишнім колегам, знайомим. 27 лютого 2020 року, як і багато білорусів у нашій країні, 
я вийшла на майдан свого міста з гучною молитвою за наші народи – дав Бог і «спостерігачі в погонах» 
мене не затримали. Перші два тижні війни, поки позиція вчителів була незрозуміла, мої діти не ходили
до школи – я звернулася до адміністрації письмово. Мої діти знають Правду і бажають Перемоги українцям 
та Україні! Згодом у школі на уроці вчителі розповідали дітям, що в Україні йде війна і нацистів 
там немає, що війна – це горе для наших народів. 
Зверталася з офіційними письмовими зверненнями до місцевих чиновників та «депутатів» різного рівня 
– відповіді поки немає.

Скажіть, будь ласка, що ми, вілейчани, можемо зробити для вас та мешканців вашого міста Переяслава?

Можливо, написане виглядає як виправдання. У нас немає виправдання, що ми не змогли повалити нашого 
диктатора. На жаль, багато, і я особисто, у серпні 2020 року сподівалися, що, навпаки, серед місцевих 
чиновників та міліціонерів – є чесні люди, які служать людям і вміють виконувати свої обіцянки.

Ми помилялися, домовляючись з ними – вони виявилися найманцями, які готові служити лише диктатору 
за своє місце, а всі їхні обіцянки – спосіб "виграти" час. Наша помилка дорого коштує - багато 
білорусів у в'язницях, а наша країна окупована росіянами, на вас напали росіяни з Війною.
Прийміть співчуття за загиблих дітей, жінок, чоловіків, людей похилого віку, ваших воїнів-героїв. 
Світла і вічна пам’ять усім тим, хто був позбавлений життя і пожертвував ним, за Свободу не лише України,
а й Свободу цивілізації на нашій планеті Земля.

З вами - Бог, на вашому боці - Правда і Справедливість!
Ми щиро радіємо кожній вашій перемозі, кожному звільненому місту і містечку, кожній підтримці, 
яку надають вам цивілізовані країни світу.

Завдяки вашій єдності, самовідданості та героїзму, підтримці всіх людей доброї волі – ви переможете!

Слава Україні! Героям слава!

Хай живе Білорусь!


З повагою,
Воля Шостак